25 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6799/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання відмови протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -
Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформлену протоколом від 28.08.2025 №24;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку зі здійсненням постійного догляду за своїм хворим батьком.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічника Ю.П. від 10.10.2025 відкрито провадження у справі (а.с.24).
На підставі розпорядження керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду № 328 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ» призначено проведення повторного автоматизованого цієї справи у зв'язку із смертю судді ОСОБА_2 (а.с.27).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу розподілено на суддю Сагуна А.В. (а.с.28).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагуна А.В. від 26.12.2025 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювання її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Крім того, залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язано відповідача і третю особу у п'ятнадцятиденний строк надати до суду копії документів, пов'язаних із відмовою у наданні відстрочки (а.с.29).
В обґрунтування вимог вказано, що позивач є військовозобов'язаним, який звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своїм батьком - особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою МСЕК. Позивач зазначив, що подав усі передбачені законодавством документи, однак Комісією безпідставно відмовлено у наданні відстрочки з рекомендацією оформлювати її за іншою правовою підставою (п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону), що, на думку позивача, суперечить вимогам закону, оскільки він звертався саме за підставою догляду за власним батьком, а закон не вимагає підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Позивач вважає, що відмова є протиправною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства і Порядку № 560. Також зазначено, що рішення суду по даній справі забезпечуватиме ефективний спосіб захисту тільки в тому випадку, якщо буде містити зобов'язання відповідача оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону.
Відповідач правом на подання до суду заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
Представник третьої особи подав суду письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву позивача та протоколом від 28.08.2025 № 24 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки у випадку наявності у батька інвалідності I-II групи, на думку Комісії, застосуванню підлягає п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не п. 9 цієї ж статті. Також зазначено, що повідомлення про рішення може здійснюватися у телефонному режимі або шляхом направлення звичайної поштової кореспонденції. Представник третьої особи вказав, що суд не вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати конкретне рішення, якщо це пов'язано з дискреційними повноваженнями (а.с.38-41).
Представник позивача у відповідь на ці пояснення зазначила, що позивач звернувся саме за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону, оскільки здійснює догляд за власним батьком, і надав повний перелік документів, передбачених законодавством та постановою КМУ № 560. Закон не покладає обов'язку підтверджувати відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, у разі оформлення відстрочки за цією підставою. Відмова Комісії, яка фактично зводиться до рекомендації звернутися за іншою нормою закону, є необґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству. Також наголошено, що за наявності виконаних умов суд має право зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання відстрочки (а.с.56-57).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач є військовозобов'язаним та має батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є особою з інвалідністю І групи та, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 ВБ № 097007 від 22.06.2005, потребує постійного догляду (а.с.9, 9зв.).
11.08.2025 року позивач звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Разом із заявою позивачем подано: нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження; нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ВБ № 097007; оригінал довідки Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 11.08.2025 № 450 про отримання компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за особою з інвалідністю І групи; копії військово-облікового документа, паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків; витяг з реєстру територіальної громади щодо місця проживання батька, а також письмові пояснення щодо правових підстав звернення (а.с.45-51).
У письмових поясненнях позивач звертав увагу на те, що оформлення відстрочки здійснюється у зв'язку з доглядом за власним батьком (не батьком дружини), що виключає необхідність підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, та що довідка МСЕК є належним документом, який підтверджує потребу особи у постійному догляді відповідно до вимог законодавства.
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви було прийнято рішення, оформлене протоколом від 28.08.2025 року № 24, про відмову у наданні відстрочки підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, листом від 29.08.2025 №21492 позивача повідомлено про причину відмови: "догляд за батьком І-ІІ групи інвалідності п. 13 ч. 1 ст. 23 Порядку № 560. Рекомендовано подати пакет документів по п. 13 ч. 1 ст. 23" (а.с.44).
Позивач вважає таке рішення Комісії протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Аналогічний обов'язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення (далі - Порядок №560 в редакції на день виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 57 Порядку №560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Положенням пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є, зокрема:
для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Таким чином, з аналізу наведених вище норм убачається, що у випадку звернення військовозобов'язаного за наданням відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вирішальне значення має підтвердження сукупності таких умов: наявність у батьків інвалідності або потреби у постійному догляді, підтвердження родинних зв'язків та документальне підтвердження факту здійснення постійного догляду. Вимога щодо підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, не є загальною умовою застосування цієї підстави та підлягає врахуванню лише у випадках оформлення відстрочки особою, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), тобто у межах іншої, спеціально визначеної законом категорії правовідносин.
Так, предметом судового розгляду у даній справі є правомірність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
Суд зазначає, що положення пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII визначають окрему самостійну підставу для надання відстрочки, яка пов'язана із зайнятістю військовозобов'язаного постійним доглядом за хворою особою, зокрема за своїми батьком чи матір'ю, за умови підтвердження потреби такої особи у постійному догляді відповідним медичним висновком. Зміст цієї норми свідчить про те, що законодавець розмежовує випадки здійснення догляду за власними батьками та за батьками дружини (чоловіка), встановлюючи для останніх додаткові умови, зокрема щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Водночас пункт 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII регулює іншу підставу для надання відстрочки, яка пов'язана з наявністю у батьків (або батьків дружини/чоловіка) інвалідності I чи II групи та передбачає додаткову обов'язкову умову - відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Таким чином, законодавцем передбачено дві різні правові підстави для надання відстрочки, які відрізняються за своїм змістом, умовами застосування та обсягом доказування: одна - за фактом здійснення постійного догляду (пункт 9), інша - за фактом наявності інвалідності у батьків (пункт 13).
З огляду на викладене, застосування пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII замість пункту 9 цієї ж статті у випадку, коли особа звернулася саме з підстави здійснення постійного догляду за своїм батьком, є необґрунтованим, оскільки призводить до покладення на таку особу додаткових обов'язків щодо доведення обставин, які не передбачені для обраної нею підстави відстрочки.
Отже, у спірних правовідносинах визначальним є встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за своїм батьком та підтвердження потреби останнього у такому догляді, тоді як вимога щодо підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, підлягає застосуванню виключно у межах підстави, передбаченої пунктом 13 частини першої статті 23 Закону, і не може бути поширена на правовідносини, що виникли з підстав, визначених пунктом 9 цієї статті.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки саме на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, обґрунтовуючи її здійсненням постійного догляду за власним батьком, який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 ВБ № 097007 від 22.06.2005 року (а.с.46-47).
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Комісії повний пакет документів, передбачений Порядком №560, зокрема документи, що підтверджують родинні зв'язки, стан здоров'я батька, потребу у постійному догляді та факт здійснення такого догляду.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем подано належний та достатній пакет документів, передбачений законодавством, і виконано умови для надання відстрочки за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тоді як рішення відповідача, оформлене протоколом від 28.08.2025 року № 24, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи доводи представника третьої особи щодо наявності у відповідача дискреційних повноважень, суд виходить з того, що у випадку, коли особою виконано всі передбачені законом умови для отримання відповідного рішення, а спір зводиться до неправильного застосування норм матеріального права суб'єктом владних повноважень, суд має право зобов'язати такий орган прийняти рішення, яке відповідає вимогам закону.
З огляду на те, що відповідачем не було встановлено інших обставин, які б унеможливлювали надання позивачу відповідної відстрочки, та з метою забезпечення ефективного судового захисту порушеного права, який виключає необхідність повторного звернення до суб'єкта владних повноважень і унеможливлює затягування його реалізації, суд вважає за необхідне обрати спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 зазначеного Закону.
Підсумовуючи вищевказане, позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн (а.с.19), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання відмови протиправною та зобов'язати вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 28.08.2025 року № 24, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН