П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36391/25
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати йому підйомної допомоги та підйомної допомоги для членів сім'ї в квітні та травні 2016 року та підйомної допомоги в січні 2017 року без урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому недоплачену підйомну допомогу та підйомну допомогу для членів сім'ї у 2016 році та підйомну допомогу 2017 році з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках та підйомної допомоги за весь час затримки виплати - з 01.05.2016 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем при обчисленні допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках та підйомної допомоги для членів сім'ї у 2016 році та у 2017 році, протиправно не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що до складу грошового забезпечення не включається щомісячна додаткова грошова винагорода, що підтверджується Інструкцією № 425 про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги та підйомної допомоги для членів сім'ї в травні 2016 року без урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення та без урахуванням для обрахунку підйомної допомоги для членів сім'ї в квітні 2016 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 32 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу та підйомну допомогу для членів сім'ї у травні 2016 році з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення та підйомну допомогу для членів сім'ї у квітні 2016 році з урахуванням для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 32 відсотків грошового забезпечення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що жодні винагороди не враховуються при виплаті допомоги для оздоровлення. Незважаючи на зміни в законодавстві, яке регулювало виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, в частині права керівників державних органів визначати порядок і умови виплати грошового забезпечення, законодавство істотних змін не зазнало. обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою № 889, в/ч НОМЕР_1 діяли правомірно, застосовуючи положення Інструкції № 425 як норми прямої дії в частині виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення. Тому суд першої інстанції, якщо б уважно дослідив законодавство в цій галузі, повинен був дійти висновків про те що положення Інструкції № 425 унормували відсильні приписи частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з січня 2016 року по 27.08.2018 року проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
У період з 2016-2017 року позивачу виплачувалась: у червні 2016 року, липні 2017 року одноразова допомога на оздоровлення; у травні 2016 року, січні 2017 року підйомна допомога; у квітні, травні 2016 року підйомної допомоги для членів сім'ї.
Протягом 2016-2017 року позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена постановою Кабміну №889 з 01.02.2016 року по 29.02.2026 року - 25%, з 01.03.2016 по 30.04.2016 - 32%, з 01.05.2016 по 31.12.2017р - 60% грошового забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати йому допомогу на оздоровлення, що виплачена у 2016-2018 року із врахуванням у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбачену постановою Кабміну №889, на що відповідач надав відповідь вих.№09/М-15250/15779 від 10.10.2025 року про відмову у виплаті з тих підстав, що дана винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразові додаткові види грошового забезпечення, в т.ч. допомоги на оздоровлення.
Не погодившись з відмовою відповідача у перерахунку одноразової допомоги та підйомної допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Насамперед варто наголосити, що сторонами не заперечується, що з 2016 по 2018 роки відповідач нараховував та виплачував позивачу додаткову винагороду, яка передбачалась постановою № 889, однак відповідач не включав суми виплаченої допомоги для обрахунку допомоги на оздоровлення.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка втратила чинність на підстави постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п.2 цієї постанови, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
За приписами ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з ч.1 ст.10-1 Закону № 2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
З викладеного вбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція № 425.
Підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 24.04.2012 № 276 затверджена Інструкція про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України(діяла до 30.09.2016 року).
Згідно п.1 та п.2 Наказу №276 військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір підйомної допомоги визначається за посадою, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До складу місячного грошового забезпечення не включається винагорода за бойове чергування та морське грошове забезпечення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2016-2017 років, а отже, таку винагороду не можна вважати одноразовою.
Підйомна допомога позивачу та членам його родини виплачена квітні та травні 2016 року.
Зміст постанови №889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у
справі № 522/2738/17.
При цьому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №889, Міністерством внутрішніх справ України наказом від 02.02.2016 № 73 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Так, відповідно до п. 2 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Згідно з п. 5 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).
Відповідно до п. 6 Інструкції №73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників.
За приписами п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Судова колегія враховує, що віднесення Інструкцієї № 73 додаткової винагороди до виплат, які не входять в складові грошового забезпечення, з яких обраховуються одноразові виплати, тобто встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої щомісячну додаткову грошову винагороду, яка передбачена постановою №889, належить включати до складу грошового забезпечення військовослужбовця (зокрема, постанови від 10 травня 2019 року в справі №820/5285/17, від 16 травня 2019 року в справі № 826/11679/17, від 5 грудня 2019 року в справі №295/5200/18, від 29 квітня 2020 року в справі №295/11615/17, від 19 жовтня 2020 року в справі №826/220517, від 9 листопада 2020 року в справі №822/511/18, від 30 квітня 2021 року в справі №620/561/20).
Верховний Суд у постанові 19 жовтня 2020 року в справі №826/2205/17сформував висновок, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889 має щомісячний та постійний характер, а тому не може вважатись одноразовою виплатою.
Посилання апелянта на п. 3.7.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425, відповідно до якого розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги, колегія суддів вважає помилковим.
Відповідно до приписів Інструкції 425 до складу грошового забезпечення, що враховується для обрахунку допомоги для оздоровлення враховуються всі види щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, окрім винагород.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять зокрема й щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Тобто, закон включає до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в тому числі і винагороди, які також складають розмір місячного грошового забезпечення.
Інструкція №425 фактично зменшує розмір допомоги на оздоровлення, виключаючи зі складу місячного грошового забезпечення винагороди при обрахунку такої допомоги, що суперечить вимогам Закону №2011-XII.
Колегія суддів зазначає, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати допомоги на оздоровлення не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої допомоги, встановленої актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, у частині можливості врахування до складу грошового забезпечення винагород, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ, а не Інструкції № 425.
За наведеного правового регулювання та обставин справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки та підйомну допомогу за 2016 рік, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена постановою №889.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 03 листопада 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко