25 березня 2026 року м. Дніпросправа № 335/578/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року (суддя Новосардова І.В., повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року) в справі № 335/578/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови № 1069 за справою про адміністративне правопорушення, що була винесена 19 травня 2025 року, згідно з якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та підданий штрафу у розмірі 17000,00 гривень, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову або направити справу на новий розгляд.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не встановив факт вручення постанови ТЦК №1069 від 19.05.2025 року, не встановив дату її вручення, не перевірив правомірність подвоєння штрафу та відкриття виконавчого провадження № 79989170. Без встановлення факту вручення постанови строк добровільної сплати штрафу не розпочинається, що виключає законні підстави для подвоєння штрафу та примусового виконання.
Суд безпідставно застосував принцип про несуттєвість формальних порушень процедури, хоча наслідком порушень стало подвоєння штрафу та арешт банківських рахунків позивача, що є істотним втручанням у права особи.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов'язаним, звірка контактних даних 19.05.2024, звірка даних при особистій явці 08.10.2024 (військово-облікові дані уточнено вчасно), перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має номер в реєстрі 081020241429426600078, військово-облікову спеціальність (ВОС 901) діловодство, звання -солдат, з підтвердженням статусу військового обліку, визнаний придатним до служби, що підтверджується даними з картотеки ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з копією протоколу № 1069 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 10.05.2025, складеного діловодом відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_6 солдат ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , об « 13:30» год. 10 травня 2025 року перебуваючи в АДРЕСА_2 , не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; громадянину ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв 19.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Також, зазначено що до протоколу додається: рапорт.
Також встановлено, що з 16.05.2025-20.05.2025 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Запорізької міської ради», що підтверджується витягом з електронного реєстру листків непрацездатності, індекс номер витягу: 8795 6477 0375 2186 від 18.01.2026 року.
19.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №1069 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у якій вказано, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 10.05.2025 близько 13:30 год по АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою поліцейського в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; призначаючи стягнення, враховуються дані про особу правопорушника, його майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини його скоєння, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно із постановою №1069 від 19.05.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Так, з протоколу №1069 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 10.05.2025 вбачається, що він складений в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наявний підпис ОСОБА_1 щодо роз'яснення під час складення протоколу його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Крім того, з копії протоколу про адміністративне правопорушення, наданого відповідачем на виконання вимог ухвали суду, вбачається, що позивач другий примірник протоколу отримав 10.05.2025, про що свідчить його особистий підпис, тому суд першої інстанції вважав, що про час, день та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, але докази завчасного повідомлення відповідача про неможливість з'явитись у визначений час на розгляд справи через перебування на лікарняному, докази про що були подані суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Також докази такого повідомлення відповідача, а саме повідомлення про перебування позивача 19.05.2025 на лікарняному, не надані і позивачем суду.
Також суд першої інстанції вказав, що з протоколу вбачається, що додатком до нього є рапорт ДОП ВП№2 ЗРУП ГУНП ст. лейтенанта поліції Краснокутського С., відповідно до якого в ході перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 10.05.2025 о 13:50 год порушив правила військового обліку, останній був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_7 , довідка про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру та комплектування та соціальної підтримки, відповідно до якої 10.05.2025 о 13:55 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлений працівником поліції ДОП СП ВП2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій обл., лейтенант поліції Подзегун В.О., у зв'язку з порушенням ВО, копії яких наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що надані суду.
Врахувавши, що протокол містить власноручні підписи позивача про те, що йому роз'яснення права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та отримано ним другий примірник протоколу, суд першої інстанції вважав, що позивач під час складання протоколу про адміністративне правопорушення 10.05.2025 не був позбавлений можливості надати пояснення, а також викласти і свої заперечення щодо наявності у нього військово-облікового документу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем перед судом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Діловодом відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_9 відносно ОСОБА_1 складено 10 травня 2025 року протокол № 1069 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 об 13 годині 30 хвилин 10 травня 2025 року, перебуваючи в АДРЕСА_2 , не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено приписи статті 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 годині 00 хвилин 19 травня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 № 1069 від 19 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
За змістом цієї постанови ОСОБА_1 під час загальної мобілізації об 13 годині 30 хвилин 10 травня 2025 року, перебуваючи в АДРЕСА_2 , не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є вручення позивачу копії постанови про адміністративне правопорушення, а також звернення постанови до примусового виконання.
Позивачем не приведено в апеляційній скарзі жодного доводу стосовно правомірності накладення на нього адміністративного стягнення та доведеності вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.
Надаючи оцінку доводам позивача у межах повноважень, визначених статтею 308 КАС України, суд виходить з наступного.
Статтею 210-1 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року №3696-IX (далі - Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024 року, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції:
«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За положеннями абзацу п'ятого та другого частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній з 18 травня 2024 року, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством;
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XIІ (далі - Закон № 3543-ХІI), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 22 Закону № 3543-ХІI у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Враховуючи, що належними доказами, наявними в матеріалах справи (рапортом ДОП ВП№2 ЗРУП ГУНП ст. лейтенанта поліції Краснокутського С., довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до ТЦК та СП), доводиться те, що ОСОБА_1 10 травня 2025 року не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП, суд доходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Апелянтом не спростовується в апеляційній скарзі той факт, що 10 травня 2025 року о 13 годині 30 хвилин позивач не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП.
Доводи, за якими позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, зводяться до не перевірки судом першої інстанції факту вручення позивачу копії постанови про адміністративне правопорушення, а також не перевірки правомірності подвоєння штрафу та відкриття виконавчого провадження № 79989170.
Разом з тим, такі доводи в контексті спірних в цій справі правовідносин, якими є правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, виходять за межі предмету доказування в цій справі, адже в межах спірних правовідносин не є спірним питання звернення постанови до примусового виконання.
Більш того, порушення процедури вручення постанови про адміністративне правопорушення не є підставою для скасування такої постанови.
Питання звернення постанови до примусового виконання як виконавчого документу, а також процедура здійснення примусового виконання державною виконавчою службою мають оскаржуватися в іншому провадженні, шляхом пред'явлення іншого позову, зокрема, до відповідного органу державної виконавчої служби, яким здійснюється примусове виконання постанови як виконавчого документу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року в справі № 335/578/26 залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року в справі № 335/578/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 25 березня 2026 року та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов