про повернення заяви про забезпечення позову
Справа № 500/1435/26
25 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
13.03.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №93/6/19-00-24-07-03-3 від 06 січня 2026 року;
зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 31.12.2025.
Одночасно з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить зупинити дію рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №93/6/19-00-24-07-03-3 від 06 січня 2026 року про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Також, 13.03.2026 до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 , у якій просила врахувати її майновий стан та відстрочити сплату судового збору до винесення остаточного рішення у цій справі.
Ухвалою суду від 17.03.2026 у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору в сумі 2662,40 грн, встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.
Також ухвалою суду від 17.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за заяву про забезпечення позову та повернуто вказану заяву з підстав її невідповідності вимогам статті 152 КАС України, а саме несплатою судового збору у визначеному законом розмірі 798,72 грн.
23.03.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено платіжний документ про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, 23.03.2026 до суду повторно надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №93/6/19-00-24-07-03-3 від 06 січня 2026 року про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою суду від 24.03.2026 заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду з підстав її невідповідності вимогам статті 152 КАС України, а саме у зв'язку з відсутністю документу про сплату судового збору в сумі 798,72 грн.
25.03.2026 до суду втретє надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №93/6/19-00-24-07-03-3 від 06 січня 2026 року про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про забезпечення позову до розгляду, суд зазначає наступне.
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлені статтею 152 КАС України.
Так, згідної частини четвертої статті 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 частини четвертої статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. (частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір)
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328 гривень.
Враховуючи, що заява про забезпечення позову надійшла до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", тому сума судового збору, що підлягає сплаті заявником, має обчислюватись з урахуванням встановленого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 та становить 798,72 грн (3328*0,3*0,8).
Проте, у порушення наведених вище вимог закону, до заяви про забезпечення позову не додано документ про сплату судового збору.
Натомість, як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач вважає належним доказом сплати судового збору долучену нею до позовної заяви платіжну інструкцію №U32lawC2Qbmo7Pfuqtu0jA від 20.03.2026, згідно якої ФОП ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Свою позицію позивач аргументує тим, що вказаним платіжним документом сплачено судовий збір як за позовну заяву (1331,20 грн), так і за заяву про забезпечення позову (998,40 грн), а повернення заяви з підстав надання однієї квитанції замість двох окремих є надмірним формалізмом з боку суду.
Надаючи правову оцінку вказаному твердженню позивача суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, порядок сплати судового збору регламентує Закон України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.
Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору при зверненні до адміністративного суду.
Так, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано:
суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом оскарження є рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №93/6/19-00-24-07-03-3 від 06.01.2026 про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності у матеріалах справи відсутні.
Отже, враховуючи, що спірні правовідносини виникли між Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, як суб'єктом владних повноважень, та ОСОБА_1 , як суб'єктом підприємницької діяльності, тому звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 має спеціальний статус фізичної особи - підприємця, що передбачає певні особливості застосування процесуальних норм адміністративного судочинства.
Таким чином, оскільки позивачем ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем при зверненні до адміністративного суду заявлено позовну вимогу немайнового характеру, і позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", тому судом в ухвалі від 17.03.2026 визначено розмір судового збору, що підлягає сплаті, в сумі 2662,40 грн (3328*0,8), що відповідає положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір».
Твердження позивача щодо помилковості визначеного судом розміру судового збору за подання позовної заяви є необґрунтованими, оскільки грунтуються на невірному застосуванні положень статті 4 Закону України «Про судовий збір».
З матеріалів справи слідує, що на виконання вимог ухвали від 17.03.2026 про залишення позовної заяви без руху позивачем ФОП ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №U32lawC2Qbmo7Pfuqtu0jA від 20.03.2026.
Повертаючи попередню заяву про забезпечення позову суд зауважив, що долучена до заяви копія платіжної інструкції №U32lawC2Qbmo7Pfuqtu0jA від 20.03.2026 про сплату ФОП ОСОБА_1 судового збору в сумі 2662,40 грн свідчить про сплату судового збору за позовну заяву, а тому не може вважатись належним доказом сплати судового збору в сумі 798,72 грн за заяву про забезпечення позову.
Таким чином, суд повернув заяву про забезпечення позову не з підстав сплати судового збору за дві заяви (позовну та про забезпечення позову) єдиним платіжним документом, а з підстав зарахування всієї суми, сплаченої згідно платіжної інструкції №U32lawC2Qbmo7Pfuqtu0jA від 20.03.2026, в рахунок сплати судового збору за позовну заяву (2662,40 грн), та при цьому відсутності документу про сплату судового збору за заяву про забезпечення позову (798,72 грн).
З огляду на викладене слід вважати безпідставним посилання позивача на наявність у процесуальному рішенні суду щодо повернення заяви про забезпечення позову, за відсутності доказів сплати судового збору, ознак надмірного формалізму.
Одночасно суд зауважує, що у випадку незгоди з процесуальним рішенням суду учасник справи не позбавлений права на його оскарження у апеляційному порядку.
Крім того, суд звертає увагу, що необхідність сплати судового збору є законодавчо визначеним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною 7 статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про її імперативний характер щодо обов'язку суду повернути заяву про забезпечення позову без розгляду у випадку її невідповідності вимогам статті 152 КАС України, у тому числі за відсутності документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі, та не передбачає дискреції суду, тобто можливості альтернативної поведінки.
Оскільки в порушення вимог статті 152 КАС України заявником ФОП ОСОБА_1 не надано документ про сплату судового збору в сумі 798,72 грн при зверненні з заявою про забезпечення позову, тому вказане зумовлює виникнення у суду обов'язку повернути таку заяву без розгляду.
Керуючись статтями 150-154, 241-246, 294-295 КАС України, суддя
Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25 березня 2026 року.
Суддя Мірінович У.А.