ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17771/16-к
провадження № 1-кп/753/165/26
"16" березня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника заставодавця ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016000000001691, за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
Прокурор заявив клопотання про звернення застави в дохід держави. Вказував на те, що поведінка ОСОБА_9 є систематичною: він не прибував в судові засідання 01.07.2025 15:00, 08.07.2025 15:00, 12.08.2025 15:00, 16.09.2025 15:00, 23.09.2025 15:00, 14.10.2025, будучи належно повідомленим про дату, час і місце розгляду, не прибув, причини неприбуття не повідомив. Також не надано доказів неможливості участі обвинуваченого у режимі ВКЗ.
На цей час, із липня 2025 року по 02.12.2025, із матеріалів судової справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 , приховавши від командування військової частини НОМЕР_1 факт здійснення щодо нього судового розгляду даного кримінального провадження, наказом командира даної частини від 15.07.2025 № 204 призначений на посаду заступника начальника штабу даної частини майора запасу ОСОБА_9 , на якій перебуває і досі всупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції Закону України від 17.06.2025 № 4496-ІХ (набрав чинності 17.07.2025), згідно якого Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.
Також до обвинуваченого вже застосовувались заходи процесуального примусу, а саме: ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року за неявку без поважних причин до суду на ОСОБА_9 накладено грошове стягнення та застосовано привід; ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року за неявку без поважних причин до суду до ОСОБА_9 застосовано привід; ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_9 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про тримання під вартою.
При цьому ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2025 до обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою застави 1 600 000 грн., проте не вирішено питання щодо долі застави, яка була внесена на підставі ухвали суду від 19.12.2016 року.
З урахуванням наведеного, посилаючись на положення ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України, просив звернути заставу в дохід держави.
В ході судового розгляду, представник заставодавця ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 категорично заперечив проти задоволення клопотання прокурора та заявив клопотання про повернення застави заставодавцю. В обґрунтування вимог зазначив, що застава була внесена з метою забезпечення обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_9 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2016 року, відповідно до якої останньому визначено розмір застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні - 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 1 200 000 грн.
20.12.2016 року заставодавцем ОСОБА_10 було внесено заставу в сумі 1 200 000 грн. для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 процесуальних обов'язків.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.01.2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 1 600 000 грн. та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вказав, що у відповідності до приписів ч.11 ст. 182 КПК України застава в розмірі 1 200 000 грн. повинна бути повернута заставодавцю - ОСОБА_10 , оскільки попередній запобіжний захід припинив свою дію. Також звертав увагу суду на те, що відсутні підстави для застосування негативних наслідків для звернення застави в дохід держави (ч.8 ст.182 КПК України); ухвала про застосування запобіжного заходу припинила свою дію у зв'язку із заміною запобіжного заходу (ст. 203 КПК України); заставодавець не дає своєї згоди на можливе звернення застави судом у майбутньому на виконання вироку в частині майнових стягнень (ч.2 ст.182 КПК України); заставодавець відмовляється в подальшому виконувати таку функцію в даному кримінальному провадженні і не має наміру виступати гарантом належної процесуальної поведінки обвинуваченого та наполягає на необхідності забезпечення конституційного права розпоряджатися своєю власністю.
Також просив врахувати, що прокурор у своєму клопотанні не вказує, які саме з визначених ухвалою суду від 19.11.2016 року обов'язків порушив ОСОБА_9 , а посилання прокурора про систематичне перешкоджання ОСОБА_9 кримінальному провадженню своїми неявками до суду вказаною ухвалою не визначалось.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , думку якого підтримав адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений, вказав про те, що наразі неможливо розглядати заявлені клопотання, оскільки запобіжний захід у вигляді застави був змінений за участі іншого захисника і тому необхідно провести його допит.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить на наступного висновку.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2016 року було визначено розмір застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні - 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 1200000 грн., яка була внесена 20.12.2016 року заставодавцем ОСОБА_10 .
В подальшому ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 січня 2026 року, включно, із визначенням розміру застави в розмірі 1600000 грн.
При цьому, розглядаючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо звернення/повернення застави, оскільки згідно вимог ч. 9 ст. 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного суд розглянув клопотання, повідомивши належним чином про місце, день та час судового засідання заставодавця та його представника.
При цьому суд звертає увагу на те, що норми КПК України не наділяють заставодавця правом вимагати повернення застави. Так, права та обов'язки заставодавця визначені ст. 182 КПК України. За змістом вказаної норми заставодавець має право: внести заставу за обвинуваченого (ч. 2 ст. 182 КПК України); приймати участь в судовому засіданні щодо вирішення питання про звернення застави в дохід держави (ч. 9 ст. 182 КПК України); на повернення застави, що не була звернена в дохід держави, після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України). Відтак, заставодавець не має права звертатись із клопотанням про повернення застави до припинення дії запобіжного заходу. Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України вирішення цього питання можливо при зміні запобіжного заходу на інший, або його скасуванні.
Колегія суддів наголошує, що у випадку застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до приписів ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою. Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи (фізичною або юридичної). Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню.
При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов'язки як заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Разом з цим, така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на вищезазначене у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов'язково повернуті у найкоротший строк за його бажанням до припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Законодавцем не зроблено винятків повернення заставодавцю застави, у випадку зміни відносин між заставодавцем та підозрюваним/обвинуваченим, виникненням між ними цивільно-правових відносин та неможливості їх виконати з будь-якої сторони, зміни матеріального становища заставодавця, погіршення стану здоров'я чи виникнення в сім'ї останнього будь-яких інших не передбачуваних випадків.
Посилання на те, що запобіжний захід у вигляді застави припинив свою дію суд вважає неспроможними, оскільки судом враховується те, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки обрання запобіжного заходу, а й випадки його зміни, коли суд обирає інший захід (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року справа № 286/1695/18).
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні не встановлено підстав для повернення застави ОСОБА_10 .
Разом з тим, згідно п. 8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до п. 10 вказаної статті у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Твердження представника заставодавця про те, що прокурором не були вказано які саме обов'язки порушив обвинувачений, є безпідставними, оскільки суд в ухвалі від 02.12.2025 року прийшов до висновку про те, що ОСОБА_9 порушив запобіжний захід у виді застави, переховувався від суду, перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином та застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у більшому розмірі.
З огляду на викладене клопотання прокурора про звернення застави в розмірі 1200000 грн. в дохід держави підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 182, 331, 369-371 КПК України, суд,-
Звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України суму у розмірі 1200000 грн. 00 коп. застави, внесеної за ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня оголошення.
Головуючий
Судді