Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/6977/25
Провадження № 2/279/339/26
25 березня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Райвахівською Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/6977/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", в інтересах якого діє представник Лановий Є.М., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 01.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" та ОСОБА_1 , у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, було укладено договір про надання кредиту №2237554.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кредитні кошти в сумі 8000 грн., шляхом їх безготівкового переказу на картковий рахунок.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
10.06.2025 року між ТОВ "Алекскредит" та ТОВ "Секвоя Капітал" було укладено договір факторингу № ДФ-07072025, згідно умов якого, ТОВ "Секвоя Капітал" набуло права вимоги до відповідача за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року.
07.07.2025 року між ТОВ "Секвоя Капітал" та ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс", було укладено договір факторингу №ДФ-07072025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги від ТОВ "Секвоя Капітал" до ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс", в тому числі за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року.
Загальна сума заборгованості за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року становить 16080 грн. з яких : 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8080 грн. - заборгованість за відсотками; 0 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2237554 від 01.05.2019 року у розмірі 16080 грн. Одночасно просить суд стягнути понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації. Ухвалу про відкриття провадження у справі отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення,
Крім того, відповідач є користувачем підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви отримала в електронному вигляді, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
У встановлений судом строк подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову, без викладу обставин, аргументів та доказів щодо обставин цієї справи.
Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги додатково підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач правом подати заперечення щодо відповіді на відзив не скористалася.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.
01.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" та ОСОБА_1 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено договір про надання кредиту № 2237554.
Відповідно до умов укладеного договору ТОВ "Алекскредит" надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України.
Згідно п.1.4. договору сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання договору) складає 8000 грн.
Узгоджений строк повернення кредиту становить 30 календарних днів до 31.05.2019 року (включно) (п.1.9. Договору).
Відповідно до п.1.10 договору кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.4 договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.
Укладаючи договір сторони узгодили порядок і строки повернення кредиту та сплати інших платежів, порядок розрахунку та здійснення оплати процентів, порядок зміни умов і припинення дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за порушення умов договору, інші істотні умови договору, погодили графік платежів (Додаток 1 до Договору).
Строни погодили застосування 1,28 % в день акційної ставки від суми кредиту за один день користування кредитом та застосування 1,70 % базової процентної ставки за один день користування кредитом, яка застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки), а також спеціальну процентну ставку за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) у розмірі 3,00% (п.1.6. Договору).
Сторони домовилися, що нарахування процентів за користування кредитом та пені здійснюється, виходячи з базової процентної ставки, акцій, програми лояльності кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом за акційними ставками і ставками програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п. 1.9. цього договору. У випадку виникнення заборгованості проценти за користування кредиту за період узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із базової процентної ставки, а поза межами цього строку - виходячи із спеціальної ставки встановленої для періоду, що перевищує узгоджений строк повернення кредиту. Пеня нараховується за ставкою встановленою цим договором. Для повного погашення кредиту позичальник має сплатити повністю основну суму кредиту, усі нараховані проценти, пеню і штрафи (п.1.5 Договору).
Відповідно до п. 1.7. договору у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п'ять) календарних днів (включаючи дострокове погашення кредиту) позикодавець сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,40% від визначеної в п. 1.4. договору суми кредиту.
Строк дії договору визначається з моменту його укладання між сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків за ним (п.3.1. Договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши, шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок, відповідачу кредитні кошти.
Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "ФК "Вей Фор Пей" про проведення 01.05.2019 року успішного переказу коштів на картковий рахунок на суму 8000 грн., а також інформацією з АТ КБ "ПриватБанк", згідно якої вбачається, що дійсно банком на ім'я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та на яку, згідно виписки про рух коштів (транзакції) по картці 01.05.2019 року відповідачу було зараховано 8000 грн.
Відповідач кредитними коштами скористалася, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
З наявного в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач плату на погашення заборгованості за кредитом (тілом кредиту), відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не вносила, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 06.06.2025 року становить 16080 грн., з яких : 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4080 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом та 4000 грн. - заборгованість за простроченими процентами за кредитом.
10.06.2025 року між ТОВ "Алекскредит" (клієнт) та ТОВ "Секвоя Капітал" (фактор) укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Цей договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 31.12.2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань та набирає чинності з моменту його укладання сторонами. (п.10.1., 10.4. Договору).
Відповідно до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.03.2025 року:
- "Право вимоги" означає всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, в тому числі права грошових вимог по поверненню наданих боржнику коштів, строк платежу за якими настав (наявна вимога) або настане в майбутньому (майбутня вимога);
- "Реєстр прав вимог/Реєстр" - інформація щодо боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором ( включаючи перелік таких боржників, підстави виникнення права вимоги, сума заборгованості), оформлена за формою, встановленою у відповідному додатку до цього договору.
Пункт 2.1.3. договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.03.2025 року передбачає, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу прав вимоги, клієнт зобов'язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в реєстрі, в електронному вигляді в погоджений сторонами спосіб. Факт прийому - передачі документів фіксується сторонами шляхом підписання акту прийому - передачі документів за формою, погодженою сторонами у додатку №3 до цього договору (п.2.2. Договору).
Згідно витягу з реєстру боржників від 10.06.2025 року до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.03.2025 року від ТОВ "Алекскредит" до ТОВ "Еквоя Капітал" перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року у сумі 16080 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8080 грн. - заборгованість за відсотками.
Таким чином, ТОВ "Секвоя Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Секвоя Капітал" суму заборгованості за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року незмінювало.
07.07.2025 року між ТОВ "Секвоя Капітал" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" укладено договір факторингу № ДФ-07072025, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Цей договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 31.12.2025 року, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань та набирає чинності з моменту його укладання сторонами. (п.10.1., 10.4. Договору).
Відповідно до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року:
- "Право вимоги" означає всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, в тому числі права грошових вимог по поверненню наданих боржнику коштів, строк платежу за якими настав (наявна вимога) або настане в майбутньому (майбутня вимога);
- "Реєстр прав вимог/Реєстр" - інформація щодо боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором ( включаючи перелік таких боржників, підстави виникнення права вимоги, сума заборгованості), оформлена за формою, встановленою у відповідному додатку до цього договору.
Пункт 2.1.3. договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року передбачає, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу прав вимоги, клієнт зобов'язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в реєстрі, в електронному вигляді в погоджений сторонами спосіб. Факт прийому - передачі документів фіксується сторонами шляхом підписання акту прийому - передачі документів за формою, погодженою сторонами у додатку №3 до цього договору (п.2.2. Договору).
Згідно витягу з реєстру боржників від 07.07.2025 року до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року від ТОВ "Секвоя Капітал" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року у сумі 16080 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8080 грн. - заборгованість за відсотками.
Таким чином, ТОВ "ФК "Солвентіс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року та є належним позивачем у справі.
Позивач - ТОВ "ФК "Солвентіс", до якого за договором відступлення прав вимоги перейшло право грошової вимоги до відповідача, суму заборгованості не змінювало.
Відповідач, в свою чергу, не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості за спірним договором ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.
Факт укладання договору про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року та отримання кредитних коштів у сумі 8000 грн. відповідачем не заперечується. Правильність нарахувань розміру заборгованості на час розгляду справи, відповідачем не оспорена та не спростована.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.
Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідач під час укладання кредитного договору пройшла ідентифікацію та верифікацію особи, заповнила заяву про надання (отримання) кредиту, ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту та шляхом введенням кодів підтвердження "2237554", який є одноразовим ідентифікатором підписала кредитний договір.
Тобто відповідач вчинила ряд дій без здійснення яких спірний договір не був би укладеним.
Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).
Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ч.1,2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом Украiни "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору на таких умовах шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1,2 ст. 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Спірний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.
Суд не бере до уваги поданий відповідачем відзив на позов, оскільки в ньому не викладено заперечення щодо позовних вимог, не містить аргументів мотивів та посилань на докази, що підтверджують обставини справи.
З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов'язання за укладеним договором сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.
Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не надала.
Вказаний договір (окрема умова договору) у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнавався, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачем добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року в сумі 16080 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. суд зазначає наступне.
Приписами ч.3 ст.141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст.137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує у своїх рішенннях ЄСПЛ ("Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року у справі, "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та ін.).
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
В додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23 Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Оскільки дана справа є малозначною, не відноситься до категорії складних справ, складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу виходить за розумні межі визначення розміру, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, обсяг послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, а тому відсутні підстави для задоволення їх в повному обсязі.
З огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 1500 грн., оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст. 4,12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" заборгованість за договором про надання кредиту №2237554 від 01.05.2019 року у сумі 16080 грн., понесені судові витрати у сумі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та у сумі 1500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути: 20002 (двадцять тисяч дві) гривнi 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Сторони та учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", місце знаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