25 березня 2026 року Справа № 480/27/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 17 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 17 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Крім того, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення, яка обґрунтована тим, що згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
Крім того в даній ухвалі судом було зазначено, що дослідивши матеріали справи, а також доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд враховуючи висновки Верховного Суду, які викладені у постанові №460/21394/23 від 21.03.2025, дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Відповідач подав відзив на позов, в якому крім заперечень проти позовної заяви заявив клопотання про повернення позовної заяви у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду, з огляду на те, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісяця і позивач мав можливість щомісячно ознайомлюватися з розміром та складовими свого грошового забезпечення. Таким чином, позивач мав достатньо часу та можливостей для з'ясування правильності нарахувань ще до звільнення, але не вчинив відповідних дій. Крім того при звільненні з військової служби позивачем було надано рапорт до військової частини НОМЕР_1 , що скарг та претензій до командування він не має.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявленого відповідачем клопотання, суд вказує наступне.
Представник відповідача у клопотанні просить позовну заяву повернути у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Поряд з цим, суд зауважує, що виходячи із змісту ч.4 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, як процесуальна дія можлива виключно на стадії до відкриття провадження у справі. Втім у цій справі провадження відкрито ухвалою суду від 05.01.2026.
Після відкриття провадження у справі суд відповідно до положень КАС України вправі вирішити справу по суті позовних вимог, закрити провадження у справі (ст.238 КАС України), залишити позовну заяву без розгляду (ст.240 КАС України). Так, відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов наступних висновків:
"Спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та п і с л я цього.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
Так, чинна редакція частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Заявляючи клопотання про повернення позовної заяви, відповідачем не надано до суду доказів ознайомлення позивача у спірний період з інформацією щодо суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та доказів, які б підтверджували одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як це передбачено статтею 116 Кодексу законів про працю України.
Водночас, як вбачається з наявних у справі доказах, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 14.11.2025, коли отримав відповідь з доданими довідками нарахування грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 на подану раніше ним заяву.
До суду з даним позовом позивач звернувся 30.12.2025 через відділення Укрпошти, а отже позивачем не пропущено строк звернення до суду.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про повернення позовної заяви є необґрунтованим, не підтвердженим відповідними доказами та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 79, 80, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви у справі №480/27/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кунець