Справа № 560/11195/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
25 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання бездіяльності протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання бездіяльності протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 №ХС54089.
Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 04.03.2025 №ЦО-10405, яким скасовано ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності довічно.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в лютому 2013 року позивачці встановлено 3 (третю) групі інвалідності, загальне захворювання.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0326399 від 04.03.2014, виданої Дунаєвецькою міжрайонною медико соціальною експертною комісією, її визнано особою з інвалідністю III групи загального захворювання з 04.03.2014 по 28.02.2017.
За результатами повторного огляду Дунаєвецькою міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, згідно виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ №0864589 від 22.02.2017 її визнано особою з інвалідністю III групи загальне захворювання з 22.02.2017 довічно.
Позивачка вказує, що в квітні 2025 року не отримала пенсійну виплату по встановленій їй інвалідності, а тому 06.05.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для з'ясування причини припинення виплат пенсії.
У відповідь на дане звернення листом №2200-0306-8/35468 від 12.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проінформувало позивачку, що 18.04.2025 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 04.03.2025 №ЦО-Ю405, згідно якого з 22.02.2017 інвалідності позивачці не встановлено та не має підстав визнавати її особою з інвалідністю.
Позивачка вказує, що жодних повідомлень, листів чи будь-якої іншої кореспонденції від Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" не отримувала, про причини, які стали підставою для прийняття рішення про скасування групи інвалідності їй невідомо.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону №875-ХІІ громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Станом на момент встановлення групи інвалідності діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, «Питання медико-соціальної експертизи» якою було затверджено «Положення про медико-соціальну експертизу» (в редакції від 06.09.2016 року), де у пункті 3 зазначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності,, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
З лютого 2013 року позивачці встановлено 3 (третю) групу інвалідності та розпочато виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 22 Постанови №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2014 позивачці було проведено повторний огляд (переогляд) групи інвалідності за результатами якого підтверджено 3 (третю) групу інвалідності, з 04.03.2014 по 28.02.2017.
В лютому 2017 року проведено повторний огляд (переогляд) групи інвалідності за результатами якого підтверджено 3 (третю) групу інвалідності, довічно та видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.12.2020. При цьому, позивачка отримувала пенсію по інвалідності з 2013 року по березень 2025 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 року, №1338, постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» втратила чинність, натомість установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року та зазначено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», затверджених Постановою №1338.
У пункті 7 Положення зазначено, що права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Згідно з пунктом 10 Порядку рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Відповідно до пункту 7 Положення та пункту 8 «Положення про Міністерство охорони здоров'я України», було винесено наказ Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 року, №2022, де зі змісту пунктів 1-2 вбачається, що права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673) та затверджено «Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи».
Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.
Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Також аналогічне положення зазначено у пункті 51 Порядку в якому встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Згідно абзацу 13 пункту 51 Порядку зазначено, що за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 53 Порядку зазначено, що після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Судом взято до уваги, що позивачка не отримувала жодних рішень чи повідомлень про необхідність проведення повторного оцінювання, жодної кореспонденції від Центру оцінювання функціонального стану особи при державній установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в тому числі рекомендованих листів з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання, їй невідомо про причини, які стали підставою для прийняття рішення про скасування групи інвалідності, в тому числі станом на дату подання цього позову.
В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на спростування відповідних обставин.
У постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 10.02.2022 року по справі №160/7153/20 зроблено правовий висновок, в якому зазначено, що «Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а".
Подібна правова позиція також викладена, зокрема, в постановах від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19.
Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про необхідність з'явитися до відповідача для проведення обстеження та оцінки стану здоров'я позивача, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.
З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку існують достатні підстави стверджувати, що Центром оцінювання функціонального стану особи при державній установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень прийнятих медико-соціальною експертною комісією стосовно ОСОБА_1 , а тому суд обгрунтовано визнав таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.