про повернення позовної заяви
20 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1484/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С., розглянувши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
до відповідача-2: Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна,6, м. Київ, 01602
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача-1 , які полягають у невиконанні рішень суду, які набрали законної сили, а також визнати, що внаслідок довготривалого невиконання судових рішень, які набрали законної сили - спричиняється моральна шкода;
2) стягнути з відповідача-1 за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь позивача 3 % річних, що становить - 37353,56 грн., пені, що становить 219210,17 грн. та інфляційних збитків - 121613,30 грн., від суми заборгованості, яка становить 351 483,53 грн., а також у якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади суму в розмірі 130 000 грн.
Відповідно до п. 3 ч.1 суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з ч.1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Отже, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, такі вимоги мають мати єдину підставу виникнення. У протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 в справі №340/3187/22; від 31.01.2023 в справі №340/5977/22 та від 22.01.2024 в справі №340/10155/23.
На виконання вказаних рішень суду відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , про що повідомив його відповідними листами:
- лист від 08.04.2025 за №3053-3182/М-04/8-1100/25 /щодо виконання судового рішення в справі №340/5977/22/ та судового рішення від 22.01.2024 в справі №340/10155/23/
- лист від 10.04.2025 за №3112-2979/М-03/8-1100/25 /щодо виконання судового рішення 25.07.2022 в справі №340/3187/22/.
Відтак, при розгляді позову суд має фактично дослідити і перевірити порядок виконання вказаних вище рішень суду.
При цьому вимоги про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії та "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації), тобто є альтернативними варіантами вирішення спору.
Отже, вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав як "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію виключає в подальшому можливість особи звернутися до суду із позовом про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії, адже фактично спір між сторонами вже вирішено.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
Згідно частини другої статті 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Слід звернути увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Необхідно зазначити, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними, відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від від 24.09.2020 у справі №640/15623/19 та від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Отже, заявлені в п.1 прохальної частини позовні вимоги за своєю правовою природою є заявою щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень Кіровоградського ОАС від 25.07.2022 в справі №340/3187/22; від 31.01.2023 в справі №340/5977/22 та від 22.01.2024 в справі №340/10155/23.
При цьому, в позовні вимоги, викладені в п.2 прохальної частини позову стосуються безспірного списання суми заборгованості.
Суд констатує, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачами, у зв'язку з якими виник спір, склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єктів владних повноважень, що свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави виникнення, нормативне регулювання та заявлені до двох різних відповідачів. При цьому, такі позовні вимоги не є похідними одна від одної.
За приписами ч. 6 ст. 172 КАС України роз'єднання позовних вимог в самостійне провадження є правом, а не обов'язком суду.
Отже, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 172 КАС України щодо об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 169, 172, 256, 294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО