24 березня 2026 р. № 400/13208/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов.,м. Харків, 61022, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 14.11.2025 року № 143250015676; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 2) в якій позивач просить суд: визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2025 №143250015676 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу". Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997, 01.04.2004 по 31.05.2013, 25.12.2013 по 07.11.2019, 01.07.2020 по 30.06.2021, 01.07.2021 по 31.03.2023 та призначити і виплачувати пенсію як державному службовцю за нормами Закону України "Про державну службу" з дня подання заяви - 07.11.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 листопада 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII ( далі - Закон № 889-VIII).
Рішенням від 14.11.2025 №143250015676 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, з чим він не погоджується, та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 11.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.
Відповідач ГУ ПФУ в Миколаївській області проти задоволення позовних вимог заперечив вказавши 07.11.2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України про перехід з пенсії за віком згідно із Законом №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 Ш «Про державну службу» (далі - Закон №889).
14.11.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №143250015676 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 .Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058).
Згідно із ст.90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (тобто станом на 01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723) втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до абз. 1 ст. 37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року -страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 25 Закону № 3723 було визначено вичерпний перелік категорій посад державної служби та встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Так, зазначеною нормою визначено сім категорій посад державних службовці, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ст. 3 Закону № 889 дія цього Закону не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 569 Митного Кодексу України передбачено, що посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання.
Отже, періоди роботи посадових осіб в митних органах на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Оскільки дія Закону №889 не поширюється на посадових митних органів, тому періоди служби Позивача в митних органах не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Відтак, оскільки присвоєння спеціальних звань та категорій державної служби регулювалися різними законодавчими актами і ці поняття не є тотожними, тому для зарахування Позивачу періоду роботи в митних органах до стажу державної служби немає правових підстав.
За наданими позивачем документами встановлено, що стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 13 років 08 місяців 25 днів.
Отже, періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997 в Миколаївській митниці, з 01.04.2004 по 31.05.2013 в Державній митній службі України Миколаївська митниця, з 25.12.2013 по 07.11.2019 в Миколаївській митниці міндоходів, з 01.07.2020 по 30.06.2021 в Чорноморській Держмитслужбі не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 573 Митного кодексу України, присвоювалися персональні звання, спеціальні звання, а в разі присвоєння персонального, спеціального звання відповідно до ст. 573, надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723.Правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу державної служби відсутні.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Згідно із статтею 58 Закону № 1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питання призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку). Просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ. З 05.05.1989 по 07.12.2019 року, з 01.07.2021 по 31.03.2023 позивач працював на Миколаївській митниці, з 08.12.2019 по 30.06.2021 р. в Чорноморській митниці Держмитслужби.
07 листопада 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-УІ1І (далі - Закон № 889-УІІІ).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, щопризначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається струкгурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням зазначеного Порядку, органом, що приймав рішення за заявою про призначення пенсії від 07.11.2025 р., було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2025 №143250015676 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком, як державному службовцю, відповідно до Закону №889-УІ1І, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби. Стаж роботи на державній службі становить 13 років 8 місяці 26 днів. До стажу державної служби не зараховані періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997, з 01.04.2004 по 31.05.2013, з 25.12.2013 по 07.11.2019 року на Миколаївській митниці, з 01.07.2020 по 30.06.2021 р. в Чорноморській митниці Держмитслужби. З вказаним позивач не погодився звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ стосується осіб -державних службовців, які станом на 1 травня 2016 року займали посади державної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХП, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягай пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - якінародилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-УІ1І) право на пенсію державного службовця мали особи, які: досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-УИІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VШ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІ1, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-УІІІ, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18).
Судом встановлено, згідно записів трудової книжки позивач працював: 05.05.1989 по 01.04.1997 р. працював на Миколаївській митниці. 01.04.1997 по 07.12.2019 р. працював на Миколаївській митниці Держмитслужби. 08.12.2019 по 30.06.2021 р.працював на Чорноморській митниці Держмитслужби. 01.07.2021 по 31.03.2023 р.працював на Миколаївській митниці.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-УІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Частиною 1 ст. 588 Митного кодексу України - пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ (далі Закон №1058-ІУ) особам, які мають право на різні види пенсії, призначається один з цих видів пенсії за їх вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
На підставі викладеного суд бере до уваги, що на момент звернення до відповідача з заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", тобто на 07 листопада 2025 року,позивачу виповнилося 62 роки, загальний стаж державної служби становить не менш як 20 років, у зв'язку з чим останній має право на призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 виклав правовий висновок, згідно із яким для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках. Європейський суд з прав людини, вказує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п. 158) (рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява №20390/07, п. 29). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату без повторного звернення в суд.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. З огляду на викладене, права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача з 07.11.2025 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ХІІ .Разом з цим, суд зазначає, що в спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято рішення за № 948090118386 від 09.04.2025.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішуєпитання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачему справі, або якщовідповідачему справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки оскаржуване рішення було прийнято ГУ ПФУ в Харківській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159 ) задовольнити.
2. Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2025 № 143250015676 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону № 1058-ІУ на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997, 01.04.2004 по 31.05.2013, 25.12.2013 по 07.11.2019, 01.07.2020 по 30.06.2021, 01.07.2021 по 31.03.2023 та призначити пенсію як державному службовцю за нормами Закону України "Про державну службу" з дня подання заяви 07.11.2025 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко