Справа № 571/2409/24
Провадження № 1-кп/571/51/2026
20 березня 2026 року селище Рокитне
Рокитнвіський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 42022180000000046 від 21.06.2022 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України,-
заяву захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора,
встановив:
В провадженні Рокитнівського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.
У судове засідання 04.03.2026 з'явився прокурор ОСОБА_3 , у підтвердження повноважень надав постанову заступника керівника Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 02 березня 2026 року та наказ керівника Рівненської обласної прокуратури № 103-к від 25.02.2026, згідно з яким ОСОБА_7 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Рівненської обласної прокуратури.
Згідно цієї постанови, змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні та визначено її у складі із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заявив відвід прокурору ОСОБА_3 .
У судове засідання від 20.03.2026 подав письмову заяву про відвід прокурора, яку мотивував тим, що прокурор має здійснювати свої повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами 4 та 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341, ч. 2 ст. 341 та ч. 3 ст. 37 КПК України.
Зазначає, що з попереднього затвердженого складу групи прокурорів залишилися без змін ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які відповідно до ч. 2 ст. 37 КПК України, були уповноважені та мають можливість підтримувати державне обвинувачення по даному кримінальному провадженню. У постанові не надано належної аргументації неможливості виконання ними підтримання державної обвинувачення у даному кримінальному провадженні, що, як стверджує, суперечить правовому висновку Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 640/5023/19 (Постанова від 24.05.2021). Натомість такої підстави як зміна штатної чисельності, кадрові зміни не передбачені вимогами ч. 4 та ч. 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341, ч. 3ст. 37 КПК України.
Таким чином обгрнутовує наявність підстав, передбачених ст. 75-79 КПК України для відводу, оскільки вище наведені обставини віднесені до інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали заяву про відвід з обґрунтувань, у ній зазначених.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо заявленого відводу, обґрунтовуючи свої заперечення положеннями ст. 77 КПК України, які є вичерпними. У поданій заяві, вважає, таких підстав не наведено.
Розглянувши заяву про відвід, заслухавши пояснення прокурора, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід прокурора.
У відповідності до ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурору розглядає суд, який здійснює судове провадження.
Заява про відвід надійшла після початку судового розгляду, а саме після оголошення судом про зміну групи прокурорів, на підставі постанови від 02 березня 2026 року, відповідно до якої до складу групи прокурорів включено ОСОБА_3 .
Як вбачається із мотивувальної частини постанови, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури посилається на зміни в апараті Рівненської обласної прокуратури, кадрові зміни та положення ч. 3 ст. 37 КПК України, відповідно до якої, у разі, якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Отже, в постанові вказується крім іншого, на правову підставу зміни в групі прокурорів. Таким чином, обидві обставини слід розуміти за контекстом та без відриву одна від одної.
Захисник посилається на можливість застосування належної процедури, що є одним із складових елементів принципу верховенства права та недотримання якого тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про права людини права на справедливий суд.
Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Конвенції) оцінюється, насамперед з точки зору неупередженості прокурора, який є одним з учасників кримінального провадження (стороною обвинувачення), та який, відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Однією з складових засад законності є обов'язок прокурора всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Неупередженість (об'єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру (ст.2 КПК).
Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об'єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.
Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження та забезпечення законності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 80 КПК відвід прокурору може бути заявлений особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, за наявності підстав, передбачених статтею 77 цього кодексу.
Вимогами ст. 77 КПК України визначено, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім"ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім"ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, як прокурора не є підставою для його відводу.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об'єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.
Таким чином, суд погоджується з думкою захисника, що перелік підстав для відводу прокурора не є вичерпним, проте, звертає увагу на те, що ці підстави за своєю сутністю мають стосуватись конфлікту державних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб (Ухвала ВАС у справі № 991/9725/20, провадження 1-кп/991/86/20).
Посилання у заяві про відвід прокурора на недостатню мотивацію внесення змін до складу групи прокурорів є суб'єктивним твердженням та не дає підстав вважати про неповноважність прокурора ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, оскільки заміна прокурора не суперечить положенням ч. 3 ст. 37 КПК України, не вказує на наявність конфлікту державних і приватних інтересів прокурора, іншими словами, на його упередженість, а також саме по собі не є таким, що порушує права обвинуваченого.
З огляду на вище наведене, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід прокурору.
Керуючись ст.ст. 77, 80, 81, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого про відвід прокурора відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 24.03.2026.
Суддя: