Справа № 620/10572/25
25 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Собківа Я.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року вперше подану Військовою частиною НОМЕР_1 у грудні 2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку несплатою судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" вдруге подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2026 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
На виконання вимог вказаної ухвали апелянтом подано заяву про усунення недоліків, в якій останній просив поновити строк подачі апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, яка обгрунтована тим, що апелянтом було пропущено передбачений КАС України тридцятиденний строк на апеляційне оскарження з огляду на те, що між подачею апеляційної скарги вперше та її поверненням апелянту, у зв'язку з невідповідністю вимогам КАС України, пройшов значний проміжок часу, що свідчить про об'єктиність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 24 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 12 листопада 2025 року о 21:39 год., тобто з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України 13 листопада 2025 року. Отже останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів ст. 295 КАС України та вихідних днів було 15 грудня 2026 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 19 лютого 2026 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
З приводу посилання апелянта на те, що юридична служба Військової частини НОМЕР_1 , яка здійснює представництво інтересів в судах, вже другий рік перебуває в районі виконання бойових (спеціальних) завдань Сумської області, що суттєво ускладнює здійснення процесуальних дій, суд зазначає, що доказів, що підтверджують такі обставини, відповідачем не надано.
Колегія суддів зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року визначалось, що враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про його поновлення причини поважними визнані не були, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження, зокрема, щодо неможливості подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої.
Разом з тим, апелянтом не надано жодних пояснень по суті того, які обставини слугували підставою неможливості подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і військова частина Збройних Сил України зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року.
В частині вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року щодо сплати судового збору, суд зазначає наступне.
В ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року зазначено, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 2906,88 грн. (3028,00 грн. х 0,4 х 2 х 150% х 0,8). Водночас, апелянтом до апеляційної скарги надано платіжну інструкцію від 28 листопада 2025 року №8410 про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн. Отже з урахуванням раніше сплаченого судового збору апелянту належить доплатити 1453,44 грн.
Разом з тим, до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги відповідачем було додано ту ж саму платіжну інструкцію від 28 листопада 2025 року №8410 про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн., що свідчить про невиконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в частині доплати судового збору у встановленому розмірі.
Таким чином, судовий збір апелянтом було сплачено не в повному обсязі, як було зазначено в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року.
При цьому, апелянтом не було подано жодних інших клопотань, зокрема, про продовження процесуального строку на усунення недоліків.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 вересня 2025 року у справі № 560/13745/24.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 грудня 2021 року справі № 620/4510/20.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Собків