Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 березня 2026 р. Справа № 520/25948/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць за перебування на лікуванні у зв'язку з пораненням , пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 11.05.2024 по 11.07.2024 року - 200000 грн..
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць за перебування на лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 11.05.2024 по 11.07.2024 року - 200000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив службу в Збройних Силах України та безпосередньо брав участь у бойових діях. У період з 11.05.2024 по 11.07.2024 року перебував на лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням при проходженні військової служби. Однак, за вказані періоди відповідачем протиправно позивачу не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин у період з 11.05.2024 по 11.07.2024, з урахуванням строку дії карантину; копію грошового атестата або дані щодо ознайомлення позивача з грошовим атестатом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, Військової частини НОМЕР_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що після спливу 4 місячного терміну перебування на лікуванні (24.03.2024) Позивач повинен був надати до військової частини НОМЕР_2 висновок військово-лікарської комісії з визначенням потреби у тривалому лікуванні, що є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку, відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011- XII.
Натомість Позивачем не було надано до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 довідку ВЛК з потребою у тривалому лікуванні. Свідоцтво про хворобу від 30 січня 2024 року №442, на яке Позивач посилається не може бути підставою для продовження виплат, так як воно не визначає потреби позивача в довготривалому лікуванні.
Відтак, на думку відповідача, у військової частини НОМЕР_2 відсутні підстави для перерахунку та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць за перебування на лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період 11.05.2024 по 11.07.2024.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підривав позицію заявлену у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач, солдат ОСОБА_1 , проходив службу в ЗСУ у військовій частині НОМЕР_2 та 23.07.2024 був звільнений з військової служби, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
30.08.2023 року позивач отримав поранення: вогнепальний інфікована рана. перелом лівого стегна. Обставини поранення: 30.08.2023 року, під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, частини НОМЕР_2 в при виконанні бойових завдань у складі військової районі населеного пункту Бахмут Бахмутського області внаслідок артилерійського району Донецької Володимирович обстрілу солдат ОСОБА_2 отримав поранення. Стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння повністю відкидається. Перебував у засобах індивідуального захисту, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №9818 від 14.09.2023 року.
Відповідно до Форми 100 від 04.09.2023, Позивач 04.09.2023 був госпіталізований до МКЛ-16 м. Дніпро.
06.09.2023 Позивача було виписано з МКЛ-16 м. Дніпро для подальшого лікування до КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР відділення ортопедії та травматології, без прибуття до військової частини, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №13584.
З 08.09.2023 по 24.11.2023 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР відділення ортопедії та травматології, що підтверджується копією виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №11975, після чого був виписаний та 24.11.2023 прибув до пункту дислокації військової частини НОМЕР_2 тим самим перервав безперервне лікування.
Відповідно до відпускного квитка №7172 від 25.11.2023, Позивач вибув з військової частини у відпустку за станом здоров'я з 25.11.2023 по 24.12.2023.
Як вбачається із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 24.12.2023 №369, Позивач під час відпустки за станом здоров'я був направлений на лікування у військову частину НОМЕР_5 АДРЕСА_3 , де перебував по 06.01.2024, що також підтверджується випискою із карти стаціонарного хворого від 06.01.2024 №20926.
Позивач 06.01.2024 був госпіталізований до КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», де перебував до 30.01.2024 на стаціонарному лікуванні.
Рішенням ВЛК №442 від 30.01.2024 Позивач визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 9 місяців.
31.01.2024 Позивач був госпіталізований до ВМКЦ Північного регіону м. Харків, де перебував на стаціонарному лікуванні до 08.02.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1331.
08.02.2024 Позивач був госпіталізований до КНП ХОР ОКТЛ, де перебував на стаціонарному лікуванні до 10.05.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №786.
Таким чином Позивач, починаючи з 25.11.2023 по 24.03.2024 перебував на безперервному лікуванні, тобто 4 місяці поспіль.
Наказом Командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) ОСОБА_1 який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від "22" липня 2024 року № 212-РС, відповідно до пункту другого частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу " у запас за підпунктом "б" за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 9 місяців, вважати таким, що "23" липня 2024 року справи та посаду здав, та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 "23" липня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення. 3 котлового забезпечення виключити з вечері "23" липня 2024 року.
Листом від 30.07.2025 року позивач направив вимогу про сплату йому додаткової винагороду при звільненні з військової частини в сумі 200000 грн. за період з 11.05.2024 по 11.07.2024 року.
Листом №1772/875/ВихЗПІ від 28.08.2025 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць за період перебування на лікуванні, позивачу необхідно надати до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) рапорт із підтверджуючими документами, а саме довідку тяжкого поранення за висновком (постановою) військоволікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Позивач, посилаючись на Свідоцтво про хворобу від 30 січня 2024 року №442, вказував, що протягом всього часу лікування додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. виплачувалась нерегулярно, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також, пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, підтвердженим є факт поранення та перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 04.09.2023 року по 30.09.2023, з 01.02.2024 року по 29.02.2024 року, з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року, з 01.05.2024 по 10.05.2024 року, отримана травма позивача є травмою тяжкого ступеню.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 по справі 520/16191/23 наголосив, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні.
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Так, судовим розглядом встановлено, що за безпосередню участь у бойових діях з вогневого ураження противника Військовою частиною НОМЕР_2 з урахуванням утримання військового збору, перераховано на рахунок позивача додаткову грошову винагороду з розрахунку 100 тис. грн./міс.:
- 28.11.2023 в сумі 90000,00 грн. за період з 04.09.2023 року по 30.09.2023 року,
- 24.07.2024 в сумі 100000,00 грн. за період з 01.02.2024 року по 29.02.2024 року,
- 24.07.2024 в сумі 100000,00 грн. за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року,
- 24.07.2024 в сумі 100000,00 грн. за період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року,
- 24.07.2024 в сумі 32258,06 грн. за період 01.05.2024 по 10.05.2024 року.
Вказані обставини підтверджується листом Військової частини НОМЕР_2 №1772/875/ВихЗПІ від 28.08.2025 та не заперечується позивачем.
Отже, в рамках даної справи не є спірним питання виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. пропорційно на місяць за період лікування від поранення з 04.09.2023 по 10.05.2024, оскільки така виплата була здійснена.
Разом із тим, щодо періоду з 11.05.2024 по 11.07.2024, суд зазначає що в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК стосовно позивача про потребу у продовженні терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому, з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність ненарахування і невиплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткової грошової винагороди, починаючи з 11.05.2024.
Крім того, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.05.2024 по справі 520/16191/23, суд зауважує, що, згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
З огляду на зазначені норми Положення, висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена у формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Разом із тим, в матеріалах справи також відсутні будь-які свідоцтва, довідки або протоколи, які б містили в собі висновок про потребу продовження терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у період з 04.09.2023 по 10.05.2024 виплата додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень позивачу була здійснена, а з 11.05.2024 виплата додаткової винагороди призупинена у зв'язку із перебуванням на лікуванні після сплину чотирьох місячного терміну, при цьому, як зазначено вище в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК стосовно позивача про потребу у продовженні терміну лікування після сплину чотирьох місячного терміну, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 11.05.2024 по 11.07.2024.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Текст рішення складено та підписано
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 25.03.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Супрун Ю.О.