694/301/26
1-кс/694/127/26
про арешт майна
18.03.2026 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання старшого дізнавача СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеним до ЄРДР за № 12026255310000068 від 04.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
встановила:
Старший дізнавач СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на грошові кошти в межах завданого збитку 70 000 грн., що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_5 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , що знаходиться у володінні АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», із забороною розпоряджатися грошовими коштами в межах завданого збитку 70000 грн. та зобов'язати відповідальних осіб АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» повернути грошові кошти з банківського рахунку НОМЕР_1 , належному ФОП ОСОБА_5 ,на користь ОСОБА_6 (банківський рахунок НОМЕР_2 ) в загальній сумі 70 000 гривень згідно виписки руху грошових коштів.
Клопотання обґрунтовано тим, що 03.02.2026 невідома особа шахрайським шляхом використовуючи м.т. № НОМЕР_3 під приводом продажу електрообладнання на платформі онлайн оголошень OLX, незаконно заволоділа грошовими коштами, в сумі 70000 грн., ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_2 , які останній самостійно перерахував з свого банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 на банківський рахунок АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» НОМЕР_1 .
За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12026255310000068 від 04.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Під час допиту потерпілого ОСОБА_6 зазначив, що 03.02.2026 близько 15:00 год., переглядаючи соціальну мережу в Інтернеті «ОЛХ», натрапив на оголошення щодо продажу техніки, а сааме: перетворювача напруги гібридного інвертора моделі Deye 5.1 кб., де був вказаний номер телефону продавця НОМЕР_3 , на який він відразу ж зателефонував. Відповів невідомий чоловік, який назвався ОСОБА_7 , та в розмові домовились про купівлю даного товару, вартість якого становила 70 000 гривень. Після чого з вказаного ж номеру продавця у месенджері «Вайбер» потерпілому надіслано повні реквізити рахунку, на який потрібно сплатити кошти в сумі 70 000 гривень, а сааме: назва компанії: ФОП ОСОБА_5 , ІВАN НОМЕР_1 ІПН НОМЕР_4 , та повідомлено про здійснення відправки товару у той же день, після чого зі свого додатку Приват 24 «Бізнес» з свого банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 потерпілий самостійно здійснив грошовий переказ на ФОП ОСОБА_5 НОМЕР_1 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» одним платежем в сумі 70 000 гривень, дата операції 03.02.2026 о 16:11 год., та після даної оплати скинув квитанцію щодо підтвердження на номер продавця. Відповідно до умов поставки вказаний товар повинен був доставлений за допомогою послуг перевізника «Нова Пошта» на що продавцю надано дані про місце поставки, проте вказаний товар не доставлено та на даний час зв'язок із продавцем втрачено.
Також потерпілим ОСОБА_6 , до матеріалів кримінального провадження додано скриншоти переписки та платіжну інструкцію (безготівкового переказу в національній валюті) по банківському рахунку, належному ОСОБА_6 АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , в ході огляду якої встановлено, що 03.02.2026 з вищезазначеного банківського рахунку відбувся перерахунок грошових коштів на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та належний АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на суму 70000 гривень. Зокрема потерпілий телефонував на гарячу лінію АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» з метою блокування банківського рахунку. Під час шахрайських дій невідомою особою завдано матеріальної шкоди на загальну суму 70000 гривень.
При пошуку у вільному доступі мережі інтернет виявлено, що вказаний ФОП ОСОБА_5 також має контактні телефони з номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . Вказаний ФОП адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 27.01.2026.
Без застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та належний ФОП ОСОБА_5 , не вдасться запобігти втраті майна, на яке спрямовано кримінальне правопорушення, та втраті речових доказів у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що грошові кошти, належні ОСОБА_6 , які були перераховані на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та належний ФОП ОСОБА_5 , можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, на них необхідно накласти арешт.
Вказане клопотання, сторона кримінального провадження просить розглядати без повідомлення власника, посилаючись на ст. 172 КПК України.
За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майна вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.
Старший дізнавач СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, просила клопотання задовольнити.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів та грошей.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України підставою для тимчасового вилучення майна стало те, що усі перераховані вище речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та постановою слідчого визнані речовим доказом та приєднані до кримінального провадження.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що СВ Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12026255310000068 від 04.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 03.02.2026 невідома особа шахрайським шляхом, використовуючи м.т. №0778727604 під приводом продажу електрообладнання на платформі онлайн оголошень OLX, незаконно заволоділа грошовими коштами, в сумі 70000 грн., ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_2 , які останній самостійно перерахував з свого банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 на банківський рахунок АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» НОМЕР_1 .
Необхідність арешту майна зумовлена достатністю підстав вважати, що грошові кошти, які були перераховані на банківський рахунок НОМЕР_1 , можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, а тому з метою недопущення відчуження майна (зняття, перерахування грошових коштів), чи внесення змін про власника (ів), з метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Старшим дізнавачем СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області доведено, що вказане майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого знищення або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
З поданого клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що грошові кошти, які були перераховані потерпілим на вищевказаний рахунок, є речовими доказами, оскільки набуті кримінально протиправним шляхом. Саме з метою збереження речових доказів і було подано зазначене клопотання, що повністю узгоджується з вимогами ст.170 КПК України.
Завданням вказаного арешту у клопотанні зазначено запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження вказаних грошових коштів.
Слідча суддя вважає, що накладення арешту на грошові кошти у сумі 70 000 гривень, які знаходяться на вказаному рахунку, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт, та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів. На переконання слідчої судді, незастосування вказаного арешту може призвести до негативних для провадження наслідків.
На підставі вищенаведеного слідчий суддя приходить висновку про необхідність задоволення вищевказаного клопотання старшого дізнавача в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 70 000 гривень, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райфайзен банк» та належний ФОП ОСОБА_5 із забороною проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю цих грошових коштів із вказаного рахунку.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Клопотання одночасно містить вимогу зобов'язати банківську установу повернути грошові кошти в сумі 70 000 грн з вказаного рахунку на рахунок потерпілого, втім, вчинення зазначених дій не відноситься до повноважень слідчого судді (ч. 3 ст. 26 КПК України).
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до знищення майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Ненакладення арешту та встановлення заборони розпоряджання вказаними грошовими коштами на банківському рахунку може призвести до їх відчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника. Накладення арешту на вищевказане майно, дасть можливість забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Керуючись статтями 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя
ухвалила:
Клопотаннястаршого дізнавача СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026255310000068 від 04.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райфайзен банк» та належному ФОП ОСОБА_5 , в загальній сумі 70 000 гривень, заборонивши користування та розпорядження вказаними грошовими коштами в межах завданого збитку (70 000 грн).
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1