25 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29256/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (суддя Кучма К.С.) в справі № 160/29256/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправними дій щодо відмови у наданні йому з 01 травня 2025 року пільг по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 р. №203/98-ВР, з підстав перевищення середньомісячним доходом його сім'ї, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4 240 грн);
зобов'язання поновити йому виплату з 01 травня 2025 року монетизованої суми пільг по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 р. №203/98-ВР, без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї, з розрахунку на одну особу, за попередні шість місяців.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 з 01.05.2025 року пільг по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 р. №203/98-ВР, з підстав перевищення середньомісячним доходом його сім'ї, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4 240 грн.).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату з 01.05.2025 року монетизованої суми пільг по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 р. №203/98-ВР, без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї, з розрахунку на одну особу, за попередні шість місяців.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що у 2025 році розмір доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не перевищує суму 4240,00 грн.
Відповідно до даних Централізованої підсистеми «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, середньомісячний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу (4240,00 грн), який дає право на податкову соціальну пільгу, тому позивачу відмовлено у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Зауважує, що Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII стосується ветеранів війни, тобто не всіх категорій осіб, які можуть отримувати пільги на житлово-комунальні послуги.
Статтею 14 Закону № 3551-XII передбачено надання пільг для ветеранів війни, що на позивача не поширюється у зв'язку з відмінністю правового регулювання, передбаченого для осіб, які мають статус ветеранів військової служби.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та ветераном органів внутрішніх справ, що підтверджується посвідченням від 29.12.2010 р.
Згідно із ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" позивач користувався до 01.05.2025 року пільгами по сплаті за житлово-комунальні послуги.
З 01.05.2025 р. позивачу зупинена виплата пільги за сплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим 07.07.2025 р. та 09.07.2025 р. він звернулася до відповідача із заявою, в якій просив призначити з 01.05.2025 р. пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Листами від 05.08.2025 р. та 07.08.2025 р. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у наданні пільг позивачу, зазначивши, що у 2025 році розмір доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не повинен перевищувати суму 4 240 грн. За даними Централізованої підсистеми “Призначення та виплати деяких соціальних виплат» в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, після проведення автоматичного визначення права на отримання пільг із 1 травня 2025 року, позивачу відмовлено у надані пільг на оплату житлово-комунальних послуг, як ветерану органів внутрішніх справ, оскільки за інформацією Державної податкової служби та Пенсійного фонду України середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Суд першої інстанції вважав, що право на пільгу - оплату комунальних послуг позивач має право як ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України на пенсії.
Також судом першої інстанції вказано, що дія Порядку № 389 не поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до законів України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та від 24 березня 1998 року №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Наведене стало підставою для висновку про протиправність дій відповідача з припинення надання пільги по оплаті комунальних послуг позивачу.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, має статус ветерана органів внутрішніх справ відповідно до посвідчення від 29 грудня 2010 року.
До 01 травня 2025 року позивач користувався пільгами по оплаті за житлово-комунальні послуги.
З 01 травня 2025 року позивачу зупинена виплата пільги за сплату житлово-комунальних послуг.
На звернення позивача з питання призначення з 01 травня 2025 року пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», відповідач листами від 05 серпня 2025 року та 07 серпня 2025 року відмовив у наданні пільг позивачу, зазначивши, що у 2025 році розмір доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не повинен перевищувати суму 4 240 грн, а за даними Централізованої підсистеми «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивачу відмовлено у надані пільг на оплату житлово-комунальних послуг як ветерану органів внутрішніх справ, оскільки за інформацією Державної податкової служби та Пенсійного фонду України середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їхніх сімей, гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві, визначає Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР).
Відповідно до статті 3 Закону №203/98-ВР держава гарантує кожному ветерану військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з іншими громадянами України можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також надає різні види допомоги шляхом, зокрема, надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку.
Ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за наявності у них підстав, визначених законодавством України, визнаються також ветеранами війни та ветеранами праці (частина третя статті 3 Закону №203/98-ВР).
