20 березня 2026 року справа №320/41190/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Строй та Партнери» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Строй та Партнери» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2022 №7099842/41826035 (щодо ПН №1 від 31.03.2021); рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2022 №7099845/41826035 (щодо ПН №1 від 30.04.2021); рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2022 №7099846/41826035 (щодо ПН №1 від 31.05.2021); рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2022 №7099847/41826035 (щодо ПН №1 від 30.06.2021); рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2022 №7099745/41826035 (щодо ПН №1 від 31.07.2021); рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 02.09.2022 №7286604/41826035 (щодо ПН №1 від 31.08.2021); рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 09.11.2022 №7593441/41826035 (щодо ПН №1 від 31.10.2021);
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані ТОВ «Дельта Строй та Партнери», датою їх фактичного отримання: податкову накладну №1 від 31.03.2021, податкову накладну №1 від 30.04.2021, податкову накладну №1 від 31.05.2021, податкову накладну №1 від 30.06.2021, податкову накладну №1 від 31.07.2021, податкову накладну №1 від 31.08.2021, податкову накладну №1 від 31.10.2021;
- встановити Державній податковій службі України строк для подання Київському окружному адміністративному суду звіту про виконання рішення суду - п'ять днів з дня набрання чинності судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним було подано контролюючому органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, однак контролюючим органом було відмовлено у їх реєстрації, не зважаючи на відповідність останніх всім вимогам та критеріям, що визначені Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Також наголосив, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві не містять конкретної інформації, яких саме документів не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Строй та Партнери» строк звернення до суду. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
05.01.2024 позивачем до Київського окружного адміністративного суду подано заяву про надання копії всіх документів, які подавались відповідачу після зупинення спірної податкової накладної.
25.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшли відзиви відповідачів на позовну заяву, в яких відповідачі стверджують про правомірність прийнятих ними рішень та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідачі вказують, що позивачем надано не повний пакет первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарських операцій. Також, акцентують увагу на дискреційності повноважень контролюючого органу в частині, що стосується реєстрації податкових накладних.
Також до відзиву на позовну заяву відповідачем-1 додано клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.
Крім того, суд зауважує, що заявлене відповідачем-1 клопотання є клопотанням з процесуальних питань.
Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення)
Однак, відповідачем-1 не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні, а лише посилання на те, що в матеріалах справи містяться документи, яким необхідно надати правову оцінку під час розгляду справи.
Водночас суд зауважує, що відповідачем-1 не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів. У той же час, у розумінні вимог процесуального закону, у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема серед іншого обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Під час розгляду справи судом ретельно досліджуються всі наявні у матеріалах справи документи з наданням їм відповідної правової оцінки, і це не вимагає проведення судового засідання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Також до відзиву на позовну заяву відповідачем-1 додано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Проте, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ухвалою суду від 21.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Строй та Партнери» строк звернення до суду з позовною заявою, а клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду фактично мотивовано незгодою з висновками суду про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
26.01.2024 позивачем до Київського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзиви, в якій позивачем підтримано доводи, викладені у позовній заяві.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач здійснює господарську діяльність у сфері виробництва електроенергії на власній сонячній електростанції та продажу електроенергії Державному підприємству «Гарантований покупець», код ЄДРПОУ 43068454, за «зеленим» тарифом.
Оскільки вказана діяльність з продажу електроенергії має безперервний та ритмічний характер, позивач, відповідно до абз. 4 п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України, в останній день місяця, в якому отримано кошти, складає зведену податкову накладну на ДП «Гарантований покупець», з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.
Зокрема, позивач склав та подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкові накладні № 1 від 31.03.2021, № 1 від 30.04.2021, № 1 від 31.05.2021, №1 від 30.06.2021, № 1 від 31.07.2021, № 1 від 31.08.2021, № 1 від 31.10.2021.
Однак, за результатом подання податкових накладних на реєстрацію позивач отримав Квитанції від 13.04.2021 щодо ПН № 1 від 31.03.2021 з реєстраційним № 9083489998, від 15.05.2021 щодо ПН № 1 від 30.04.2021 з реєстраційним № 9128016935, від 15.06.2021 щодо ПН № 1 від 31.05.2021 з реєстраційним № 9159962790, від 15.07.2021 щодо ПН № 1 від 30.06.2021 з реєстраційним № 9194803303, від 13.08.2021 щодо ПН №1 від 31.07.2021 з реєстраційним № 9235089322, від 14.09.2021 щодо ПН №1 від 31.08.2021 з реєстраційним №9268341405, від 15.11.2021 щодо ПН № 1 від 31.10.2021 з реєстраційним № 9347329444, відповідно до яких податкові накладні було прийнято на реєстрацію проте їх реєстрацію зупинено.
Реєстрацію Податкових накладних в ЄРПН було зупинено на підставі того, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та одночасно запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Позивач 31.03.2022 (щодо ПН № 1 від 31.03.2021, № 1 від 30.04.2021, № 1 від 31.05.2021, №1 від 30.06.2021, № 1 від 31.07.2021), 31.08.2022 (щодо ПН № 1 від 31.08.2021) та 31.10.2022 (щодо ПН № 1 від 31.10.2021) подав до Комісії ГУ ДПС у м. Києві необхідні письмові Пояснення щодо підтвердження реальності здійснення операцій по призупинених Податкових накладних разом з відповідними підтверджуючими документами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є юридичною особою, що заснована та зареєстрована згідно із законодавством України громадянином Туреччини. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами господарської діяльності позивача є наступі КВЕД: 35.11 Виробництво електроенергії (основний), 35.12 Передача електроенергії, 35.13 Розподілення електроенергії, 35.14 Торгівля електроенергією.
Позивач отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1440 від 22.07.2020.
Також згідно з Постановою НКРЕКП № 1911 від 21.10.2020 позивачу було встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, до 01 січня 2030 року.
21.09.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивачу було видано Сертифікат № IУ122200921196, яким засвідчено відповідність будівництва сонячної електростанції, проектній документації та підтверджено її готовність експлуатації.
Крім того, позивач є власником земельної ділянки площею 12 га кадастровий номером №1225680500:02:001:0044, на якій розташована вказана електростанція, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200335524 від 14.02.2020.
Позивач повідомив контролюючий орган про наявність у власності сонячної електростанції земельної ділянки шляхом подачі Повідомлення від 03.12.2020 про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.
Для забезпечення діяльності сонячної електростанції позивачу необхідне спеціальне обладнання, яке він орендує у ТОВ «Фруктус Солар Енерджи», згідно з Договором оренди рухомого майна № 29/042020 від 29.04.2020. Актом приймання-передачі обладнання № 1 від 30.06.2020, що підтверджується фактичне отримання позивачем відповідного обладнання для виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії.
26.12.2019 між позивачем та Державним підприємством «Гарантований покупець», було укладено Договір № 1565/01 від 26.12.2019, до якого в подальшому було внесено зміни згідно з Додатковою угодою № 1254/01/20 від 23.04.2020.
Згідно з п. 1 Договору зі змінами, внесеними згідно з Додатковою Угодою, продавець за «зеленим» тарифом зобов?язується продавати, а гарантований покупець зобов?язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого Постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.
Відповідно до п. 2.5. Договору зі змінами, внесеними згідно з Додатковою Угодою, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з п. 3.2. Договору зі змінами, внесеними згідно з Додатковою Угодою, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.3. Договору зі змінами, внесеними згідно з Додатковою Угодою, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Таким чином, ДП «Гарантований покупець» самостійно здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата Позивачу, та складає акти купівлі-продажу електричної енергії на підставі даних, отриманих від адміністратора комерційного обліку.
В даному випадку адміністратором комерційного обліку виступає ТОВ «Українські технологічні продукти». Відповідно до п. 1.1. Договору № 30/06/20/2 від 30.06.2020, укладеного з позивачем, ТОВ «Українські технологічні продукти» виконує роботи по збору та обробці, а також передачі даних автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії, встановленої на сонячній електростанції позивача. Згідно з п. 2.1. Договору № 30/06/20/2 від 30.06.2020 ТОВ «Українські технологічні продукти» здійснює щоденну обробку та передачу показників лічильників до ДП «Гарантований покупець».
Транспортування електричної енергії здійснюється електричними мережами Оператора системи розподілу згідно з Договором № 110000027022/ДВ від 24.01.2021, укладеним між позивачем (Виробник) та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (Оператор системи розподілу). Відповідно до Договору № 110000027022/ДВ від 24.01.2021 Оператор системи розподілу забезпечує недискримінаційний доступ Виробника до мереж Оператора системи розподілу з метою реалізації Виробником як суб?єктом ринку електричної енергії, виконання обов?язків і функцій виробника електричної енергії в частині транспортування електричної енергії мережами Оператора системи розподілу в межах приєднаної потужності та узгоджених (договірних) обсягах електричної енергії.
На виконання умов Договору та вимог Порядку № 641, позивач та ДП «Гарантований покупець» підписали Акти купівлі-продажу електроенергії. В цих Актах вказується обсяг електроенергії, період, протягом якого здійснюється купівля-продаж електроенергії (який триває з першого по останнє число кожного місяця), вартість електроенергії.
Позивачем також щомісячно, в тому числі за березень-серпень, жовтень 2021 року, складалися Акти про виробіток та відпуск електричної енергії, які містять інформацію про обсяги загального виробітку електроенергії, обсяги відпуску електроенергії в мережі та використання електроенергії на власні потреби.
У березні-серпні 2021 року, жовтні 2021 року на поточний рахунок позивача надійшли грошові кошти від ДП «Гарантований покупець» за електроенергію, відпущену у вказаний період, що підтверджується платіжними дорученнями.
З урахуванням зазначеного та на виконання передбаченого ПК України обов?язку щодо реєстрації податкових накладних, позивач в останній день місяця, в якому здійснено продаж електроенергії, склав та подав на реєстрацію в ЄРПН спірні податкові накладні.
Комісія ГУ ДПС у м. Києві відмовила у реєстрації даних Податкових накладних в ЄРПН Рішеннями від 22.07.2022 № 7099842/41826035 (щодо ПН № 1 від 31.03.2021), №709984541826035 (щодо ПН № 1 від 30.04.2021), № 7099846/41826035 (щодо ПН № 1 від 31.05.2021), № 7099847/41826035 (щодо ПН № 1 від 30.06.2021), № 7099745/418256035 (щодо ПН №1 від 31.07.2021), Рішенням від 02.09.2022 № 7286604/41826035 (щодо ПН № 1 від 31.08.2021) та Рішенням від 09.11.2022 № 7593441/41826035 (щодо ПН № 1 від 31.10.2021) з підстав: ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Позивач оскаржив рішення про відмову у реєстрації податкових накладних до комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, проте скарги було залишено без задоволення, а відповідні рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві - без змін.
Вважаючи, що відповідачі за відсутності правових підстав відмовили у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок № 1246.
У відповідності до п.2 Порядку № 1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10 ст.201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).
Відповідно до п.14 Порядку № 1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 № 1165 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Відповідно до п.1 Порядку № 1165, цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Згідно з п.3 Порядку № 1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень; значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою: D= S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою: P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;
4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.
Згідно з приписами п.4 Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог п.6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Пунктом 7 Порядку № 1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п. 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з п.11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п.25 Порядку № 1165).
Додатком 4 до Порядку № 1165, затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Контролюючим органом позивача віднесено до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку відповідно до Порядку, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1165 від 11.12.2019.
У Додатку 1 до Порядку № 1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку.
Пунктом 8 зазначених Критеріїв визначено такі критерії ризиковості платника податку визначено: «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».
