24 березня 2026 року Справа № 320/12880/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок погашення податкового боргу в сумі 72 467,98 грн., що складається із боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 55 744,60 грн. та по військовому збору у розмірі 16 723,38 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 72 467,98 гривень.
Зазначає, що відповідач порушив строки сплати податкових зобов'язань, у зв'язку з чим за ним утворилася вказана заборгованість.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі відкрито провадження та визначено здійснювати розгляд такої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії зазначеної ухвали.
У відзиві на позов відповідачка просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що всі суми задекларованих податків нею сплачено в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Згідно даних податкового обліку за відповідачем рахується податковий борг у сумі 72 467,98 грн, зокрема по податку на доходи фізичних осіб у сумі 55 744,60 грн та по військовому збору в сумі 16 723,38 грн.
Крім того, заборгованість виникла у зв'язку із несплатою зобов'язань, визначених платником податків у податковій декларації за 2018 роки.
У зв'язку із наявністю податкового боргу, відповідачу було виставлено податкову вимогу від 29.01.2020 № 2172-54, яку було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення та повернуто відправнику.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу.
Статтею 172 ПК України визначено порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів нерухомого майна.
Пунктом 172.3 статті 172 ПК України встановлено, що дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
За змістом пунктів 172.4-172.5 статті 172 ПК України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.
В силу пп. "б" пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).
Відтак, фізична особа (продавець) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна є відповідальною за нарахування й утримання податку на доходи фізичних осіб, відповідно самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи за місцем нотаріального посвідчення такого договору.
Згідно із пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем продано житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в Київській області, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка. Договори купівлі-продажу майна були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А.
Податок з доходів фізичних осіб, при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, було сплачено відповідачем на відповідний рахунок ГУ ДКСУ в м. Києві у день нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, а саме 22.12.2018 року, що засвідчується п. 9.1 та п. 5.10 відповідних договорів. Зазначена обставина також підтверджується квитанціями та не заперечується позивачем.
Таким чином, відповідач в повному обсязі та відповідно до приписів законодавства виконав обов'язок щодо сплати суми податку з доходів фізичних осіб.
Інформацію про посвідчені договори продажу (обміну) об'єктів нерухомості, включаючи інформацію про їх вартість та суму сплаченого платником податку, нотаріус, який посвідчує відповідний договір, згідно із п. 172.4 ст. 172 Кодексу щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784.
Разом з тим, фізична особа зобов'язана відобразити дохід від відчуження нерухомого майна у річній податковій декларації та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити зазначену в ній (за наявністю) суму податкового зобов'язання.
У відповідності до пункту 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
На виконання зазначеного обов'язку відповідачем подано декларацію про майновий стан у 2018 році, де відображено доходи від продажу нерухомого майна у сумі 1 114 892 грн, а також податок на доходи фізичних осіб у сумі 55 744,60 грн та військовий збір у сумі 16 723,38 грн.
Сплата зазначених сум позивачем не заперечується.
При прийнятті рішення у даній справі, суд також враховує, що пунктами 4-5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Приписами ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач сплатив всі визначені у податкових деклараціях про майновий стан суми податку на доходи фізичних осіб до державного бюджету. Сплата відповідачем податку на інший рахунок бюджету, зокрема, за місцем нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, визначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк, оскільки відповідач свій обов'язок щодо сплати податків виконав у встановлені законодавством строки.
За приписами пп. 14.1.156 Кодексу податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у т. ч. податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Оскільки для сплати податку на доходи фізичних осіб при продажу нерухомого майна у ст. 172 Кодексу не встановлено конкретного строку, а визначено, що податок має бути сплачений до нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу, то в такому разі самостійно визначена фізичною особою сума податку не є її податковим зобов'язанням.
Аналогічне роз'яснення міститься в листі Державної податкової адміністрації України від 22.03.2011 р. № 2800/Л/17-0714.
Оскільки відповідач в повному обсязі та відповідно до приписів чинного законодавства виконала обов'язок по сплаті податку на доходи фізичних осіб при продажу нерухомого майна і відповідно не мала податкового зобов'язання, тому безпідставними є посилання позивача на п. 87.9 статті 87 ПК України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми податку на доходи фізичних осіб згідно поданих податкових декларацій є необґрунтованими.
Підстави для розподілу витрат у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.