про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 600/1953/25-а
25 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Також, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року.
Цією ж ухвалою апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів усунути недоліки апеляційної скарги у спосіб подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
20.03.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла зава Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про виконання вимог ухвали суду, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Надаючи оцінку повторному клопотанню апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ним було вжито всіх необхідних заходів для своєчасного подання апеляційної скарги, зокрема сплачено судовий збір та підготовлено апеляційну скаргу у встановленому законом порядку. Разом з тим, у зв'язку з технічними перебоями у роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а також періодичними відключеннями електропостачання, спричиненими збройною агресією РФ проти України та наслідками ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі держави, подання апеляційної скарги у визначений процесуальний строк стало об'єктивно неможливим.
Крім того, апелянт просить врахувати, що у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, яка розпочалась 24.02.2022, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року “Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, дія якого була в подальшому продовжена відповідними указами, що також вплинуло на реалізацію права на апеляційне оскарження.
Враховуючи вищезазначене, відповідач переконує, що причина пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення є поважною та такою, що підлягає поновленню судом.
Розглянувши подане клопотання апелянта та ознайомившись із наданими ним матеріалами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 23 червня 2025 року в порядку письмового провадження та отримане пенсійним органом через електронний кабінет 24.06.2025.
Натомість апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції через систему Електронний суд лише 04.03.2026, тобто із значним пропуском строку на її подання (перевищення строку становить понад 7 місяців).
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Судом враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 згідно яких, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зауважує, що пропуск строку на апеляційне оскарження у даному випадку є досить значним (понад сім місяців) та, за твердженням апелянта, зумовлений технічними перебоями у роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», періодичними відключеннями електропостачання та іншими обставинами.
Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, суд зазначає таке.
Саме по собі посилання на технічні перебої у роботі підсистеми «Електронний суд» не може бути визнано достатнім та безумовним підтвердженням поважності причин пропуску процесуального строку, оскільки апелянтом не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування таких перебоїв саме у період спливу строку на апеляційне оскарження, їх тривалості, характеру та впливу на об'єктивну неможливість подання апеляційної скарги у межах встановленого законом строку. Також не надано доказів того, що після усунення вказаних технічних перешкод апеляційну скаргу було подано без зайвого зволікання.
Посилання апелянта на періодичні відключення електропостачання також не свідчить про наявність об'єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали вчинення процесуальної дії упродовж усього строку апеляційного оскарження або протягом більш ніж шести місяців після його спливу. Такі доводи мають загальний характер, не містять конкретизації щодо часу, тривалості та наслідків відповідних відключень, а також не підтверджені належними доказами, які б дозволяли встановити причинний зв'язок між вказаними обставинами та несвоєчасним поданням апеляційної скарги.
Також не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку й доводи апелянта про те, що ним було сплачено судовий збір та підготовлено апеляційну скаргу. Вчинення таких дій саме по собі не свідчить про належне та своєчасне реалізування права на апеляційне оскарження, оскільки процесуальне значення має саме подання апеляційної скарги до суду у встановлений законом строк, а не лише намір її подати чи підготовчі дії до такого подання.
Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення отримано апелянтом 24.06.2025, тоді як апеляційну скаргу подано лише 04.03.2026, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження. Така тривалість пропуску сама по собі потребує особливо переконливого та належного документального обґрунтування, однак наведених апелянтом пояснень та наданих матеріалів недостатньо для висновку про існування об'єктивних, непереборних та незалежних від його волі перешкод, які б унеможливили своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції.
Щодо посилання апелянта на запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану, то суд зазначає, що дійсно Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та діє дотепер.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (зокрема, у постанові від 04.04.2023 у справі №140/1487/22, у постанові від 30.01.2023 у справі № 280/9223/21, але не виключно).
Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Підсумовуючи суд зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, 08.08.2024 у справі №440/15583/23).
Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку із наведених мотивів у даному випадку суд не вбачає.
Крім того, суд звертає увагу, що доводи, наведені апелянтом у цьому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подане на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10 березня 2026 року, фактично повністю дублюють зміст попереднього клопотання про поновлення строку, первинно поданого разом із апеляційною скаргою, та оцінку підставам якого судом вже було надано в ухвалі від 10.03.2026.
В свою чергу, жодних нових обставин, доказів або додаткового обґрунтування, які б могли свідчити про поважність причин пропуску строку та усували раніше встановлені судом недоліки апеляційної скарги, апелянтом наведено не було.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у поданому клопотання не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2025.
Відповідно до пункту частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику та учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.