25 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/8435/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (суддя Сагун А.В.) в справі № 340/8435/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 15 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити йому за період з 15 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
визнання протиправною бездіяльності, що полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди за постановою №168 в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 29 квітня 2023 року по 07 вересня 2023 року;
зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії в період з 29 квітня 2023 року по 07 вересня 2023 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у задоволенні заяви позивача щодо поновлення строку звернення до суду відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу з додатками доданими до позовної заяви.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Звертає увагу, що при звільненні позивачу не вручались грошовий атестат та письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України.
Крім того, вважає, що частина друга статті 233 КЗпП України не може бути застосована до спірних правовідносин ані прямо, ані за аналогією, а висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Застосований судом першої інстанції підхід фактично призводить до відновлення строкового обмеження у спорі про грошове забезпечення та прирівняні до нього виплати шляхом формальної перекваліфікації вимог у площину частини другої статті 233 КЗпП України, що нівелює правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 та суперечить його обов'язковій силі.
Повернення позову є непропорційним втручанням у право на доступ до суду.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Врахувавши, що позивач у заяві щодо поновлення строку звернення до суду не зазначив поважних причин та непереборних обставин тривалого пропуску строку, які б перешкоджали зверненню до суду за захистом порушеного права, суд першої інстанції, позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову, тому суд першої інстанції вважав, що позовна заява має бути повернута позивачу.
Суд визнає висновок суду першої інстанції передчасним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 по 12 вересня 2023 року, в подальшому проходив службу у складі військової частини НОМЕР_2 з 18 липня 2024 року по 04 серпня 2025 року.
ОСОБА_2 16 грудня 2025 року звернувся до суду першої інстанції із позовом, предметом якого є перерахунок грошового забезпечення за період з 15 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року та виплата додаткової винагороди за період з 29 квітня 2023 року по 07 вересня 2023 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду додаткових доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Представником позивача подана заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій поставлено питання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви вказує про наявність у позивача інвалідності з 20.03.2024, пов'язаної із захистом Батьківщини, а також тривалим лікуванням та неодноразовими госпіталізаціями, а саме 13.11.2023 - 23.11.2023 - лікування у КНП "Кіровоградська обласна лікарня КОР"; 26.12.2023 - 05.01.2024 - лікування у КНП "Обласний клінічний онкологічний центр КОР"; 22.10.2025 - 31.10.2025 - КНП “Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради»; 14.11.2025 - 24.11.2025 - КНП “Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради».
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з'ясування причин пропуску цього строку.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, (далі Закон № 2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформульовано висновок, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції мав визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
При цьому суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, виснувавши про порушення позивачем строку звернення до суду, не встановив факту одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Суд зауважує, що грошовий атестат, що видається військовослужбовцю, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби. Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а отже відомості про нараховані суми необхідно встановлювати щодо кожного спірного місяця.
На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача на час звільнення з військової частини НОМЕР_1 (12 вересні 2023 року) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача, що до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи частини першої статті 233 КЗпП, які Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнані неконституційними в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду та повернення позовної заяви є передчасним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 січня 2026 року у справі № 240/15544/24.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповне з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року в справі № 340/8435/25 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року в справі № 340/8435/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Направити справі № 340/8435/25 для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 25 березня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко