Справа № 320/1095/24 Головуючий у І інстанції - Марич Є.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
24 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Національної соціальної сервісної служби України, Державної служби України у справах дітей про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Громадяни Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної соціальної сервісної служби України, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення Національної соціальної сервісної служби України від 21.02.2022 № 0000-0203-4/66-2022/2925 про відмову в наданні письмової згоди на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 640/3347/21;
- зобов'язати Національну соціальну сервісну службу України надати письмову згоду на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог Позивачі посилалися на те, що вони не повинні нести відповідальність за невірні дії органів, які уповноважені державою слідкувати за дотриманням прав та інтересів дітей, а також захищати їх від порушень. Нацсоцслужба стала на сторону захисту служби у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації, прикриваючи їх допущені помилки та не думаючи про те, що поставила під загрозу життя і здоров'я дітей, які потребують термінового лікування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року залучено до участі у розгляді адміністративної справи за № 320/1095/24 Співвідповідача - Державну службу України у справах дітей.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, громадяни Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі Позивачі посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1, ОСОБА_2 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Позивачами подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що викладені у відзиві доводи та посилання є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим вони просили задовольнити їх апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що у січні 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , громадяни Сполучених Штатів Америки, звернулись до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Орган опіки і піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, Комунальний заклад «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради, Служба у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 березня 2020 року у справі № 295/301/20 задоволено заяву громадян Сполучених Штатів Америки, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Орган опіки і піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, Комунальний заклад «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради, Служба у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації, про усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 липня 2020 року, скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 березня 2020 року та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про усиновлення та удочеріння, з посиланням на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення помилково ототожнив згоду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення і захисту прав дітей, із висновками органу опіки та піклування і безпідставно перебрав на себе повноваження цього органу.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 295/301/20 постанову Житомирського апеляційного суду від 10 липня 2020 року залишено без змін.
Крім того, листом Міністерства соціальної політики України від 20 грудня 2019 року № 21996/2-19/37 повідомлено Позивачів про відмову у наданні згоди на усиновлення дітей - громадян України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі висновку Комісії з питань міжнародного усиновлення при Міністерстві соціальної політики України від 18.12.2019 № 9 відповідно до п. 78 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 (зі змінами).
Вказане рішення Мінсоцполітики Позивачами оскаржено до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі № 640/3347/21 адміністративний задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства соціальної політики України від 20.12.2019 року № 21996/2-19/37 про відмову в наданні письмової згоди на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі висновку Комісії з питань міжнародного усиновлення при Міністерстві соціальної політики України від 18.12.2019 року № 9.
Зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати письмову згоду на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу Національної соціальної сервісної служби України - задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Міністерства соціальної політики України надати письмову згоду на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прийнято нову постанову в цій частині, якою зобов'язано Національну соціальну сервісну службу України повторно розглянути питання про надання письмової згоди на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням висновків суду.
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року - залишено без змін.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 640/3347/21 Національною соціальною сервісною службою України прийнято рішення від 21.02.2022 № 0000-0203-4/66-2022/2925 про відмову в наданні згоди на усиновлення громадянами США, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дітей - громадян України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважаючи вказане рішення Відповідача протиправним, Позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки документи, подані Позивачами разом із заявою про отримання згоди на усиновлення, не відповідали вимогам, встановленим Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905, Відповідачем при прийнятті рішення про відмову у наданні згоди на усиновлення дітей діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та чинним законодавством України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 51, 52 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Частиною 3 статті 283 Сімейного кодексу України визначено, що дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім'ю.
На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей (ч. 4 статті 283 Сімейного кодексу України).
Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні визначено Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, який встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини (далі - Закон № 2402-III).
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 24 Закону № 2402-III утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані на усиновлення або влаштовані на виховання в сім'ї громадян (під опіку чи піклування, в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу), у будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки-інтернати на повне державне утримання. Таким дітям створюються необхідні умови для всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.
Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону № 2402-III порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їх проживання і виховання в сім'ях усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 214 Сімейного кодексу України порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 затверджено Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей (далі - Порядок № 905, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),
Відповідно до п. 3 Порядку № 905 облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики.
Згідно з п. 4 Порядку № 905 на облік беруться: 1) діти-сироти; 2) діти, позбавлені батьківського піклування; 3) діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
Відповідно до п. 31 Порядку № 905 облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, здійснює Нацсоцслужба.
Пунктом 74 Порядку № 905 встановлено, що роз39єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається.
В окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз'єднання братів і сестер при усиновленні в разі:
- коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною;
- усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім'ях громадян України;
- наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім'ю, підтверджених відповідними документами.
Пунктом 75 Порядку № 905 визначено, що для підготовки проекту висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини перевіряє, чи перебуває дитина на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені, аналізує документи, зазначені у пункті 73 цього Порядку, документи, подані кандидатами в усиновлювачі, враховує наявність чи відсутність згоди дитини на усиновлення, згоди районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради на роз'єднання братів і сестер при усиновленні.
У разі усиновлення дитини громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями зазначені документи видаються у двох примірниках, один з яких подається Нацсоцслужбі, другий - до суду.
Згідно з пунктом 77 Порядку № 905 для отримання письмової згоди Нацсоцслужби на усиновлення дитини громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці подають Нацсоцслужбі відповідну заяву, висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини, копію довідки про вжиття всіх вичерпних заходів до влаштування дитини в сім'ю громадян України (крім громадян України, які проживають за межами України), копії документів, зазначених у пункті 73 цього Порядку, копію письмової згоди дитини на усиновлення, оформленої згідно з вимогами пункту 72 цього Порядку, або копію довідки служби у справах дітей про надання дитиною усної згоди чи усиновлення дитини без її згоди, копію повідомлення про надання (ненадання) згоди районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради на роз'єднання братів і сестер при усиновленні.
У разі відмови в наданні згоди на усиновлення дитини Нацсоцслужба надає заявникам обґрунтовану відповідь у письмовій формі.
Рішення про відмову в наданні письмової згоди на усиновлення може бути оскаржене в суді.
Відповідно до пункту 78 Порядку № 905о кандидатам в усиновлювачі може бути відмовлено у наданні згоди на усиновлення дитини у разі, коли:
- стали відомі обставини, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем чи які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини, або з'ясувалось, що у дитини є родичі, які висловили бажання її усиновити;
- кандидати в усиновлювачі отримали направлення для знайомства з двома і більше дітьми, які є братами і сестрами, але без поважних причин відмовилися від усиновлення будь-кого з них або виявили бажання усиновити дитину віком до п'яти років окремо від інших братів або сестер;
- під час перевірки документів, поданих разом із заявою про отримання згоди на усиновлення, з'ясовано, що за станом здоров'я дитина, з якою кандидати в усиновлювачі встановили контакт, не відповідає рекомендаціям, що містяться у висновку, передбаченому підпунктом 3 пункту 33 цього Порядку;
- під час перевірки документів, поданих разом із заявою про отримання згоди на усиновлення, встановлено, що в них містяться неправдиві відомості або розбіжності;
- документи, подані разом із заявою про отримання згоди на усиновлення, не відповідають вимогам, установленим цим Порядком;
- виявлено факти передачі кандидатами в усиновлювачі на виховання попередньо усиновленої ними дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання у кандидатів в усиновлювачі дитини правоохоронними органами та органами соціальної опіки, а також інформацію про порушення прав та законних інтересів попередньо усиновленої ними дитини, про нещасні випадки з попередньо усиновленою ними дитиною та її смерть з їх вини.
Таким чином, для отримання згоди на усиновлення дитини громадяни України, які проживають за межами України, чи іноземці повинні подати вичерпний перелік документів, визначений Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, з дотриманням відповідної процедури.
Зокрема, таким особам необхідно отримати висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини; згоду дитини на усиновлення або копію довідки служби у справах дітей про надання дитиною усної згоди чи усиновлення дитини без її згоди; повідомлення про надання (ненадання) згоди відповідного органу місцевого самоврядування на роз'єднання братів і сестер при усиновленні. При цьому, пріоритетним є влаштування дитини в сім'ю громадянина України на усиновлення, під опіку чи піклування, у дитячі будинки сімейного типу.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, для отримання письмової згоди Мінсоцполітики на усиновлення дітей відповідно до пункту 77 зазначеного вище Порядку подружжя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подало Мінсоцполітики: висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про доцільність (недоцільність) усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , 19 березня 2015 року та його відповідність (невідповідність) інтересам дітей від 06.12.2019 № 21/7740, а також документи, передбачені пунтками 5, 74, 75 Порядку № 905.
Як встановлено в рішенні Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Діти з сім'ї ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та з 08.05.2018 перебувають на обліку з усиновлення у службі у справах дітей Коростишівської районної державної адміністрації.
Як вбачається з наявного в матеріалах даної адміністративної справи висновку Коростишівської райдержадміністрації, відповідно до розпоряджень голови Коростишівської райдержадміністрації від 30.01.2018 № 4 та від 10.05.2017 № 141 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 влаштовано до Комунального закладу «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 перебували в КУ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Сонячний дім», ІНФОРМАЦІЯ_10 дітей та сімей « ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 », а станом на час складання висновку дітей влаштовано на спільне проживання та виховання у прийомну сім'ю ОСОБА_17 .
Крім того, у висновку зазначено, що з метою збереження родинних стосунків дітей службою у справах дітей Коростишівської райдержадміністрації заплановано створення дитячого будинку сімейного типу для влаштування всіх дітей із сім'ї ОСОБА_18 в одну родину.
У висновку вказано, що органом опіки та піклування не вичерпано всі можливості щодо влаштування дітей на виховання в одну родину та райдержадміністрація вважає недоцільним роз'єднання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з їх старшими братами при усиновленні.
Також, Виконавчим комітетом Житомирської міської ради надіслано до Мінсоцполітики доповнення до висновку від 17.12.2019 № 21/7969, в якому підтверджено, що кандидати в усиновлювачі громадяни Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 познайомились із дітьми ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Діти гарно реагували на подружжя, обмінювались позитивними емоціями, діти висловили бажання бути усиновленими в усній формі. Разом з тим, старші діти, перебуваючи в прийомній сім'ї ОСОБА_17 , щодня запитують у прийомної матері про ОСОБА_21 та ОСОБА_15 , коли вони будуть жити разом.
Виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято до уваги те, що органом опіки та піклування Коростишівської райдержадміністрації ще не вичерпано всі можливості щодо влаштування дітей на виховання в одну родину та з метою збереження родинних стосунків у дітей, орган опіки та піклування Житомирської міської ради вважає недоцільним усиновлення вихованців комунального закладу «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та таким, що не відповідає інтересам дітей.
Таким чином, Позивачі не отримали позитивного висновку про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дітей, про що зазначено Національною соціальною сервісною службою України в оскаржуваному рішенні від 21 лютого 2022 року № 0000-0203-4/66-2022/2925.
Крім того, службою у справах дітей Коростишівської міської ради повідомлено Нацсоцслужбу про те, що з метою недопущення роз'єднання дітей однієї родинної групи, всіх дітей ОСОБА_18 влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_17 , в якому ОСОБА_22 , ОСОБА_4 виховуються разом із старшими рідними братами. Діти адаптувалися в родині, задоволені, життєрадісні, активні та комунікабельні.
Відповідно до висновків про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток, виданих 18.05.2021 НКП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» ОСОБА_22 , ОСОБА_4 здорові.
Також, Національною соціальною сервісною службою України долучено до матеріалів даної адміністративної справи лист Служби у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації від 17.06.2024 № 612, в якому підтверджено перебування і проживання дітей родини ОСОБА_18 у дитячому будинку сімейного типу родини ОСОБА_17 .
Зокрема, Службою у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації повідомлено, що ОСОБА_4 у червні 2024 року завершила навчання у 3 класі, ОСОБА_22 у 4 класі ліцею № 2 Коростишівської міської ради, діти забезпечені всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання, діти товариські, усміхнені, мають охайний зовнішній вигляд.
Мати-вихователька ОСОБА_17 цікавиться досягненнями дітей, допомагає в організації їх навчання, проведенні дозвілля та виявляє інтерес до шкільного життя дітей. Житлово-побутові умови проживання для дітей створені належним чином, діти мають окремі місця для сну, простір для ігор та відпочинку, зберігання власних речей, забезпеченні одягом і взуттям, повноцінним харчуванням, предметами особистої гігієни.
Відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток, виданих НКП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» від 18.08.2023 № 1830 та від 13.02.2024 № 404 ОСОБА_22 , ОСОБА_4 здорові, інвалідності не мають.
Також, Службою у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації повідомлено, що у січні 2024 року з дитячого будинку сімейного типу виведено їх брата ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв'язку із досягненням повноліття та переходом на повне державне утримання у вищому навчальному закладі освіти І рівня акредитації. Проте, незважаючи на це, ОСОБА_23 систематично відвідує менших братів і сестру за місцем проживання у дитячого будинку сімейного типу.
Крім того, Служба у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації зазначила, що, з моменту влаштування дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_17 громадяни Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з дітьми зв'язків не підтримували та не спілкувалися.
Згідно з приписами статей 24, 25 Закону № 2402-III усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.
Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.
Відповідно до статті 21 Конвенції про права дитини, схваленою резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони: визначають, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні проживання дитини є неможливим.
Одними із основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є, зокрема, створення державою умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї; виховання та утримання дітей за принципом родинності; захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей тощо.
За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу (стаття 6 Закону № 2402-III).
Колегія суддів звертає увагу, щ службою у справах дітей вжито та вживаються усі можливі заходи щодо влаштування дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на виховання в одну родину громадян України та нероз'єднання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з їх старшими братами при усиновленні, що є першочерговим та пріоритетним в усиновленні дітей відповідно до національного законодавства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги п. 77 Порядку № 905 стосовно надання висновку про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини Позивачами не виконано, з чим погоджується і колегія суддів.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням того, що документи, подані Позивачами разом із заявою про отримання згоди на усиновлення, не відповідали вимогам, установленим Порядком № 905, Відповідач при прийнятті рішення про відмову у наданні згоди на усиновлення дітей діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та чинним законодавством України.
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1, ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.О. Сорочко