Справа № 161/6137/26
Провадження № 2-а/161/125/26
про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2026 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винту Євгеній Юрійович, до ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №6796518 від 09.03.2026 року за адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , винесену старшим сержантом поліції Левашовим Василем Олеговичем.
Дослідивши позовну заяву, суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно зі ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З усталеної практики Верховного Суду, яка сформувалася за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах, убачається, що визначення відповідачів, предмета спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, встановлено, що відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно положень ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Так, відповідачем у справі позивач зазначає ОСОБА_2 .
Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
З системного аналізу вказаних норм випливає, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.4 ст.126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є відповідний орган, на який законом покладено обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.4 ст. 126 КУпАП.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а.
Приписами ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).
При цьому, зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача, який потребує судового захисту, не є перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами КАСУ, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Тобто, в даному випадку позивачу необхідно уточнити учасників розгляду справи.
Крім того, на виконання вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС Українипозивачу необхідно вказати повне найменування відповідача, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
Крім того, відповідно до частини другої статті 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (у паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів).
В даному випадку, із змісту позовної заяви вбачається, що вона сформована в системі «Електронний суд», однак, доказів направлення на адресу відповідача копії заяви з додатками, позивачем не додано.
За таких обставин, позивачу необхідно подати до суду підтвердження про направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 171 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винту Євгеній Юрійович, до ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання нею копії ухвали недоліків заяви.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог суду у зазначений строк, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила Присяжнюк