Справа № 420/2217/26
про відкриття провадження в адміністративній справі
23 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши (з урахуванням часу перебування на лікарняному) матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
7. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.
8. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
При вирішенні питання суд встановив, що позовну заяву подано з пропуском встановленого законом (ст.233 КЗпП України) строку, у зв'язку із чим ухвалою суду від 04.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. В подальшому, ухвалою суду від 26.02.2026 строк для усунення недоліків позивачу було продовжено.
На виконання вказаних ухвал позивач надав заяви про поновлення пропущено строку, у яких, в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом зокрема вказав, що лише 27 вересня 2025 року він отримав вичерпну інформацію про порядок обрахунку грошового забезпечення за спірний період, та дізнався про застосування прожиткового мінімуму за 2018 рік в день отримання відповіді з копіями карток особового рахунку.
Крім того, як вказує заявник, станом на дату отримання відповіді від відповідача про суми нарахованого грошового забезпечення та до теперішнього часу, позивач є військовослужбовцем - заступником командира військової частини НОМЕР_2 та з 03 листопада 2025 року убув у відрядження, де постійно перебуває на виконанні бойових (спеціальних завдань) в зоні ведення бойових дій та не мав можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Оцінюючи вказані позивачем доводи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, згідно з якими, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).».
Судовою палатою Верховного Суду в указані вище постанові наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. В справі №460/21394/23 це відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Водночас, частина 2 статті 233 КЗпП України підлягає застосування виключення у справах, пов'язаних зі звільненням.
У спірному ж випадку, після наданих позивачем пояснень на виконання ухвал суду від 04.02.2026 та від 26.02.2026 суд встановив, що позивач не був звільнений зі служби, а згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.08.2023 №217, з 04 серпня 2023 року був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із призначенням на службу до іншої військової частини, та продовжує безперервно проходити військову службу до теперішнього часу.
Отже в даному випадку підлягає застосуванню ч.1 ст.233 КЗпП України, яка передбачає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що вичерпну інформацію про порядок обрахунку грошового забезпечення за спірний період позивач отримав лише 27 вересня 2025 року, отримавши від відповідача відповідь з копіями карток особового рахунку про виплачене йому грошове забезпечення за спірний період.
Водночас, суд також зважає й на те, що частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025.
За вказаного, позивачем не пропущено строків для звернення до суду із цим позовом, підстави для його поновлення відсутні.
Адміністративний позов подано з дотриманням вимог статей 160, 161, 172 КАС України, а також у межах встановленого законом строку.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст.169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст.170 КАС України не встановлено.
Тому суд вважає за необхідне прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розглядає справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи критерії, визначені ч.3 ст.257 КАС України, якими суду слід керуватися при вирішенні питання про розгляд справи за правилами загального або спрощеного позовного провадження та виходячи із змісту заявлених позовних вимог, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 12, 171, 243, 248, 257-262 КАС України, суд,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати вимогам ст. 163 КАС України, з наданням суду доказів надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, які повинні відповідати вимогам ст. 164 КАС України, з наданням суду доказів надіслання заперечень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Копію ухвали направити учасникам справи, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА