24 березня 2026 року Справа № 320/16393/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В. та суддів: Карпушової О.В, Мєзєнцева Є.І. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АБ ПЛЮС" до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчити дії,
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АБ ПЛЮС" до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчити дії.
Разом із апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Перевіривши зазначене клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно частин першої, другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 22 січня 2024 року, втім апеляційна скарга подана 16.12.2024, тобто з пропуском тридцятиденого строку.
Разом з тим, у своєму клопотанні апелянт зазначає, що апеляційна скарга подана в межах строку, встановленого ст. 283 КАС України, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 року апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з не усуненняv недоліків. А тому 16.12.2024 року апелянт повторно подав апеляційну скаргу та просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження.
У своєму клопотанні апелянт зазначає, що первина апеляційна скарга була подана з недоліками (без сплати судового збору) проте відразу, як апелянт отримав кошти, судовий збір було сплачено та подано апеляційну скаргу повторно.
Однак, колегія суддів не приймає такі доводи до уваги, оскільки, як вже зазначалося вище, апелянт повторно звернувся до суду апеляційної інстанції, однак більш ніж через вісім місяців з дня повернення "первинної" скарги не дотримуючись розумного строку.
Крім того, апелянт не повідомляє поважні причини зволікання з подачею повторної апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок.
Колегія суддів також відзначає, що обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, та неможливість у зв'язку з цим сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, не є безумовною підставою для поновлення такій установі строку на апеляційне оскарження судового рішення. Сплата скаржником, який є суб'єктом владних повноважень, судового збору за подання апеляційної скарги більш ніж через три місяці після закінчення строку апеляційного оскарження, не може бути поважною підставою для поновлення такого строку.
При цьому, апеляційний суд враховує усталену правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, згідно з якою строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, відсутність коштів у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання апелянта на неможливість виконання норми КАС України в частині дотримання строків на апеляційне оскарження.
Суд, звертає увагу апелянта на те, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, поважних підстав пропуску строку апелянтом не наведено.
Керуючись ст.ст. 133, 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев