про повернення позовної заяви
24 березня 2026 року Київ № 240/1857/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,
розглянувши позовну заяву в адміністративній справі
за позовомКоростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Поліського округу
доДержавного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого Господарського підприємства "Ліси України"
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
Коростенська окружна прокуратура в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Поліського округу звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого Господарського підприємства "Ліси України", в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» щодо невжиття заходів щодо виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду лісового заказника місцевого значення «Словечанський кряж», внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити проведення робіт з виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду лісового заказника місцевого значення «Словечанський кряж», внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Обґрунтовуючи зміст позовних вимог позивачем зазначено про наявність у відповідачів численних порушень вимог законодавства, а також відсутність можливість сплатити судовий збір, що на думку позивача дає йому право звертатися до суду замість суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/1857/26 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Частиною 3 статті 2 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.
У свою чергу, розділом IV Закону № 1697-VII регламентовано повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, статтею 23 якого унормовано представництво інтересів громадянина або держави в суді, згідно із частиною першою якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Абзацами першим та другим частини другої статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
При цьому варто врахувати те, що рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 (справа № 3-28/2024 (59/24) у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Рішенням Конституційного Суду України обумовлено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027.
При цьому рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Далі, згідно з частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
На підставі аналізу зазначених норм законодавства суд зазначає, що відсутність належного матеріального забезпечення суб'єкта владних повноважень, якому державною передано функції щодо здійснення контролю за діяльності у сфері земельних відносин та належного їх використання, не є достатньою та обґрунтованою підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність повернення заявнику його позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини четвертої статті 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого Господарського підприємства "Ліси України" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.