23 березня 2026 року справа №320/309/25
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 42 977, 00 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № BABH-1336-0MA9-EM7M від 28.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 42977, 00 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп., сплачено згідно з квитанцією № BABH-1336-0MA9-EM7M від 28.10.2024 р. на наступні банківські реквізити: Банк отримувача АТ "Райффайзен Банк"; IBAN НОМЕР_1 ; Отримувач ОСОБА_1 ; ІПН/ ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Позов обґрунтовано відсутністю у позивача обов'язку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу у зв'язку з придбанням житла вперше та, як наслідок, наявність права на повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 , та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ»» укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською Інною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №3847.
Відповідно до Договору позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 .
При нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2024 р., було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 42 977,00 грн., що підтверджується квитанцією №ВАВН-1336-0МА9-ЕМ7М від 28.10.2024.
Квартира, що була придбана є першим придбаним мною нерухомим майном (житлом). Вказаний факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №401514785 від 30.10.2024 власником квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію права власності №57333857 від 30.10.2024.
26.11.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у м. Києві із Заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, в якій просила повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
19.12.2024 отримано відповідь ГУ ПФУ в м. Києві, в якій відмовлено у поверненні коштів. Причину відмови ГУ ПФУ зазначило ненадання підтверджуючих документів у повному обсязі, що свідчать про придбання житла вперше.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні за змістом положення визначено пунктом 15-1 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).
Згідно пункту 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Судом встановлено, що позивачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2024 на підставі договору купівлі-продажу придбано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим позивачем сплачено 42977,00 грн збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №ВАВН-1336-0МА9-ЕМ7М від 28.10.2024.
Статтею 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п'ята).
Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження придбання позивачем іншого нерухомого майна, ніж придбаного на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2024.
При цьому суд звертає увагу, що на момент придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про придбання особою нерухомості вперше.
Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 13.12.2018 у справі №813/969/17, від 31.01.2018 у справі №819/1667/18, від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, викладено правову позицію, відповідно до якої, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме Держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житлових будинків конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем придбано житло вперше, відповідно, позивача звільнено від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості. Відповідно, є обґрунтованими доводи позивача щодо повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2024 у розмірі 42977,00 грн згідно з квитанцією № BABH-1336-0MA9-EM7M від 28.10.2024.
Процедуру повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, визначено «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Відповідно до пункту 5 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, листом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 19.12.2024 позивачу повідомлено про недостатність доданих до заяви доказів на підтвердження придбання майна вперше.
З огляду на встановлення, під час судового розгляду справи факту сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 42977,00 грн за придбання нерухомого майна вперше, від сплати якого позивача звільнено, суд вважає протиправною відмову відповідача щодо невнесення подання до органу казначейської служби про повернення позивачу зазначених коштів.
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Відповідача підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 42977, 00 грн..
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: копію договору про надання правничої допомоги №104/2024 від 22.11.2024, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази сплати фактичних витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 42 977, 00 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № BABH-1336-0MA9-EM7M від 28.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 42977, 00 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп., сплачено згідно з квитанцією № BABH-1336-0MA9-EM7M від 28.10.2024 р. на наступні банківські реквізити: Банк отримувача АТ "Райффайзен Банк"; IBAN НОМЕР_1 ; Отримувач ОСОБА_1 ; ІПН/ ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.