Справа № 282/73/26
Провадження № 2/282/184/26
25 березня 2026 року селище Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Любар у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №2185610 від 23.03.2020 у розмірі 29320 грн., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2185610 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки (вчинений одноразовим ідентифікатором згідно положень ЗУ «Про електронну комерцію). На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 9000 грн.
ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку, не виконала умов кредитного договору внаслідок чого має заборгованість, яка становить 29320 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 9000 грн.; заборгованість за процентами становить - 20320 грн.
07.12.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020, відповідно до умов якого, відступлено право вимоги до позичальників, в т.ч. за кредитним договором №2185610 від 23.03.2020.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачки.
Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву. Клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено.
Представник відповідача подав відзив в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів та їх зарахування на рахунок. Наявні у справі документи не підтверджують факту виникнення заборгованості. Крім того, з урахуванням практики Верховного Суду, проценти за користування кредитом можуть нараховуватись лише в межах строку кредитування, а заявлена до стягнення сума є необґрунтованою. У зв'язку з викладеним представник відповідача просить: поновити строк на подання відзиву; відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами з урахуванням вимог ч.10 ст.84 ЦПК України щодо витребуваних доказів, а саме визнає ці факти встановленими, якщо немає заперечень щодо них з боку іншої сторони або якщо вони підтверджені належними доказами, що не викликають сумнівів.
Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що 23.03.2020 між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2185610, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі 9000 грн., а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Договір про споживчий кредит №2185610 від 23.03.2020 було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором С764397.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, мета отримання кредиту на власні потреби, дата надання кредиту 23.03.2020, дата погашення кредиту 22.04.2020.
Згідно п.1.5.1 договору занижена процентна ставка становить 1,43% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.
Відповідно до п.1.5.2 стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту застосовується в межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту прострочення, що застосовується відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України.
Згідно п. 3.1 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.
Графіком платежів передбачено, що відповідачка зобов'язалася сплатити одноразово 22.04.2020 заборгованість за тілом кредиту у сумі 9000 грн., а також нараховані проценти у сумі 3847,50 грн.
ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) свої зобов'язання за кредитним договором №2185610 від 23.03.2020 року виконав, перерахувавши грошові кошти у розмірі 9000,00 гривень відповідачу, що підтверджується листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6517-ВП від 16.12.2025.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №2185610 від 23.03.2020, становить: 9000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 20320 грн. заборгованість за відсотками.
07.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №ККАУ-21042021, відповідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №ККАУ-07122020 від 07.12.2020.
Станом на 06.12.2020 заборгованість відповідачки становить 29320 грн., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту 9000 грн.;
-заборгованість за відсотками 20320 грн.
12.01.2026 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №2185610 від 23.03.2020 в сумі 29320 грн.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суддя дійшов висновку про укладення договору про споживчий кредит №2185610 від 23.03.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що 23.03.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2185610. Так, згідно умов договору: сума виданого кредиту: 9000,00 грн, дата надання кредиту: 23.03.2020 року, строк кредиту 30 днів, валюта кредиту: UAH, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка 1.90 % в день. Дата остаточного погашення кредиту 22.04.2020 року.
Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С764397- 23.03.2020 року.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 9000,00 грн, у матеріалах справи наявний лист ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6517-ВП від 16.12.2025 про перерахування 23.03.2020 року, коштів на суму 9000,00 грн, рахунок отримувача НОМЕР_1 , код авторизації 177353, номер транзакції в системі WayForPay-creditplus-6324512.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 не належить.
Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1867127, доданого позивачем до позовної заяви, встановлено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором, а саме: за період з 23.03.2020 до 16.12.2020 в розмірі 29320,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 9000 грн., прострочена заборгованість за процентами становить 20320 грн.
Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому вказано основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію тощо.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.
Відтак, встановивши укладення договору про споживчий кредит №2185610, строку дії договору на 30 днів, відсутність сплати тіла кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 9000,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості по відсоткам, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У справі, встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1867127 від 23.03.2020 становить 29320,00 грн, з яких: прострочене тіло - 9000 грн; прострочені відсотки 20320 грн.
Згідно умов укладеного договору, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, строк кредиту 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,43% в день (занижена процентна ставка), 1,90% в день стандартна процентна ставка. Дата надання кредиту 23.03.2020 дата повернення кредиту 22.04.2020 року.
Відтак, сторони погодили істотні умови договору про споживчий кредит.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.
Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення відсотків з відповідачки у сумі 20320,00 грн, за кредитним договором №1867127 на переконання суду ТОВ «Кредит Капітал» обчислило їх поза межами строку кредитування виходячи з наступного.
Згідно п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 4.1 договору, якщо між сторонами буде досягнути домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2-4.5 договору.
Пунктом 4.2 договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 договору.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь у розмірі сума нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство має надати протягом 24 год. з моменту вчинення вказаних дій споживачем.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті /зазначені в договорі.
Доказів того, що позичальник в подальшому ініціював продовження строку користування позикою відповідно до умов договору матеріали справи не містять.
Таким чином, заборгованість по відсотках відповідно до умов договору про споживчий кредит №2185610 у ОСОБА_1 становить 3847,50 та підлягає стягненню.
Таким чином, загальна заборгованість за договором №2185610 від 20.03.2020 становить 12847,50 грн.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1166,39 грн.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в позові заявлено, що судові витрати позивача на правничу допомогу склали 8000 грн.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано: Договір №0107 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги, який укладений між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», предметом якого виступають зобов'язання адвоката надавати юридичну (правничу) допомогу для ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; Акт №909 наданих послуг та детальний опис наданих послуг від 01.07.2025, в якому зазначено про склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість, яка складає 8000 грн
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи, що позов задоволено частково, представник позивача підтвердив надані адвокатські послуги належними засобами доказування, а також не подання відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3504,8 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 512, 525, 526, 612, 1048, 1049, ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №2185610 від 20.03.2020 в розмірі 12847 (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім) гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 39 копійок судового збору, 3504,8 (три тисячі п'ятсот чотири) гривень 8 копійок витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:В. В. Вальчук