Згідно з квитанціями, підставою для зупинення реєстрації спірних податкових накладних була відповідність позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Разом із тим, позивачем надано рішення №224138 від 24.10.2024 про невідповідність платника податків критеріям ризиковості (т.2 а.с.186).
Використовуючи своє право щодо подання додаткових документів, позивачем на адресу податкового органу було направлено відповідні пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Крім того, додано копії первинних документів, які належно підтверджують факт наявності реалізованого товару на момент здійснення спірних господарських операцій.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до контролюючого органу для підтвердження реальності здійснення операцій було надіслані письмові пояснення разом із первинними документами.
Поряд з цим, оскаржувані рішення контролюючого органу не містять ні чіткого переліку документів, яких не було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, ні пояснень щодо неврахування наданих позивачем документів.
Суд зазначає, що враховуючи наведені вище норми, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу сумнівів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.
Поряд з цим, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних містять вимоги щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Отже, під час зупинення реєстрації спірних податкових накладних податковим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, що не відповідає наведеним вище приписам п.6, 7 Порядку № 1165 та свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.
У спірних рішеннях підставою для відмови відповідач зазначив, що платником податку не надано копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки.
Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано копії бухгалтерських документів, якими підтверджується законність та реальність господарських операцій.
Крім того, суд зауважує, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентом(-ами) суд вбачає безпідставними, оскільки у даній категорії справ суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.
З урахуванням сталої практики Європейського Суду зазначено, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідач не дотримався принципу «належного урядування», оскільки чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів не було вказано, чим порушено право позивача на належний захист своїх інтересів.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у постановах від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, Верховний Суд наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Дослідивши подані позивачем документи, суд вважає їх достатніми для прийняття рішення про реєстрацію вищевказаних податкових накладних.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Lelas v. Croatia»).
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Однак під час розгляду справи Головне управління ДПС у м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень, а відтак, не довів правомірності останніх.
Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальне проведення господарських операцій, останній не мав правових підстав для прийняття спірних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві: від 22.07.2022 №7099842/41826035 (щодо ПН №1 від 31.03.2021); від 22.07.2022 №7099845/41826035 (щодо ПН №1 від 30.04.2021); від 22.07.2022 №7099846/41826035 (щодо ПН №1 від 31.05.2021); від 22.07.2022 №7099847/41826035 (щодо ПН №1 від 30.06.2021); від 22.07.2022 №7099745/41826035 (щодо ПН №1 від 31.07.2021); від 02.09.2022 №7286604/41826035 (щодо ПН №1 від 31.08.2021); від 09.11.2022 №7593441/41826035(щодо ПН №1 від 31.10.2021).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі спірні податкові накладні датою їх фактичного подання.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246, у редакції чинній станом на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю, суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
За приписами частини першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір у розмірі 18788,00 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 18788,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.
Крім того, у п. 5 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути на користь ТОВ "Дельта Строй та Партнери" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу. Проте, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем відповідних доказів не надано.
Враховуючи, що позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не надано, вказане клопотання судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві: від 22.07.2022 №7099842/41826035 (щодо ПН №1 від 31.03.2021); від 22.07.2022 №7099845/41826035 (щодо ПН №1 від 30.04.2021); від 22.07.2022 №7099846/41826035 (щодо ПН №1 від 31.05.2021); від 22.07.2022 №7099847/41826035 (щодо ПН №1 від 30.06.2021); від 22.07.2022 №7099745/41826035 (щодо ПН №1 від 31.07.2021); від 02.09.2022 №7286604/41826035 (щодо ПН №1 від 31.08.2021); від 09.11.2022 №7593441/41826035 (щодо ПН №1 від 31.10.2021).
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 31.03.2021, №1 від 30.04.2021, №1 від 31.05.2021, №1 від 30.06.2021, №1 від 31.07.2021, №1 від 31.08.2021, №1 від 31.10.2021, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Строй та Партнери» (ідентифікаційний код 41826035) датою їх фактичного подання.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Строй та Партнери» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52-Б, офіс 501, ідентифікаційний код 41826035) судовий збір у розмірі 18788,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.