Справа № 750/14740/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Слісар А.В.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі: Литвин С.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Курочки Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста-інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Довганюка Артема Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного спеціаліста-інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Довганюка Артема Олександровича (далі по тексту - відповідач, головний інспектор Довганюк А.О.) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії 2КІ № 0009507266 від 17.10.2025, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Довганюком А.О.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2026 року в задоволенні значеного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, які з'явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - змінити, виходячи з наступного.
Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2025 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_1 , під'їхав до платного паркувального майдачника, розташованого з лівого боку від проїзної частини по вул. Омеляновича-Павленка у м. Києві, навпроти будинку № 4 по вказаній вулиці.
На згаданому майданчику для паркування були відсутні вільні місця, спеціально позначені для паркування осіб з інвалідністю, а також відсутні будь-які посадові та/або службові особи.
ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль на зазначеному вище паркувальному майданчику, оплату паркування не здійснював, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та має право на безоплатне паркування.
Постановою серії 2КІ № 0009507266 від 17.10.2025, яка винесена головним спеціалістом-інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Довганюком А.О., позивача притягнуто до відповідальності за про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 700 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Не погоджуючись оскаржуваною постановою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у справі є - Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адже саме його посадова особа головний спеціаліст-інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Довганюк А.О., діючи від імені Департаменту, виніс оскаржувану постанову, а тому позовні вимоги до нього є необґрунтованими, у зв'язку із чим процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що підтверджені в ході судового розгляду відомості щодо статусу особи-позивача є достатніми для висновку про неможливість застосування ст. 152-1 КУпАП відносно особи на території, де органом місцевого самоврядування встановлено пільги зі сплати послуг паркування для такої категорії осіб.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У даному випадку, спірним питанням є належність головного інспектора Довганюка А.О., як неналежного відповідача у даній справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 8 КАС України закріплює принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. визначив відповідачем по справі головного спеціаліста-інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Довганюка А.О.
Правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі №742/2298/17 від 17.09.2020, визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, належним відповідачем у даному випадку є Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адже саме його посадова особа головний інспектор Довганюк А.О., діючи від імені Департаменту, та виніс оскаржувану постанову.
Отже, станом на день звернення до суду, позивачем обрано неналежного відповідача, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність доводів апелянта в цій частині.
Слід врахувати той факт, що позивач був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі та її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, проте до суду першої інстанції не надходили клопотання про заміну відповідача по справі.
За приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Верховним Судом у вказаній справі зазначено, що «суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом про скасування постанови від 07.05.2016 року № 002298 по справі про адміністративне правопорушення, пред'явленим до головного державного інспектора Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області ОСОБА_2 не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача».
У даному випадку, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ч. 7 ст. 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
Також, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив наступне: «… позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду».
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості, в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень, виправити вказаний процесуальний недолік та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Щодо решти доводів апеляційної інстанції, то вони не мають суттєвого значення для вирішення питання, оскільки, як вже зазначено судовою колегією, позов пред'явлено не до належного відповідача.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції помилково надано правову оцінку спірним правовідносинам в частині підтвердження, в ході судового розгляду, статусу особи-позивача, які є достатніми для висновку про неможливість застосування до останнього ст. 152-1 КУпАП, на території, де органом місцевого самоврядування встановлено пільги зі сплати послуг паркування для такої категорії осіб.
У даному випадку, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову, у зв'язку з тим, що належним відповідачем у даному випадку є Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не його посадова особа - головний інспектор Довганюк А.О., яким прийнято оскаржувану постанову.
З огляду на зазначене, якщо позов заявлено до неналежного відповідача, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами.
Відповідно, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з урахуванням викладених вище мотивів судом апеляційної інстанції.
Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу суду, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову, з урахуванням висновків даної постанови.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 січня 2026 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, з урахуванням висновків даної постанови.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 24.03.2026 року