Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 березня 2026 року Справа № 520/6514/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М. І., розглянувши заяву, розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 520/6514/26,
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить до розгляду справи по суті, вжити заходів із забезпечення позову шляхом заборони будь якому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки призивати на військову службу за мобілізацією військовозобов'язаного ОСОБА_1 . Заява міститься у адміністративному позові.
Суд розглядає заяву про забезпечення позову у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 379, ч.4 ст.229 КАС України.
Відповідно до ст. 152 КАС України зазначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Всупереч зазначеній нормі позивачем не додано до заяви про забезпечення позову документ про сплату судового збору у встановленому розмірі у відповідності до Закону України “Про судовий збір».
Разом з тим, позивачем додано до адміністративного позову копію посвідчення учасника бойових дій від 17.12.2018 серії НОМЕР_1 , однак наявність такого статусу не є підставою для звільнення від сплати судового збору, у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір»
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Однак, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 (справа №567/79/23) сформовані висновки щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір». Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України “Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проекту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України, з яких вбачається, що метою цього законопроекту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України “Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: “учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України “Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
З огляду на викладене, Законом України “Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 20.01.2025 по справі №990/205/24.
У відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суд застосовує з цього питання останню правову позицію ВП ВС.
Суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, а тому відсутні підстави для застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" до заяви про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом заборони будь якому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки призивати на військову службу за мобілізацією військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Отже, суд зазначає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову не відповідає вимогам встановленим ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона не містить документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 7 статті 154 КАС України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за необхідне повернути заяву про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду.
Керуючись ст. 150, 152, 154, 248, 256, 294 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 520/6514/26 - повернути позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повне судове рішення складено 25.03.2026.
Суддя М. І. Садова