про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2026 року Київ № 320/11602/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,
розглянувши позовну заяву в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доДепартаментк патрульної поліції Національної поліції України
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, щомісячні та разові премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 07.11.2015 року по 31.07.2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, щомісячні та разові премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на 01.01.2015 року; з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на 01.01.2016 року; з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на 01.01.2017 року; з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року; з 01.01.2020 року по 31.07.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року- шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 31.07.2020 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 31.07.2020 року включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частин першої- другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З огляду на вказане, з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, додатково зауважую, що ВП Конституційного Суду України в рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 вказано, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто частина друга статті 233 КЗпП України в частині строків звернення до суду осіб, які звільнені не конституційною не визнавалась.
Слід зауважити, що позивача звільнено 31.07.2020., відповідно строк звернення до суду становить 3 місяці.
Як видно зі змісту наказу від 23.07.2020 №503 о/с про звільнення ОСОБА_1 в ньому вказано, що відраховується грошове забезпечення за 12 діб надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки, а також про виплату одноразової грошової допомоги при звільнення.
Позивач наполягає на тому, що дізнався про порушення своїх прав лише після отримання відповіді на адвокатський запит 02.02.2026.
Проте, суд зауважує, що протягом 6 років після звільнення позивач не цікавився своїм виплаченим грошовим забезпеченням.
В той же час, з долучених документів вбачається, що інформацію про використані відпустки за період з 20.12.2015 - т/час позивачу надавалось на доручення НПУ від 03.11.2023, тобто позивач вчиняв дії щодо отримання інформації ще в 2023 році, проте жодного пояснення щодо цього приводу не наводить.
Із позовом позивачка звернувся 23.02.2026, тобто із пропуском строку звернення до суду за відсутності заяви про його поновлення .
За правилами визначеними частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права, протягом 6 років, з моменту звільнення, а також доказів на підтвердження неможливості звернення до відповідача з заявою про одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України суддя Київського окружного адміністративного суду-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Білоноженко М.А.