про повернення апеляційної скарги
Справа № 240/17029/25
25 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.
перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 11 березня 2026 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги у спосіб:
- надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1453,44 грн.;
- надання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ч. 9 ст. 44 КАС України.
16 березня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
23 березня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду вдруге надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. Апелянт зазначає, що з метою своєчасного забезпечення фінансування подано заявку про виділення коштів на сплату судового збору. Тому, на думку заявника, йому необхідний додатковий час з метою надання документу про сплату судового збору, а саме - до моменту отримання відповідного бюджетного фінансування.
Розглянувши подане клопотання щодо повторного продовження процесуального строку, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі» вказав, що “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: “В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Таким чином, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може бути достатньою підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 121 КАС України продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком суду та здійснюється за наявності поважних причин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання повторного клопотання не зумовлює обов'язку суду безумовно продовжувати процесуальний строк. Таке продовження можливе виключно за наявності належно підтверджених, об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали виконанню вимог попередніх ухвал суду.
Разом з тим, у поданому повторному клопотанні апелянт не навів нових обставин, відмінних від тих, яким попередньо вже було надано оцінку судом.
Суд апеляційної інстанції вкотре звертає увагу, що обов'язок зі сплати судового збору є передбачуваним і таким, що залежить від належної організації діяльності апелянта, а тому сам по собі не може вважатися поважною причиною для неодноразового продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.
Крім того, суд уже скористався своїм дискреційним повноваженням та надав апелянту додатковий строк для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Проте апелянт не вжив належних заходів для усунення недоліків навіть у межах продовженого строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак, скаржник не надає нових доказів вжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, тобто відсутні докази того, що протягом нового строку судовий збір ймовірно буде сплачено.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення повторної заяви апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Отже, військова частина НОМЕР_1 мала обов'язок усунути недоліки апеляційної скарги з урахуванням продовженого судом процесуального строку до 23.03.2026.
Проте, станом на дату постановлення цієї ухвали такі недоліки усунуті не були.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, у відповідності до яких якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається особі, яка її подала.
Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 6 ст. 298 КАС України).
За наведених обставин, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху у встановлений судом строк, колегія суддів доходить висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви (клопотання) військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.