Справа № 161/21665/25
Провадження № 2/161/790/26
17 березня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/21665/25 за позовною заявою ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 08.08.2023-100002175 від 08 серпня 2023 року в сумі 19 813,16 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10 160,63 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 9 652,53 гривень та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві; не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляли, від них до суду не надходило відзиву, однак подано письмові пояснення та заяву про розгляд справи у відсутності відповідача.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
08 серпня 2023 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.08.2023-100002175. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТзОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 11 000,00 гривень, на строк 140 днів. Процентна ставка за користування кредитом - 1 % від суми кредиту за кожен день користування. Комісія - 1 650,00 гривень (15% від суми кредиту). Неустойка - 110,00 гривень за кожен день невиконання зобов'язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 08.08.2023-100002175 від 08 серпня 2023 року належним чином не виконав. В результаті чого, в нього, згідно розрахунку позивача, мається заборгованість перед ТзОВ «Споживчий центр» в сумі 19 813,16 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10 160,63 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 9 652,53 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр».
Судом не приймаються до уваги заперечення сторони відповідача, викладені у відзиві з наступних підстав.
Суд звертає увагу, що стороною відповідача заперечується як сам факт укладення кредитного договору так і факт отримання кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, сторона відповідача, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, з підстав, викладених у письмових поясненнях, зобов'язана надати належні, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх заперечень.
Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. В тому числі шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , відсутності емітованої на ім'я відповідача банківської карти з маскою, зазначеною в позовній заяві та надання виписки по карткових рахунках, з метою спростування факту зарахування кредитних коштів.
Однак, всі заперечення відповідача звелися до відсутності доказів щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та не доведеності факту укладення кредитного договору. При цьому, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач та його представник суду не надали.
Таким чином, сторона відповідача повністю самоусунулась від обов'язку щодо надання доказів на підтвердження своїх заперечень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 442,40 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному об'ємі. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі - 2 442,40 гривень.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 08.08.2023-100002175 від 08 серпня 2023 року належним чином не виконав. В результаті чого, в нього, згідно розрахунку позивача, мається заборгованість перед ТзОВ «Споживчий центр» в сумі 19 813,16 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10 160,63 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 9 652,53 гривень. А також враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному об'ємі та стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» виниклої заборгованості та судових витрат.
Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268, 280 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) - 19 813,16 гривень заборгованості за кредитним договором № 08.08.2023-100002175 від 08 серпня 2023 року, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 10 160,63 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 9 652,53 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 442,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Ковтуненко