За положеннями статті 6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги, серед яких 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення (пункт 6).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №373 затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі (далі - Порядок №373), відповідно до пункту 6-1 якого у разі зміни обставин, що впливають на розмір пільг, проводиться перерахунок розміру пільг з місяця виникнення таких обставин. У разі необхідності проведення перерахунку пільг за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується.
Відповідно до пункту 19 Порядку №373 суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у пункті 3 цього Порядку, на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком.
Надання пільги припиняється:
з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події;
за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується в судовому порядку.
За обставинами цієї справи позивач як ветеран органів внутрішніх справ (Державної кримінально-виконавчої служби України) має право на пільги - оплату комунальних послуг, надання якої зупинено з 01 травня 2025 року у зв'язку з тим, що середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пунктів частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ) учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги, зокрема,
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
Частиною шостою статті 14 Закону №3551-ХІІ установлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 (справа №1-6/2018(2791/15)) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину шосту статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами.
Визнані неконституційними положення закону втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Положення частини шостої статті 14 Закону №3551-ХІІ втратили чинність з 18 березня 2019 року.
Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389 (далі - Порядок №389).
Згідно з пунктом 1 Порядку №389 він визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
За змістом пункту 2 Порядку №389 його дія поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, зокрема, згідно із Законом №3551-ХІІ.
Пунктом 3 Порядку №389 установлено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Отже, з 18 березня 2019 року Законом №3551-XII та Порядком №389 визначено різні підходи щодо надання пільг, встановлених Законом №3551-XII: Закон №3551-XII не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу, тоді як Порядком №389 передбачено умову надання пільг - не перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців за величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Враховуючи приписи частини третьої статті 7 КАС України, за якими у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме Закону №3551-ХІІ, а не Порядок №389.
Оскільки Закон №3351-ХІІ не містить норми стосовно умови надання пільг - якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність припинення надання позивачем пільги по оплаті комунальних послуг.
Стосовно посилання апелянта на приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» суд зазначає таке.
Пунктом 7 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1553 Порядок № 389 доповнено пунктом 1.1, відповідно до якого у 2025 році пільги, передбачені пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України» (ветеранам військової служби та іншим категоріям ветеранів), надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Суд зауважує, що наведені норми закону про державний бюджет на 2025 рік є чинними, неконституційними не визнавались.
Разом з тим, визначаючи застосовність наведених норм до спірних правовідносин, суд враховує висновок Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 18 грудня 2018 року №12-р/2018.
Так, Конституційним Судом України зауважив, що якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.
Крім того, встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону № 3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Крім того, суд звертає увагу на приписи статті 2 Закону №3551-ХІІ, частинами першою - третьою якої установлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Враховуючи наведені висновки Конституційного Суду України, а також приписи статті 2 Закону №3551-ХІІ, суд доходить до висновку, що не зважаючи на чинність наведених вище положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» щодо надання пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, ці положення не можуть застосовуватися до спірних в цій справі правовідносин, адже в порушення вимог статті 2 Закону №3551-ХІІ звужують право позивача на отримання пільг.
При цьому законодавець, фактично скасувавши зазначену пільгу, не встановив рівноцінної заміни такої пільги.
Крім того, суд зауважує, що внесенні постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1553 до Порядку № 389 доповнення (пункт 1.1) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин в силу приписів частини третьої статті 7 КАС України та частини третьої статті 2 Закону №3551-ХІІ як такі, що відповідають правовому акту вищої юридичної сили - Закону №3551-ХІІ та Закону №203/98-ВР.
Також суд відхиляє доводи апелянта про те, що статтею 14 Закону № 3551-XII передбачено надання пільг для ветеранів війни, що на позивача не поширюється у зв'язку з відмінністю правового регулювання, передбаченого для осіб, які мають статус ветеранів військової служби, адже в силу приписів частини третьої статті 3 Закону №203/98-ВР ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за наявності у них підстав, визначених законодавством України, визнаються також ветеранами війни та ветеранами праці, а відповідачем не спростовано наявності таких підстав та відсутності у позивача статусу ветерана війни.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в справі № 160/29256/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в справі № 160/29256/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 25 березня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко