25 березня 2026 року м. Ужгород№ 260/10425/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Іванчулинця Д.В.
при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави (вул. А. Літуна, буд. 15, м. Мукачево, Закарпатська область, 89603, код ЄДРПОУ 0290996722) до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (вул. Корятовича, буд. 13, смт. Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89636, код ЄДРПОУ 04350524) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави (далі - позивач) в особі представника - Костовського Святослава Сергійовича (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - відповідач), якою просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Кольчинської селищної ради Мукачівського району щодо невжиття заходів із розробки Паспортів водних об'єктів на водойми, розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002, 2122755300:01:011:0001;
2) зобов'язати Кольчинську селищну раду Мукачівського району розробити Паспорти водних об'єктів на водойми, розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002, 2122755300:01:011:0001;
3) про дату, час та місце розгляду справи повідомити Закарпатську обласну прокуратуру та сторони по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кольчинська селищна територіальна громада в особі Кольчинської селищної ради Мукачівського району є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002 площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га з цільовим призначенням для риборозведення, та 2122755300:01:011:0001 площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма з цільовим призначенням для риборозведення. Згідно інформації Кольчинської селищної ради між нею та ФГ «Сазан», укладено договір оренди від 03.10.2007 на земельну ділянку для риборозведення площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га, та договір оренди від 27.03.2008 на земельну ділянку для риборозведення площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма. Користування землями водного фонду та водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України та інших законодавчих актів України. Згідно з ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання водного об'єкта у користування здійснюється виключно за наявності паспорта водного об'єкта (ч. 5 ст. 51 ВК України), розробленого відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99 зі змінами. За інформацією Кольчинської селищної ради паспорти водного об'єкта на водойми, що передані в користування ФГ «Сазан», розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002 площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га з цільовим призначенням для риборозведення, та 2122755300:01:011:0001 площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма з цільовим призначенням для риборозведення, не розроблялись.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Вказану ухвалу доставлено відповідачу 06 січня 2026 року до його електронного кабінету, що стверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Станом на 25 березня 2026 року Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак 20 березня 2026 року надав до суду заяву про розгляд справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вказаної заяви позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення чи розгляду справи без його участі до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що Кольчинська селищна територіальна громада в особі Кольчинської селищної ради Мукачівського району є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002 площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га з цільовим призначенням для риборозведення, та 2122755300:01:011:0001 площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма з цільовим призначенням для риборозведення.
Місцем розташування земельної ділянки є с. Кленовець Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області.
Згідно інформації Кольчинської селищної ради між нею та ФГ «Сазан», укладено договір оренди від 03.10.2007 на земельну ділянку для риборозведення площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га, та договір оренди від 27.03.2008 на земельну ділянку для риборозведення площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма.
Відповідно до п. 1. Договорів Кольчинська селищна рада (Орендодавець) надає, а ФГ «Сазан» (Орендар) приймає в строкове платне користування земельні ділянки для риборозведення, які знаходяться в с.Кленовець вулиця Локоти б/н.
Відповідно до п. 8 Договори укладено строком на 49 років.
Пункти 9 Договорів передбачають сплату орендної плати виключно за користування земельними ділянками без визначення плати за водний об'єкт.
Прокурор наголошує, що порядок та підстави набуття права користування землями водного фонду та водними об'єктами, наданими в оренду, визначено нормами Земельного кодексу України, Водного кодексу України та інших законодавчих актів України.
Згідно з ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. В свою чергу, надання водного об'єкта у користування здійснюється виключно за наявності паспорта водного об'єкта (ч. 5 ст. 51 ВК України), розробленого відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99 зі змінами.
Відсутність паспорту водного об'єкта, яким встановлюються технічні параметри водного об'єкта, його гідрологічні характеристики не дозволяє сторонам договору внести зміни та визначити умови, пов'язані з використанням орендарем водного об'єкта (водойми).
Отже, бездіяльність відповідача, на думку прокурора, порушує інтереси держави у сфері дотримання законодавства з питань землі та водних ресурсів та може завдати збитків територіальній громаді.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
За визначенням, наданим у статті 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі Закон №1697), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Частиною 3 статті 23 Закону №1697 визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, частиною 4 статті 53 КАС України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Поняття «державний інтерес» необхідно розглядати як закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами, система основних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Водночас, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 815/1484/18, постанова від 13 квітня 2022 року.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом, прокурором зазначено про те, що невжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо виготовлення паспорту водного об'єкту суперечить інтересам держави, суспільства та конкретної територіальної громади з питань ефективного та раціонального використання природних ресурсів.
При чому прокурором зазначено, що виконання відповідних дій відноситься саме до компетенції відповідача.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави, з огляду на наступне.
Особливістю органів місцевого самоврядування як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.
Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади.
Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.
Аналогічна правова позиція стосовно наявності у прокурора прав здійснювати представництво інтересів держави у суді у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 5 березня 2020 року у справі № 520/6826/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 1 червня 2021 року у справі № 0440/6514/18, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20.
Судом встановлено, що на території Кольчинської селищної територіальної громади в особі Кольчинської селищної ради Мукачівського району є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002 площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га з цільовим призначенням для риборозведення, та 2122755300:01:011:0001 площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма з цільовим призначенням для риборозведення
Паспорти водного об'єкта не виготовлялись.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними матеріалами справи.
Вказане, на думку прокурора, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що й стало підставою для ініціювання даного спору в адміністративному суді.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Користування землями водного фонду та водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України та інших законодавчих актів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками» № 963-ІХ від 04.11.2020 (пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що договори оренди водних об'єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством, до набрання чинності цим Законом діють у строки та на умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. Водночас зобов'язано сторони договорів оренди водних об'єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об'єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об'єкт, визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом до 02.03.2022).
За правилами ст. 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, на підставі договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України, надання водного об'єкта у користування здійснюється виключно за наявності паспорта водного об'єкта, розробленого відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.
На виконання ч. 12 ст. 51 Водного кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (постанова від 02.06.2021 № 572).
Тобто закон покладає обов'язок як на власника землі - орендодавця, яким є орган місцевого самоврядування, так і на орендаря земельної ділянки, на якій знаходиться водний об'єкт, внести відповідні зміни до діючих договорів оренди землі в частині визначення додаткового об'єкта оренди - водного об'єкта, та розміру плати за його використання.
Такий договір має відповідати Типовому договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом та бути погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Тож обов'язковою передумовою внесення змін до діючих договорів оренди земель водного фонду є виготовлення паспорта водного об'єкта.
При цьому замовником робіт із розроблення паспорта водного об'єкта відповідно до правил пункту 3 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України. У спірних правовідносинах таким органом є Кольчинська селищна рада.
Водночас, за наявними у справі доказами, паспорти водного об'єкта на водойму, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002 площею 2,7695 га, яка зайнята водоймою площею 2,7695 га з цільовим призначенням для риборозведення, та 2122755300:01:011:0001 площею 7,8168 га, з яких 1,3048 га водойма з цільовим призначенням для риборозведення, не розроблялись.
Порядок розроблення паспорту водного об'єкта, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99 затверджено відповідно до статті 51 ВК України, з метою упорядкування питань, пов'язаних з наданням у користування водних об'єктів на умовах оренди.
Відповідно до п. 6 Порядку №99 паспорт водного об'єкта розробляється в чотирьох примірниках, які зберігаються по одному: в басейновому управлінні водних ресурсів, Держводагентстві, у розпорядника земельної ділянки під водою, а також надається користувачу.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Основного Закону України).
Статтею 142 Конституції України та статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме, нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками» № 963-ІХ від 04.11.2020 зобов'язано сторони договорів оренди водних об'єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об'єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об'єкт, визначити такі умови протягом року із дня набрання чинності цим Законом (до 02.03.2022).
Плата за користування водним об'єктом зараховується до місцевого бюджету.
Відтак, невиконання відповідачем покладених на нього Законом № 963-ІХ від 04.11.2020 обов'язків щодо розроблення паспорту водного об'єкту свідчить про протиправну бездіяльність Кольчинської селищної раді Мукачівського району Закарпатської області.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених по справі обставин суд приходить до висновку, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 205, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави (вул. А. Літуна, буд. 15, м. Мукачево, Закарпатська область, 89603, код ЄДРПОУ 0290996722) до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (вул. Корятовича, буд. 13, смт. Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89636, код ЄДРПОУ 04350524) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кольчинської селищної ради Мукачівського району щодо невжиття заходів із розробки Паспортів водних об'єктів на водойми, розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002, 2122755300:01:011:0001.
3. Зобов'язати Кольчинську селищну раду Мукачівського району розробити Паспорти водних об'єктів на водойми, розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755302:00:007:0002, 2122755300:01:011:0001.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець