Справа № 420/4303/26
24 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Миколаївська, 30, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67701, код ЄДРПОУ 34890175) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталі Сергіївни від 04 лютого 2026 року ВП № 80155590 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн.;
зупинити виконання постанови від 20 січня 2026 року ВП № 80155590 про стягнення виконавчого збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 лютого 2026 року постановою державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталією Сергіївною відкрите виконавче провадження ВП № 80155590 (ідентифікатор доступу: 95ГА4000АЕ82) з виконання виконавчого листа № 420/2643/25 виданого 22 січня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (без урахування перерахованих сум одноразових видів грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 р. у справі №420/6924/24 за період з 29.01.2020 р. по день фактичної виплати 22.01.2025р. відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 (додаток 3). Постановою відповідача від 04 лютого 2026 року ВП № 80155590 за примусове виконання рішення немайнового характеру постановлено стягнути з боржника в/ч НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 34 588,00 гривень на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (додаток 4). В/ч НОМЕР_1 вважає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі № 420/2643/25 мають всі ознаки майнового спору.
Позивач звертає увагу, що на виконання вказаного рішення на користь ОСОБА_1 в/ ч НОМЕР_1 було нараховано 103311,81 грн. Тобто, як вказує позивач, безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог стала зміна складу майна сторін, оскільки у держави в особі в/ч НОМЕР_1 внаслідок виконання рішення суду стане на 103311,81 грн. менше, а у позивача - на 103311,81 грн. більше. При цьому, незазначення в результативній частині рішення конкретної суми, що належить до виплати на користь позивача, НЕ спростовує той факт, що наслідком виконання цього рішення є зміна складу майна сторін, і не свідчить про те що позовні вимоги не піддаються грошовій оцінці, отже висновок відповідача про те, що вирішений Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/2643/25 спір носить немайновий характер є помилковим.
Ухвалою суду від 23.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.
02.03.2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.
04.03.2026 року до суду від позивача надійшла заява, якою недоліки адміністративного позову було усунуто у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 24.03.2026 р. на 10:30 год.
04.03.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого заявник просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач вказує на те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 420/2643/25 не передбачає стягнення конкретної суми з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , а тому рішення суду не може вважатися майновим. Рішення суду у справі № 420/2643/25 зобов'язує боржника вчинити дії - провести нарахування та виплату, тобто виконати розрахунок. Суд повністю поклав на боржника обов'язок визначити суму самостійно, що є ознакою немайнового рішення. За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»: за рішеннями немайнового характеру виконавчий збір становить 4 мінімальні заробітні плати з боржника-юридичної особи. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 підтвердила: рішення є майновим лише тоді, коли суд визначає суму стягнення; якщо ж рішення зобов'язує вчинити певні дії, навіть якщо вони мають фінансовий наслідок - воно є немайновим. Отже, на переконання відповідача, класифікація рішення як немайнового здійснена правомірно.
Відповідач не погоджується з доводами позивача, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 80155590 від 04 лютого 2026 року є неправомірною та підлягає скасуванню, тому що виконавчий збір є обов'язковим платежем, що стягується державним виконавцем за примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону). Він не залежить від того, чи фактично вчиняв виконавець розшукові або інші активні дії: збір пов'язаний з фактом відкриття виконавчого провадження, а не обсягом виконаних дій.
Інші заяви, клопотання та додаткові докази до суду не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У судове засідання, призначене на 24.03.2026 року, учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені. У відзиві представник відповідача просив розглянути справу без його участі
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Згідно з відомостями КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. у справі № 420/2643/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати "частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., за період з 29.01.2020 року по 22.01.2025 року (день її фактичної виплати), - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року змінено, викладено абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції:
Зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (без урахування перерахованих сум одноразових видів грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024р. у справі №420/6924/24 за період з 29.01.2020р. по день фактичної виплати 22.01.2025р. відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року залишено без змін.
22.01.2026 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/2643/25.
Відповідно до довідки №86 про розмір компенсації втрати частини доходів згідно рішення суду від 29.09.2025 по справі №420/2643/25, виданої ОСОБА_1 , її розмір становить 134171,19 грн.
04.02.2026 р. державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дістровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Циганок Н.С. відкрито виконавче провадження ВП № 80155590 з виконання виконавчого листа № 420/2643/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом 22.01.2026 р. про зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (без урахування перерахованих сум одноразових видів грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024р. у справі №420/6924/24 за період з 29.01.2020р. по день фактичної виплати 22.01.2025р. відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80155590 від 04.02.2026 р. боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Пунктом 3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 34588 грн.
04.02.2026 р. державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дістровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Циганок Н.С. винесено постанову ВП № 80155590 про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ) стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588 грн.
Не погоджуючись з постановою відповідача про стягнення виконавчого збору у ВП № 80155590, позивач звернувся до суду з даним позовом. Незгода позивача з цією постановою ґрунтується на тому, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі № 420/2643/25 мають всі ознаки майнового спору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до вимог ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 1 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Судом встановлено, що 04.02.2026 р. відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 80155590 з виконання виконавчого листа від 22.01.2026 р. № 420/2643/25 про зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (без урахування перерахованих сум одноразових видів грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024р. у справі №420/6924/24 за період з 29.01.2020р. по день фактичної виплати 22.01.2025р. відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159. Одночасно з цією постановою, відповідачем винесено постанову від 04.02.2026 р. ВП № 80155590 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн.
Позивач вважає, дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки розмір виконавчого збору визначено неправильно, виходячи із позиції про немайновий характер зобов'язання військової частини НОМЕР_1 за рішенням суду від 29.09.2025 р. у справі №420/2643/25, натомість, на думку позивача, останнє має майновий характер, а отже й сума виконавчого збору має бути у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги є визначальною ознакою для її кваліфікації як майнової та повинна знаходити своє формальне відображення у ціні заявленого позову (що є обов'язковим елементом розрахунку судового збору та, відповідно, виконавчого збору).
Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) та від 25.08.2020 р. у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс200).
Незважаючи на те, що Закон № 1404-VIII не містить чіткого визначення поняття "рішення немайнового характеру", за змістом ст.63 зазначеного Закону таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов'язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. у справі № 420/2643/25, зміненим постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 року, зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (без урахування перерахованих сум одноразових видів грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 р. у справі №420/6924/24 за період з 29.01.2020 р. по день фактичної виплати 22.01.2025р. відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
При цьому, ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. у справі № 420/2643/25 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 року не містять чітких сум компенсації втрати частини доходiв, яка належала до виплати за спірний в цій справі період.
Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. у справі № 420/2643/25 має усі ознаки рішення немайнового характеру.
Той факт, що під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. у справі № 420/2643/25, військовою частиною НОМЕР_1 визначено конкретну суму, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала стягненню, не була визначена у виконавчому документі. Довідка від 14.02.2026 року №86 про розмір компенсації втрати частини доходів згідно рішення суду від 29.09.2025 по справі №420/2643/25, видана ОСОБА_1 , складено вже після відкриття виконавчого провадження № 80155590 та винесення спірної постанови.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2025 р. у справі № 480/3452/19, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Таким чином, оскільки у виконавчому документі не визначено зазначену вище суму компенсації, а відповідно до імперативних приписів ст.27 Закону № 1404-VIII, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 04.02.2026 р. ВП № 80155590 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 р. у справі № 420/27414/25, від 20.11.2025 р. у справі № 420/18625/25, від 09.01.2026 р. у справі № 420/38532/25.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77-78, 90, 139, 242-246, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Миколаївська, 30, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67701, код ЄДРПОУ 34890175) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.А. Радчук
.