єдиний унікальний номер справи 546/185/26
номер провадження 1-кп/546/43/26
25 березня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 та секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2026 року за № 12026170440000129, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Керецьки Свалявського району Закарпатської області, який фактично проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, не депутат, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним
20 лютого 2026 року о 15 годині 31 хвилині, перебуваючи поблизу будинку № 12 по
вул. Набережна в с. Шилівка Решетилівської ТГ Полтавського району Полтавської області, поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 , який відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, яка обіймає постійно в органі державної влади посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій і призначений на вказану посаду відповідно до наказу начальника ГУНП в Полтавській області № 291 о/с від 07.06.2023, виконуючи посадову інструкцію поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, в обов'язки якого входить самостійне виявлення та припинення адміністративних правопорушень у випадках передбачених законодавством, під час несення служби у складі екіпажу, виявлено факт вчинення громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 126 КУпАП, яке виразилося в керуванні транспортним засобом ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_2 , особою, яка не має при собі реєстраційного документу на транспортний засіб; ч. 2 ст. 126 КУпАП, яке виразилося в керуванні транспортним засобом ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_2 , особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; ч. 5 ст. 121 КУпАП, яке виразилося в порушенні правил користування ременями безпеки, а саме не використанні ременя пасивної безпеки під час руху.
У подальшому, 20.02.2026 близько 15 години 33 хвилини, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Набережна в с. Шилівка Решетилівської ТГ Полтавського району Полтавської області, вчинивши вищевказані адміністративні правопорушення, маючи бажання та єдиний намір, спрямований на висловлення пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в усній формі звернувся до працівника поліції, а саме до поліцейського з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 з пропозицією надання йому неправомірної вигоди - грошових коштів у сумі 6000,00 гривень за не вчинення співробітником поліції відносно нього дій з використанням наданого поліцейським службового становища, а саме за не складення постанов про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП, тобто невчинення дій, передбачених п. 3, 5, 7 Розділу 2 Посадової інструкції поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, отже здійснив пропозицію надати неправомірну вигоду службовій особі.
У відповідь поліцейський з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції ОСОБА_5 попередив ОСОБА_3 про передбачену законом кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі, однак ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час та місці, керуючись раніше виниклим умислом на надання поліцейському з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 неправомірної вигоди, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжив висловлювати поліцейському з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 пропозицію надання останньому неправомірної вигоди - грошових коштів у сумі 6000,00 гривень.
Своїми протиправними діями, що виразилися у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, певних дій з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.
Позиція учасників кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 вважав, що у судовому засіданні достеменно установлено, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, просив призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить сімнадцять тисяч гривень, питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, визнав повністю та зазначив, що дійсно 20 лютого 2026 року керував транспортним засобом «ВАЗ», не маючи при собі документів на автомобіль, водійського посвідчення і не був пристебнутий ременем безпеки, та був зупинений працівниками поліції. Щоб відносно нього не було складено адміністративні матеріали він запропонував працівнику поліції, який складав протокол, шість тисяч гривень. Однак працівник поліції попередив його про відеофіксацію та про кримінальну відповідальність за його дії, однак він повторно пропонував йому кошти у сумі шість тисяч гривень. Після цього працівники поліції викликали слідчу групу. У вчиненому кримінальному правопорушенні розкаювався, з приводу призначення йому покарання не заперечував проти запропонованого прокурором покарання у виді штрафу.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту
Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, висновки досудової доповіді
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При обранні виду і міри покарання суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. Також суд ураховує наявність обставини, що пом'якшує покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, та те, що він критично відноситься до своїх дій та зобов'язується у подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень. Також суд ураховує стан здоров'я обвинуваченого, який за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни, має на утриманні одну малолітню дитину. Крім цього, судом ураховується думка прокурора, яка просила призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Санкцією ч. 1 ст. 369 КК України передбачене покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Ураховуючи сукупність цих обставин, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Ураховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 не обирати.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме оптичний диск з відеозаписом з боді камер інспектора РПП СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.
Суддя ОСОБА_1