П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35120/25
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні ді,
11 липня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області № 13031737/41856206 від 01.07.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №217 від 26.05.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №217 від 26.05.2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «БАУФЕСТ» зазначило, що у процесі проведення позивачем господарської діяльності складено податкову накладну та направлено її на реєстрацію до податкового органу, однак, реєстрація зупинена податковим органом з підстав відповідності п.1 критеріям ризиковості. Позивачем направлено на адресу податкового органу додаткові документи, однак незважаючи на надання ним копій первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції по зазначеній податковій накладній, податковим органом ухвалено рішення про відмову в її реєстрації.
У відзиві ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України заперечують проти задоволення позову та зазначають, що реєстрація податкової накладної не здійснена, так як на розгляд комісії були надані документи, які складені з порушенням вимог законодавства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року позовну заяву ТОВ «БАУФЕСТ» задоволено. Також суд стягнув на користь позивача 2422,4 грн сплаченого судового збору та 4000 грн витрат на правову допомогу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем на розгляд комісії подано не всі документи, передбачені у п.5 Порядку № 520, який до того ж містить орієнтовний перелік підтверджуючих документів. Крім того, апелянт стверджує, що саме через ненадання платником податків копій документів, які документально підтверджують реальність господарської операції, контролюючим органом прийнято правомірне рішення. Окремо апелянтом зазначено про надмірну суму витрат на правову допомогу, які стягнуто за рішенням суду.
Позивач у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав. Про розгляд справи товариство повідомлене шляхом направлення судової кореспонденції до електронного кабінету позивача в системі «Електронний суд».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджені наступні обставини.
ТОВ «БАУФЕСТ» зареєстровано як юридичну особу 09.01.2028 року, номер запису 15571020000002857 з видами діяльності за КВЕД: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад.
26.03.2025 року між ТОВ «БАУФЕСТ» (постачальник) та ТОВ «ВІЛЬТ КАПІТАЛ» (покупець) укладено договір поставки № 2603/25-Б, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність в обумовлені строки покупцеві тротуарну плитку, бордюри та інші фігурні елементи мощення, за потребами покупця (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару (п.1.1 договору).
Згідно п.п.1.2, 1.3 договору одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент, тип, колір тощо визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору або 2) у рахунках на оплату товару та/або у видаткових накладних на такий товар. Сторони домовились, що умови даного договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару. Під партією розуміються асортимент і кількість товару, який вказаний в одній видатковій або товарно-транспортній накладній, оформленій у порядку виконання умов цього договору.
За приписами п.3.1 договору сторони домовились про застосування наступних умов поставки: 3.1.1 місце поставки здійснюється за адресою, яка вказується у заявці покупця та/або товарно-транспортній накладній та/або специфікації або за адресою, погодженою сторонами окремо. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару і доставкою, в момент надання в місці поставки не розвантаженого товару на транспорті постачальника (або перевізника); 3.1.2 на склад постачальника, шляхом самовивозу товару транспортом покупця або перевізника покупця. У такому разі, застосовуються загальні правила надання, погодження та виконання заявок, за умови доведення до відома покупця інформації про місцезнаходження складу постачальника. Моментом поставки у даному випадку є момент надання товару на автотранспорт покупця (або перевізника покупця) в місці поставки (на складі пстачальника). Постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання з поставки товару без доставки (на умовах самовивозу) в момент надання в місці поставки (на складі постачальника) товару під завантаження на транспорт покупця (або перевізника покупця). У такому випадку, спосіб та шлях транспортування товару, вибір транспорту здійснюється на розсуд покупця.
Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.4 договору ціна товару визначається сторонами наступним чином: ціна за товар (у тому числі одиницю товару) визначається сторонами у рахунках постачальника на оплату товару та/або у накладних на такий товар; загальна ціна цього договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим договором партій товару. Партією є кількість товару, вказана в одній накладній, або, якщо накладна відсутня, - у заявці покупця. Покупець сплачує вартість партії товару за цим договором шляхом 100 % передплати, протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника. Якщо вартість партії товару, що прийнята покупцем, не оплачена останнім в порядку пп.6.2.1 цього договору, покупець зобов'язаний оплатити повну вартість такої партії товару упродовж 5-ти календарних днів з моменту поставки. Сторони в кінці кожного місяця здійснюють звірку розрахунків за поставлений товар шляхом надсилання постачальником акту звірки та його підписання протягом семи днів з дня отримання.
На виконання умов даного договору, зокрема пп.6.2.1 п.6.2 договору, ТОВ «ВЕЛЬТ-КАПІТАЛ» перерахувало позивачу передоплату за тротуарну плитку згідно платіжних доручень від 05.05.2025 року № 24076 в сумі 999720 грн, від 13.05.2025 року №24278 в сумі 999720 грн, всього - 1999440 грн, у зв'язку з чим зареєстровано податкові накладні від 05.05.2025 року № 195, від 13.05.2025 року № 196.
Протягом травня 2025 року ТОВ «БАУФЕСТ» відвантажило продукцію відповідно до раніше отриманих авансових платежів і відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 25.05.2025 року борг ТОВ «БАУФЕСТ» перед ТОВ «ВЕЛЬТ-КАПІТАЛ» складав 112 266,10 грн.
26.05.2025 року позивачем поставлено ТОВ «ВЕЛЬТ КАПІТАЛ» тротуарну плитку на суму 236 412 грн. згідно видаткової накладної від 26.05.2025 року №283, товарно-транспортних накладних від 26.05.2025 року №875, №876, №877, після чого борг ТОВ «ВЕЛЬТ-КАПІТАЛ» перед ТОВ «БАУФЕСТ» відповідно до акту звірки взаєморозрахунків склав 124145,90 грн.
За фактом поставки товару ТОВ «БАУФЕСТ» складено податкову накладну від 26.05.2025 року № 217 на суму 124145,90 грн, у т.ч. ПДВ 20690,98 грн, яку подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.06.2025 року № 9166542425 вказану податкову накладну прийнято, однак її реєстрацію зупинено з тих підстав, що обсяг постачання товару/послуги 6810, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено про необхідність надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема, запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі".
26.06.2025 року позивач направив відповідачу повідомлення № 1 про надання пояснень та копії документів щодо податкової накладної від 26.05.2025 року №217, реєстрацію якої зупинено, зокрема: договір поставки від 26.03.2025 року №2603/25-Б, специфікацію від 26.03.2025 року №1, видаткову накладну від 26.05.2025 року № 283, товарно-транспортні накладні від 26.05.2025 р. № 875, № 876, № 877, оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за 01.05.2025 - 26.05.2025 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 25.05.2025 - 31.05.2025 року, накладну на передачу готової продукції від 22.05.2025 р. № 113, оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за 22 травня 2025 року, видаткову накладну від 22.05.2025 року № 7726, інвентаризаційний опис на 30 квітня 2025 року, повідомлення форми № 20-ОПП, сертифікат відповідності.
Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 01.07.2025 року №13031737/41856206 відмовлено в реєстрації податкової накладної від 26.05.2025 року № 217 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Позивач оскаржив це рішення до ДПС України, рішенням якої від 21.07.2025 року № 29769/41856206/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення від 01.07.2025 року № 13031737/41856206 - без змін.
Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні викладена загальна правова норма, без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. Оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі-Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України(далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
З 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, фактичною підставою для такого зупинення став п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Критерії ризиковості визначені Додатком №3 до Порядку №1165.
Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних є сукупна наявність таких обставин: обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.
У квитанції про зупинення контролюючий орган запропонував надати платнику податку пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 520 у редакції від 08.03.2023 року), прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Згідно з п. 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №520 визначений перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, який (перелік) може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Водночас колегія суддів зазначає, що наведений перелік документів є загальним, а застосований законодавцем вираз «може включати» безумовно свідчить про необхідність індивідуального застосування відповідної норми, виходячи з конкретних господарських операцій та об'єму наданих документів.
Також колегія суддів зауважує, що п. 9 Порядку № 520 з 08.03.2023 року викладено в новій редакції на підставі наказу Міністерства фінансів № 19 від 12.01.2023 року, яким змінено порядок розгляду контролюючим органом поданих платником податків письмових пояснень та копій документів до зупинених ПН/РК, а саме передбачено, що за результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, окрім рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування може направити повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування.
Відповідно до абз.6 п.9 Порядку № 520 платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Згідно з абз.9 п.9 Порядку № 520 якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Пунктом 10 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Отже, з 08.03.2023 року контролюючий орган на етапі зупинення реєстрації ПН/РК має можливість реалізувати свої функції шляхом складення та направлення повідомлення про надання додаткових пояснень та та/або документів, а затверджена форма повідомлення зобов'язує податковий орган зазначати конкретні пояснення та документи, яких не вистачає платнику податку для реєстрації поданої ПН/РК. Також передбачена відповідальність платника податків у разі невиконання зазначених вимог комісії у формі відмови у реєстрації ПН/РК.
Однак, контролюючий орган, за наявної необхідності та можливості конкретизації переліку документів та зазначення відповідних мотивів зупинення реєстрації податкової накладної, не виконав покладений обов'язок, оскільки повідомлення про необхідність подання додаткових документів не складалось.
В той же час, позивачем під час процедури реєстрації податкової накладної подано пояснення та первинні документи на підтвердження постачання товару та їх оплати замовником, наявних матеріальних та трудових ресурсів, договір оренди приміщення, товаротранспортні накладні та інші документи.
При цьому, під час розгляду даної справи у судах з боку контролюючого органу не спростовано подання відповідних документів, однак зазначено, що надані ТТН не містять відомостей про вантажувально-розвантажувальних операцій
Проте колегія суддів відхиляє зазначені доводи податкового органу, оскільки відповідач не вказує, яким чином даний недолік впливає на неможливість реєстрації поданої податкової накладної за наявності інших документів, які відповідають вимога щодо змісту і форми та розкривають суть операції.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а та ряді інших наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Щодо правомірності стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн, судова колегія зазначає наступне.
Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн разом з заявою надано до суду першої інстанції рахунок від 08.10.2025 року № 8-27/06/24Р на суму 30 000 грн, лист ТОВ «БАУФЕСТ» від 05.11.2025 року № 05/11/2025, яким повідомлено про сплату 17.10.2025 року на користь АО «ФРАНКЛІН САЙРОС» 30 000 грн, з яких 15 000 грн на підставі рахунку від 08.10.2025 року № 8-27/06/24 Р та доручення від 07.10.2025 року № 2/10.
Оцінивши вищезазначені документи, суд прийшов до висновку про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги позивачу, а заявлена сума витрат на правову допомогу з урахуванням принципу співмірності має складати 4000 грн.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.
Подаючи апеляційну скаргу, відповідач наголошував на не співмірності присудженої суми (4000 грн) до складності даної справи, не ставлячи під сумнів сам факт отриманих послуг.
Надаючи оцінку відповідним доводам апелянта, колегія суддів звертає увагу на ч.2 ст.6 КАС України, якою передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
В аспекті наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката, тому співмірною є сума 4 000 грн.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 17 жовтня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко