з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
24 березня 2026 року м. Рівне№460/15281/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 постановлено:
"Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у непроведенні перерахунку і невиплаті ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на один процент заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) за кожний рік роботи понад 15 років, починаючи з 25.02.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму витрат на правиничу допомогу адвоката у розмірі 500 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4500 грн 00 коп- відмовити".
Позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку статті 383 КАС України, в якій просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, спрямовану на невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 в адміністративній справі №460/15281/25, щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, починаючи з 25.02.2025, в частині застосування заниженого розміру середньомісячного заробітку при обчисленні доплати до пенсії, а саме використання відповідачем показника 17576,08 грн замість фактичного та чинного на момент виконання судового рішення середньомісячного заробітку у розмірі 19597.32 грн, який був застосований при інших перерахунках пенсії ОСОБА_1 та підлягав використанню після проведення індексації пенсій у 2025 році, у тому числі при перерахунку пенсії з 01.03.2025 року;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, спрямовану на невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 в адміністративній справі №460/15281/25, щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, починаючи з 25.02.2025, що виразилось, зокрема, у подальшому нарахуванні та виплаті пенсії у розмірі 9027,36 грн, який не відповідає розміру пенсійної виплати, визначеному вказаним судовим рішенням.
Ухвалою суду від 10.03.2026 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина друга статті 370 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, рішенням суду постановлено, зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на один процент заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) за кожний рік роботи понад 15 років, починаючи з 25.02.2025.
Позивач зазначає, що Відповідачем підтверджено факт наявності у ОСОБА_1 понаднормового стажу та здійснення відповідної доплати до пенсії. Зокрема, на даний час Позивач отримує доплату за понаднормовий стаж у розмірі 4042,50 грн, що розрахована виходячи з 17576,08 грн (середньомісячний заробіток) х 23 % (у розрахунку 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років). Разом з тим, такий розрахунок є незаконним та таким, що суперечить рішенню суду, яке набрало законної сили, а також положенням пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01.10.2017 року. Так, замість застосування середньомісячного заробітку у розмірі 19597,32 грн, який використовувався при інших перерахунках пенсії та був чинним на момент звернення до суду, Відповідач безпідставно застосував занижений показник - 17576,08 грн.
Позивач у заяві зазначає, що із рішення від 21.10.2025 №172850031511 вбачається, що пенсія за віком ОСОБА_2 обчислена виходячи із середньомісячного заробітку 14496,06 та страхового стажу 48 років 17 днів (з урахуванням кратності). При цьому, виключно період роботи з 21.10.1989 по 09.02.1993, з 02.01.1997 по 02.01.1997 та з 01.01.1998 по 31.12.2003 врахований до страхового стажу у подвійному розмірі, а з 01.01.2004 по 04.03.2025 - у одинарному (календарному).
Суд зазначає, що предметом спору в межах даної адміністративної справи було визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не проведенні перерахунку і невиплаті ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.10.2017; та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши розмір пенсії на один процент заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) за кожний рік роботи понад 15 років, починаючи із 25.02.2025.
Тобто, спірним питанням були наявність чи відсутність права для проведення перерахунку пенсії на підставі частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи спір по суті, суд зазначив, що з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена Позивачеві до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють Позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Тобто, вирішувалося питання про право на пенсію з доплатою за понаднормовий стаж відповідно до статті 56 Закону № 796-XII.
Натомість, питання щодо застосування середньомісячного заробітку у відповідному розмірі (17576,08 грн чи, як зазначає Позивач, 19597,32 грн) не було предметом позову чи предметом спору.
Суд зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Спір - це юридичний (правовий) конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов'язків, що перешкоджає їх реалізації, та у якому кожен з учасників захищає свої права.
Визначальним для вирішення будь-якого публічного спору є питання установлення моменту, з якого настали спірні правовідносини.
Отже, у даному випадку має місце виникнення нового спору щодо здійснення перерахунку, який не стосується питання права на перерахунок пенсії відповідно до статті 56 Закону № 796-XII, а стосується застосування середньомісячного заробітку у відповідному розмірі (17576,08 грн чи, як зазначає Позивач, 19597,32 грн).
Тобто, в межах даної адміністративної справи питання щодо застосування середньомісячного заробітку у відповідному розмірі не було предметом спору, і таке питання не підлягає вирішенню в межах статті 383 КАС України.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи те, що між сторонами виник новий спір, а судом не надавалася правова оцінка в ході розгляду справи щодо застосування середньомісячного заробітку у відповідному розмірі, тому правові підстави для застосування норм статті 383 КАС України - відсутні.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Установлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 24 березня 2026 року.
Суддя К.М. Недашківська