25 березня 2026 рокум. Рівне№460/9229/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (далі - позивач) звернулось через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000009/2 від 18.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України). Позивач зазначає, що надані митному органу документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. У подальшому митним органом було сформовано Рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано виніс Рішення про коригування митної вартості, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. З огляду на вказане позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас зауважує, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Зі слів відповідача вищевказане свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно вартості товарів. Зазначає, що на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів у відповідності до частини 3 статті 53 МК України, декларант відмовився надавати додаткові документи, що слугувало підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вважає що оскаржуване рішення є такими, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 22.05.2025 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв'язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 26.05.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 02.06.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 11.06.2025 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову.
11.06.2025 відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 12.06.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" зареєстроване як юридична особа 07.07.2022, види діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).
14.05.2024 між "PT. Great Giant Pineapple" (Індонезія) (як постачальником) та ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» (як покупцем) укладено Контракт №PF/GGP001 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник поставляє товари, точну назву та асортимент яких вказано у рахунках-фактурах постачальника покупцю, а постачальник приймає та оплачує товари на умовах сьогодення. (п.1.1. Договору).
Відповідно до пункту 1.3. Договору, товарні позиції, кількість, ціна за одиницю повинні бути визначені в рахунках-проформах або рахунках фактурах, які постачальник надає покупцеві.
Пунктами 4.1.-4.2. Договору визначено, що ціни на товари вказуються у доларах США у рахунку-проформі або рахунку-фактурі до цього Договору. Банківські витрати оплачуються покупцем, а умови оплати зазначені у рахунку-проформі або рахунку-фактурі до цього Договору. За змістом п. 4.3 Договору, загальна вартість Контракту складається із вартості всіх рахунків-проформ або рахунків-фактур. Вартість окремих поставок за цим Контрактом має бути зазначена у рахунку-проформі або рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною договору. Цей Контракт реалізується (товари поставляються та оплачуються відповідно) поетапно відповідно до попереднього рахунку-проформи або рахунку-фактури до Контракту.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що постачальник повинен здійснити поставку товару Покупцю на умовах ІНКОТЕРМС 2020, зазначених у відповідному рахунку-проформі або рахунку-фактурі до цього Договору.
Згідно п. 6.4 Договору, постачальник надає покупцю разом з товаром наступні документи: рахунки-фактури (інвойси), виписані на ім'я покупця; коносамент/CMR; пакувальні листи; прайс-лист, завірений постачальником; специфікація; оригінали і належним чином завірені копії: якісних посвідчень виробника на всю партію товару; сертифікат походження товару/EUR-1; сертифікат здоров'я.
25.11.2024 постачальником виписано рахунок-фактуру №8000117934 (номер замовлення GGP/MKT/V/14052024-3) на суму 7560,00 доларів США на товар - консервований ананас шматочками в світлому сиропі 24/580 мл (540г), кількість - 1350 коробок, ціна за одиницю 5,60 доларів США/коробку.
Відповідно до виданого постачальником пакувального листа на підставі рахунку-фактури №8000117934, кількість товару для поставки становить 1350 коробок, вага брутто - 21817,95 кг, вага нетто - 17496,00 кг.
Оплата підтверджується банківським переказом в іноземній валюті б/н від 03.10.2024 на суму 15120,00 доларів США як передоплата за товари згідно Контракту №PF/GGP001 від 14.05.2024, рахунок GGP/MKT/V/14052024-3 від 06.06.2024.
18.02.2025, з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: ананаси "selected" ( англ. “добірні») згідно з маркуванням, консервовані у рідкій заливці, сорт без додавання спирту та крохмалю, з вмістом цукру 16%, в упаковках масою не 1350 більше 1кг: - шматочки ананасу у жерстяних банках 24*580мл, об'єм банки 580мл (540г 5%) - ящ., III сорт. Чиста вага нетто - 17496,00 кг. Дата виробництва: 09.01.2023р., виробництва 18.04.2023р., 26.04.2023р., 29.04.2023р., 01.05.2023р., 02.05.2023р., 03.05.2023р. Країни PINEAPPLE, уповноваженим представником ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД» було подано електронну митну декларацію №25UA20413000285909 від 18.02.2025 з вартістю товару згідно рахунку - 5,60 дол. США/коробку.
Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
18.02.2025 за результатами аналізу поданої митної декларації та доданих до неї документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000009/2.
Спірне рішення містить опис підстав для коригування митної вартості:
І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
подані до митного оформлення та додатково на вимогу митниці документи містять неточності:
- в гр 44 ЄМД Контракт №PF/GG001не кореспондується з наявном №PF/GGР001;
- в гр 44 ЄМД відсутня специфікація, прайс-лист, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я передбачена п 6.4 зовнішньоекономічним договором від 14.05.2024 №PF/GG001;
- в банківському платіжному документі заявленому в гр 44 №510113080 від 21.01.2025 відомості зовнішньоекономічного договору не кореспондуються з заявленими в гр 44 МД;
- в банківській платіжці заявленій в гр 44 №499873857 від 03.10.2024 відсутні відомості зовнішньоекономічного договору заявленого в гр 44 МД;
- в копії митної декларації країни відправлення відсутні умови поставки товару. Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних та неточних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного товару , митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 10.02.2025 №25UA100380604863U0 (товар - Ананаси консервовані без додання спирту, з вмістом цукру не більше 19%, в упаковках масою нетто не більш як 1кг: Шматочки ананасу у легкому сиропі L/S 580, Метро-арт.318406-28800бан., об'єм банки 580мл(560г), з вмістом цукру15.6% Країна виробництва ID Торгівельна марка ARO. Виробник PT. Great Giant Pineapple.) на рівні 1,54 USD/кг.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1. виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки, 2. висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 3. каталоги, прейскуранти, специфікацію, прайс-лист, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров,я передбачену зовнішньоекономічним договором від 14.05.2024 №PF/GG001.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного товару , митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 10.02.2025 №25UA100380604863U0 (товар - Ананаси консервовані без додання спирту, з вмістом цукру не більше 19%, в упаковках масою нетто не більш як 1кг: Шматочки ананасу у легкому сиропі L/S 580, Метро-арт.318406-28800бан.,об'єм банки 580мл(560г), з вмістом цукру15.6%. Країна виробництва ID. Торгівельна марка ARO. Виробник PT. Great Giant Pineapple) на рівні 1,54 дол. США/кг.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 26943,84дол.США. (1,54 дол.США/ кг * 17496кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1119662,05 грн. (1,54 дол.США/кг *17496кг * 41,5554 грн/дол.США)..
Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду з наведеними вище позовними вимогами.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 1 МК України, законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).
Відповідно до частин восьмої одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).
Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи:
(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
(2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частиною 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Так суд з наявних в матеріалах справи доказів встановив, що згідно рахунку-фактури №8000117934 від 25.11.2024 року передбачено умови оплати - 100% переоплату за товар. На день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі, що підтверджується свіфтом від 03.10.2024 на суму 15120,00 дол. США, який надано контролюючому органу. Суд зауважує, що у вказаному свіфті чітко визначено контракт №PF/GGP001 від 14.05.2024, рахунок (номер замовлення згідно рахунку від 25.11.2024) №GGP/MKT/V/14052024-3 від 06.06.2024 року, згідно якого позивачем проведений платіж у сумі 15120,00 дол. США. А тому платіжна інструкція від 03.10.2024 на суму 15120,00 доларів США є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки зазначені в ній дані можливо співставити з поставкою оцінюваного товару згідно рахунку-фактури №8000117934 від 25.11.2024 (номер замовлення №GGP/MKT/V/14052024-3).
Суд також зауважує, що у рахунку №8000117934 від 25.11.2024 є посилання на вищезазначені документи (контракт та номер замовлення), з урахуванням також наданого відправником документу про те, що у рахунку-фактурі №8000117934 від 25.11.2024 було допущено механічну помилку в номері контракту, де вірним номером є №PF/GGP001, який відповідає укладеному між сторонами контракту.
Щодо розбіжностей та неточностей, на думку відповідача, які зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
У спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що в гр. 44 ЄМД Контракт №PF/GG001 не кореспондується з наявним №PF/GGР001, в гр. 44 ЄМД відсутня специфікація, прайс-лист, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я передбачена п 6.4 зовнішньоекономічним договором від 14.05.2024 №PF/GG001, в банківському платіжному документі заявленому в гр. 44 №510113080 від 21.01.2025 відомості зовнішньоекономічного договору не кореспондуються з заявленими в гр. 44 МД; в банківській платіжці заявленій в гр. 44 №499873857 від 03.10.2024 відсутні відомості зовнішньоекономічного договору заявленого в гр. 44 МД.
Так, суд з наявної у матеріалах справи митної декларації №25UA204130002955U0 встановив, що позивачем було надано до митного оформлення документи зазначені у графі 44, зокрема: сертифікат аналізів від 25.11.2024, інвойс №8000117934 від 25.11.2024, коносамент №246470625 від 25.11.2024, накладна СМГС №00791 від 31.01.2025, CMR №00018768 від 12.02.2025 року, митна декларація країни відправлення №MRN 25PL322080NS9F5M0, сертифікат походження №0010739/BDL/2024 від 25.11.2024, рахунки №5653443805 від 14.01.2025 та №5653445376 від 17.01.2025 року, рахунок на оплату №5653443804 від 14.01.2025, свіфт від 03.10.2024 року про оплату імпортованого товару, контракт №PF/GGP001 від 14.05.2024.
З вказаного слідує, що відповідач помилково вважає, що номер контракту у гр. 44 митної декларації не кореспондується з укладеним №PF/GGР001, оскільки наявний у матеріалах справи контракт укладений між позивачем та "PT. Great Giant Pineapple" від 14.05.2024 №PF/GGР001 повністю співпадає з номером контракту, зазначеним позивачем у митній декларації.
Що стосується банківських платіжних документів №510113080 від 21.01.2025 та №499873857 від 03.10.2024 та тверджень відповідача про те, що такі не містять відомостей про зовнішньоекономічний договір заявлений в гр. 44 МД, то суд такі відхиляє та зазначає, що платіжний документ №499873857 від 03.10.2024 стосується імпортованого товару, у якому є чітке посилання на номер контракту PF/GGP001 від 14.05.2024 року та рахунку №GGP/MKT/V/14052024-3, про що суд вже також зазначав вище.
У свою чергу платіжний документ №510113080 від 21.01.2025 року стосується оплати за морське перевезення і додаткові послуги згідно контракту №UA00251386 від 12.08.2022, а тому не може містити посилання на зовнішньоекономічний контракт PF/GGP001 від 14.05.2024 року, який не стосується умов перевезення. Суд зауважує, що у матеріалах справи наявний контракт №UA00251386 від 12.08.2022, з якого суд встановив, що такий контракт укладений між позивачем (замовник) та Maersk A/S (перевізник), предметом якого є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів замовника у контейнерах перевізника.
Отже, враховуючи те, що умови перевезення визначені іншими договірними відносинами між сторонами, відображення у платіжному документі №510113080 від 21.01.2025, який стосується оплати наданих послуг з перевезення, виключає відображення у такому платіжному документі контракту PF/GGP001 від 14.05.2024, який регулює умови поставки, найменування та асортимент товару, який позивач купує у замовника.
Стосовно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у поданих до оформлення документах відсутні специфікація, прайс-лист, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я передбачена п 6.4 зовнішньоекономічним договором від 14.05.2024 №PF/GG001, суд зазначає, що такі документи як якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я, специфікація стосуються якості імпортованого товару та жодним чином не стосуються визначення митної вартості товару. Зазначивши в оскаржуваному рішенні про таку підставу для коригування митної вартості товару, відповідач не зазначив того, яким чином це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору. Також, як суд вже зазначав вище, на підтвердження якісних характеристик товару митному органу було надано перелічені документи, які зазначені зокрема у графі 44 митної декларації.
Крім того слід зазначити, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом, відтак суд дійшов висновку, що така неповнота чи обмеженість відомостей прайс-листа не є обґрунтованою підставою як для витребування в декларанта додаткових документів, так і коригування з цієї причини митної вартості.
Верховний суд у постанові від 24.01.2019 у справі №826/2277/16 зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Разом з тим, прайс-лист не є тим обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Обов'язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 та від 25.06.2020 у справі №П/811/687/16.
Щодо зауваження митного органу про те, що у митній декларації країни відправлення відсутні умови поставки товару, то суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, не є обов'язковим документом, який подається при митному оформленні товару. Даний документ не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Крім того даний документ, є документом продавця, та складений відповідно до вимог країни відправлення і покупець, жодним чином не може впливати на зміст чи форму вказаного документа.
Окрім того відсутність у деклараціях країни експортера відомостей про умови поставки та пункт відправлення товару не впливає на числові значення складових митної вартості. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в своїх постановах від 22 квітня 2019 року справа №815/6242/17; від 25 січня 2019 року справа №815/5398/17; від 25 січня 2019 року справа №815/5823/17.
Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті визначені частиною 10 статті 58 Митного кодексу України.
У розумінні частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ( ст. 54 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов'язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов'язком декларанта.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.
Суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України, а подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.
Ціна товару в експортному комерційному рахунку від 25.11.2024 №8000117934 (7560,00 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 25UА204130002955U0.
Отже суд зауважує, що позивачем було надано усі документи передбачені статтею 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а відтак суд визнає їх необґрунтованими, позаяк згідно наявних в матеріалах справи доказів, які досліджені судом під час розгляду цієї справи в сукупності, дають суду підстави вважати, що зауваження митного органу щодо визначеної позивачем митної вартості товару не впливають на числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні від 18.02.2025 митну вартість імпортованих товарів визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.
Поряд з цим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.
Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі №520/2000/19.
Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була зазначена позивачем в його декларації за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору, враховуючи також ту обставину, що на повідомлення Рівненської митниці щодо надання додаткових документів позивачем було скеровано такі документи з обгрунтуванням позиції позивача на зауваження митного органу до заявленої позивачем митної вартості товарів, які відповідачем були проігноровані з огляду на винесене рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була визначено сторонами Контракту за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.
Суд наголошує, що в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах від 23.10.2021 у справі №815/4821/16.
Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Під час судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни на такі товари. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З огляду на наведене, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000009/2 від 18.02.2025 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішенння суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.
5. Розподіл судових витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 3291,34 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 3291,34 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу витрат на переклад документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає таке.
Стаття 137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п'ята).
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста).
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При пред'явленні позову до позовної заяви позивачем було долучено докази з офіційним перекладом. На підтвердження понесення позивачем витрат з перекладу суду було надано рахунок №56 про надання послуг перекладу від 24.04.2025 на суму 3920,00 грн, платіжну інструкцію на безготівковий переказ суми 3920,00 грн за послуги з надання перекладу документації.
Отже, з доказів, наявних у матеріалах справи вбачається, що переклад документів здійснено позивачем для належного розгляду справи з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи. Аналогічного висновку з приводу необхідності стягнення на користь особи судових витрат пов'язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19.
Крім того, суд враховує й те, що відповідачем не надано заперечень з приводу того, що такий переклад здійснювався з інших мотивів.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору та витрати пов'язані з підготовкою до розгляду справи підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000009/2 від 18.02.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в загальній сумі 7211,34 грн, у тому числі: судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3291,34 грн та витрати, пов'язані з розглядом справи (перекладом документів) в сумі 3920,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (місце проживання: вул. Дмитрівська, 44А, кім. 11, м. Київ, 01054; РНОКПП: 44860440);
Відповідач: Рівненська митниця (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 43958370).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК