про повернення позовної заяви
25 березня 2026 року м. Житомир справа №240/28707/25
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович Ірина Едуардівна, перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо обрахунку в довідці від 18 червня 2024 року №9/3-2066 станом на 01.01.2023 надбавки за вислугу років (45,0%), надбавки за особливості проходження служби (42,6%), та премії (103,3 %), виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 гривень;
- зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу; окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатків 1, 14 до Постанови №704, із зазначенням надбавки за вислугу років - 45,0 % від посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за особливості проходження служби - 42,6 % від посадового окладу, окладу за військове звання і надбавки за вислугу років; премії в розмірі - 103,3 % від посадового окладу, обчислених з посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатків 1, до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/28707/25 за позовом ОСОБА_1 було визначено суддю Черняхович І.Е.
Перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі даного позову до суду, суддею було встановлено, що позов ОСОБА_1 подано до суду не у строк, встановлений статтею 122 КАС України. Вказаний висновок був зроблений судом з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому термін "повинна дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є невірне визначення складових його грошового забезпечення, зазначених в довідці Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 18.06.2024 №9/3-2066 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023, а саме невірне визначення надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії.
При цьому, наявним у справі супровідним листом від 19.06.2024 №5256//9/3//7-52-24 підтверджується, що копію вищезазначеної довідки Департамент з питань виконання кримінальних покарань надсилав позивачу 19 червня 2024 року.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що з дати отримання копії спірної довідки від 18.06.2024 №9/3-2066 позивач мав реальну можливість дізнатися про те, які складові грошового забезпечення включені в цю довідку та в якому розмірі, а відтак, дізнався про порушення відповідачем його права, яке полягає у невірному визначенні розмірів надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії.
Відтак, з 19.06.2024 для позивача розпочався перебіг шестимісячного процесуального строку на звернення до суду. Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 19.12.2025, тобто після спливу півторарічного строку від дати видачі йому спірної довідки.
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний процесуальний строк на звернення, визначений у ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому виніс ухвалу від 05.01.2026, якою залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
14 січня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив поновити пропущений процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду.
На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що спір у даній справі полягає у протиправності дій відповідача, які виразились у відмові, оформленій листом від 15.12.2025 №5779/П-5238/3.2/11-25/9/1/23-25, здійснити у відповідь на його заяву від 27.11.2025 перегляд неправильно виготовленої ним довідки від 18.06.2024 №9/3-2066 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023. У зв'язку із цим позивач вважає, що звернувшись з даним позовом до суду в грудні 2025 року він не порушив процесуального строку на звернення.
Крім того, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.12.2023 по справі №380/1907/23, позивач вказав, що звернення до суду з даною категорією спорів не обмежується процесуальним строком на звернення, оскільки видача довідки про розмір грошового забезпечення є одним із етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-XII. При цьому, відповідно до статті 51 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності повноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не підлягає застосовуванню встановлений статтею другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
У період з 13.01.2026 по 09.03.2026 включно головуюча суддя Черняхович І.Е. перебувала на лікарняному.
Розглянувши подане позивачем клопотання суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза з поважних причин, а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що предметом спору у даній справі є відмова відповідача, оформлена листом від 15.12.2025 №5779/П-5238/3.2/11-25/9/1/23-25, у перегляді неправильно виготовленої ним довідки від 18.06.2024 №9/3-2066 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, а тому строк звернення до суду слід рахувати із дати такого листа-відмови, суд вважає таке безпідставним з огляду на наступне.
Зі змісту прохальної частини поданої до суду позовної заяви вбачається, що в ній ОСОБА_1 оскаржує дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо обрахунку складових грошового забезпечення, зазначених у довідці від 18.06.2024 №9/3-2066, в неналежних розмірах. Позовних вимог щодо оскарження відмови Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, оформленої листом від 15.12.2025 №5779/П-5238/3.2/11-25/9/1/23-25, здійснити перегляд складових грошового забезпечення, зазначених у довідці від 18.06.2024 №9/3-2066, ОСОБА_1 в даному позові не заявляє.
Крім того, суд зазначає, що отримання позивачем від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань листа-відповіді від 15.12.2025 №5779/П-5238/3.2/11-25/9/1/23-25 не змінює моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, суд зазначає, що така позиція не є релевантною до обставин даної справи, оскільки предметом судового розгляду у справі №380/1907/23 була відмова у підготовці та наданні до пенсійного органу нових довідок про розмір грошового забезпечення особи станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Тобто, у спірних в справі №380/1907/23 правовідносинах уповноважений на те суб'єкт владних повноважень порушив право позивача на отримання таких довідок (не видав їх позивачу).
Натомість, у спірних в даній справі правовідносинах, уповноважений на те суб'єкт владних повноважень видав позивачу довідку від 18.06.2024 №9/3-2066 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, а позивач звертаючись з даним позовом фактично не погоджується з розміром складових грошового забезпечення, зазначених в цій довідці.
У зв'язку з цим, правова позиція Верховного Суду щодо не застосування процесуального строку на звернення до суду, викладена в постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, до спірних у даній справі правовідносин застосуванню не підлягає.
Жодних інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду заява, що була подана на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, не містить.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строків, визначених КАС України, зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на обставини, викладені в його заяві, оскільки доказів неможливості вчасно звернутися до суду, матеріали позову не містять.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Таким чином, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії слід повернути позивачу у зв'язку з пропуском процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович