Справа № 703/2679/25
2/703/43/26
25 березня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Тимошенко Д.А.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності, поділ майна в натурі
встановив:
07 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить:
- здійснити поділ житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розташованого на земельній ділянці кадастровий № 7110500000:02:003:0254 площею 0,0691 га;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд кадастровий № 7110500000:02:003:0254 площею 0,0691 га.
Ухвалою судді від 05 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року закрито підготовче судове засіданні та призначено розгляд справи до судвого розгляду.
23 березня 2026 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про залучення у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 .
Необхідність залучення співвідповідачки пояснює тим, що 12 червня 2025 року відповідачка ОСОБА_3 разом із відзивом на позовну заяву надіслала йому копію договору дарування майна яке є спільною із нею власністю і є предметом даного спору. Із зазначеного договору вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 , відповідно остання стала власницею спірного будинку. Зазначає про те, що 22 січня 2026 року ОСОБА_4 надіслала йому повідомлення (вимогу), якою наполягає, що є власником всього спірного домоволодіння про що він не знав і не міг знати так як йому про це ні відповідач, а ні ОСОБА_4 не повідомляли.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав подане до суду клопотання та просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , оскільки станом на цей час вона є власницею спірного між ним та відповідачкою ОСОБА_3 будинковолодіння.
У судовому засіданні представник відповідачки, адвокат Терещенко С.П. заперечував проти поновлення строку на подання заяви про залучення до участі у справі співвідповідачки, обґрунтовуючи тим, що позивачу з часу отримання відзиву з додатками до нього було відомо про те, що спірний будинок подарований ОСОБА_4 , відповідно вважає, що жодних поважних причин пропуску строку на подання такого клопотання у позивача немає. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась.
Вирішуючи клопотання позивача про залучення співвідповідачки, суд виходить з наступного.
Право кожного звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, свобод чи інтересів передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Згідно зі ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумність строків розгляду справи судом.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у ній співвідповідача.
Ч. 3 ст. 51 ЦПК України визначено, що після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Тобто, це лише процесуальне право позивача заявити про залучення співвідповідача. Проте це право не є безумовним і саме суду надано повноваження оцінити усі підстави необхідності залучення співвідповідача в залежності від того як таку необхідність обгрунтовує позивач, які має вимоги до залученого співвідповідача, які підстави позову.
Суд вважає за необхідне також зазначити, процесуальне право на подання клопотання про залучення співвідповідача обумовлене як строками так і необхідністю довести, що позивач не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Це правило спрямоване, зокрема, на необгрунтоване та безпідставне затягування строків розгляду справи з боку позивача, поданням заяв про залучення співвідповідача, що має наслідком розгляд справи спочатку.
Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення у справ «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 17160/06 та № 35548/06).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Так, позивач до суду з позовом звернувся 07 травня 2025 року, однак лише 23 березня 2026 року звернувся до суду з клопотанням про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка по справі ОСОБА_3 15 липня 2025 року звернулась до суду із відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_3 в клопотанні про залучення співвідповідача зазначає, що він 12 червня 2025 року від відповідачки ОСОБА_3 отримав відзив на позовну заяву та разом із відзивом отримав копію договору дарування майна, яке є спільною власністю його і відповідачки та є предметом спору даного позову.
Крім того з наявної в матеріалах справи заяви позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 21 липня 2025 року, вбачається, що позивач цього ж дня в приміoенні суду ознайомився з матеріалами справи та зробив фотокопії.
Таким чином, як зазначає сам позивач про існування договору дарування будинку між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яку він просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача він дізнався 12 червня 2025 року.
Крім того 21 липня 2025 року ознайомившись з матеріалами справи в суді позивач ОСОБА_1 , знайомився і з копією даного договору дарування від 13 лютого 2025 року, а відповідно з цієї дати достеменно знав про його існування.
Однак достеменно знаючи про існування договору дарування від 13 лютого 2025 року, з клопотанням про залучення співвідповідача ОСОБА_4 звернувся до суду лише 23 березня 2026 року. Відповідно із клопотанням про залучення співвідповідача позивач звернувся до суду по спливу 7 місяців із часу коли він дізнався про існування вказаного договору та особу, якій було подаровано спірний будинок.
Суд вважає, що позивач мав реальну можливість скористатися своїм правом на остаточне формулювання своїх позовних вимог та уточнення кола відповідачів протягом встановленого ЦПК України строку, однак не проявив належної зацікавленості та своєчасно не скористався ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З наведених позивачем у клопотанні обставин не вбачається поважних причин, які б обумовлювали неможливість реалізації позивачем своїх прав у відповідний термін.
У даній справі клопотання про залучення співвідповідача подане після початку першого судового засідання та доказів про те, що позивач не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача суду не надано, що свідчить про порушення процесуального порядку залучення співвідповідача, у зв'язку зі чим у задоволенні відповідного клопотання позивача слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 51 ЦПК України,суд,-
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідачки ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий: В.О. Прилуцький