24 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11998/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у якому просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 - мобілізаційний пункт, яка оформлена довідкою ВЛК №2025-0919-1837-4301-0 від 19.09.2025 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби на особливий період;
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.09.2025 №215 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 ;
3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2025 №270 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення ОСОБА_1 ;
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби.
Позивач із результатами та висновками обстежень і медичного огляду не погоджується та вважає, що при проведенні медичного огляду комісією не було враховано всі поставлені йому діагнози. Вказує на те, що Комісією, всупереч Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (далі - Положення №402), наявних в нього діагнозів, фактично не було проведено належного медичного огляду, що потягнуло за собою визнання його придатним до військової служби. З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М. від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.11.2025 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.
19.11.2025 представник відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) подав відзив, в якому він вказує на те, що визнання протиправним і скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, тобто не змінює її правового статусу з військовослужбовця на військовозобов'язаного, а також не має своїм правовим наслідком визнання протиправним наказу командира військової частини в частині зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини. Окрім цього, командиром військової частини НОМЕР_1 не вчинялись жодні протиправні дії відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини. Відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 залучено до участі у справі співвідповідача: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 залучено до участі у справі співвідповідача: військову частину НОМЕР_2 .
У відзиві на позовну заяву від 02.02.2026 відповідач (військова частина НОМЕР_2 ) позовні вимоги заперечив та вказав на те, що процедура медичного огляду позивача була проведена у повній відповідності до вимог Положенням №402. У даному випадку огляд проводила штатна комісія і саме вона прийняла рішення про придатність позивача до військової служби. Ним не було оскаржено це рішення до вищестоящого ВЛК, як це передбачено чинним законодавством. Підставою зарахування до списків особового складу частини послужив іменний список на поповнення військової частини НОМЕР_1 за №17539/1 від 28.11.2025. Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, а також наведених фактів, правовий статус позивача з дня відправлення у навчальну частину (центр) з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу змінився з військовозобов'язаного на військовослужбовця. З моменту видання спірного наказу у відповідача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008. Цими актами не передбачено звільнення з військової служби у спосіб скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. З врахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
16.02.2026 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №156 від 29.11.2025 про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та звільнити його з військової служби.
17.03.2026 надійшов відзив від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому він просить відмовити в адміністративному позові посилаючись на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026, яким головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/11998/25 було визначено суддю Лозовського О.А., справу прийнято до провадження.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
З 25.03.2022 по 27.05.2023 позивач проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 .
19.09.2025 позивач був повторно мобілізований та в цей день пройшов Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що підтверджує довідка військово-лікарської комісії №2025-0919-1837-4301-0 від 19.09.2005.
У вказаній довідці ВЛК, зазначено: Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) М42.1, I11.9, 150.0. Опис діагнозу: Поперековий остеохондроз, протрузії дисків L3-L4 і L4-L5, L5 S1 із хронічною люмбалгією. Гіпертонічна хвороба 1 стадії, ступінь 2, серцево судинний ризик 2. На підставі статті 39в, 38в, 23в графи ІІ розкладу хвороб: Придатний до військової служби.
Із вказаними результатами довідки ВЛК №2025-0919-1837-4301-0 від 19.09.2025 позивач незгідний, вважає, що вони не відповідають дійсним його хворобам та діагнозам, обстеження проведені поверхнево і не повно, а придатність до військової служби визначена в супереч норм викладених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (пункт 1.2 глави 1 розділу II) Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби. Відтак, звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Як встановлено частиною третью статті 1 даного Закону, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Преамбулою Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацами 2, 4 частини першої статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що воно визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Підпунктом 2.5.1. пункту 2.5 Положення визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Згідно з п.п.2.5.2 п.2.5 даного Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Як вбачається з п.п. 2.5.4 п.2.5 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Згідно п.2.8. розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов'язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров'я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_8 (Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ) призначається начальник медичного відділення цього ТЦК та СП наказом керівника ТЦК та СП після погодження з начальником ВЛК регіону.
Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров'я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.
Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Підпунктами 2.8.3 - 2.8.5 пункту 2.8 даного Положення передбачено, що ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.
Згідно абзаців 1-2 п.3.3. розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 “Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.
Абзацами 3-5 п. 3.3 розділу І Положення №402 визначено, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Відповідно до пункту 3.4 даного розділу, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України “Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.
Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов'язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Як вбачається із пункту 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10, 3.3 розділу І Положення №402 постанови ВЛК регіонів, обласник ТЦК та СП, та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 1.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з пунктом 1.4 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану та проведення мобілізації військовозобов'язані підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.
За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.
Підставами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є те, що результати довідки ВЛК №2025-0919-1837-4301-0 від 19.09.2025 не відповідають дійсним його хворобам та діагнозам, обстеження проведені поверхнево і не повно, а придатність до військової служби визначена всупереч норм, викладених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (пункт 1.2 глави 1 розділу II) Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.
Так, судом встановлено, що 19.09.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 прийнято довідку №2025-0919-1837-4301-0 про придатність ОСОБА_1 до військової служби. При цьому, комісія керувалась ст. 39в, 38в, 23в графи ІІ Розкладу хвороб.
Суд звертає увагу, що пунктом 3.3. розділу І Положення №402 (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) чітко визначено порядок оскарження постанов ВЛК обласних ТЦК СП.
Зокрема визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК.
У разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись за підпорядкованістю до ВЛК регіону чи ЦВЛК,
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я
В межах проведення даного оскарження та перевірки рішень ВЛК ОТЦК та СП штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.
Суд зазначає, що представник позивача посилається саме на невідповідність висновку ВЛК дійсним хворобам позивача, а не на порушення процедури проходження медичного огляду при ВЛК.
Позивач своїм правом на звернення із скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено даним Положенням, не скористався, доказів протилежного суду не надано.
Суд зауважує, що відповідно до норм Положення №402 саме рішення ВЛК регіону, обласних ТЦК та СП чи ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі, а тому приходить висновку про відсутність порушень зі сторони відповідача у процедурі прийняття рішення від 19.09.2025 про придатність позивача до військової служби та відсутності протиправності дій щодо проведення медичного огляду позивача.
Слід констатувати, що виходячи із змісту позову, позивач не погоджується із висновком ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо придатності його до військової служби та невірного визначення стадії хвороби.
З даного приводу суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.
Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього ТЦК СП направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рівня та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями іншої ВЛК, оскільки, як вже зазначалося вище, ВЛК вищого рівня наділені правом перегляду рішень ВЛК вищого рівня, а Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний чи непридатний до військової служби, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Натомість, відповідачем - ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 доведено, що медичне обстеження позивача під час проходження ВЛК було повним та проведено відповідно до вимог Положення №402.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).
Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, ВЛК надано виключне право встановлення формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Також слід зазначити, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16.
Варто зазначити, що у позовній заяві, серед іншого, також відсутні жодні докази, які б підтверджували доводи позивача про порушення проходження ВЛК та процедури прийняття оскаржуваного позивачем рішення.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв військовослужбовців є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо вивчення наданих на розгляд комісії документів.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Відтак, суд не оцінює надану медичну документацію щодо його діагнозу, оскільки це перебуває поза межами компетенції суду.
Підсумовуючи наведене, суд не може погодитись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві та вважає, що відповідач діяв у межах повноважень, у повній відповідності до приписів частини 2 статті 2 КАС України, згідно з якими суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому суд зауважує, що в даному випадку відповідачем процедура медичного огляду та прийнятого за його наслідками рішення не є порушеною, а постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 - мобілізаційний пункт, яка оформлена довідкою ВЛК №2025-0919-1837-4301-0 від 19.09.2025 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби на особливий період, є такою, що винесена правомірно. Тому з урахуванням стану здоров'я позивача, його було направлено та зараховано до військової частини НОМЕР_3 .
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявленої позовної вимоги не спростовують. Відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
При цьому, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.09.2025 №215 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 , суд зазначає, що оспорюваний наказ є актом ненормативного характеру (індивідуальної дії).
У відповідності до пункту 19 частини першого статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Дія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.09.2025 №215 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» станом на дату відкриття провадження у справі, тобто, станом на 24.10.2025 вже була вичерпана його виконанням.
За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізацій вичерпують свою дію, що зазначено в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313. У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи “правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що “правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, “розрахований на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Слід зазначити, що у питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21).
Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.09.2025 №215 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_3 .
Разом з тим, оскільки суд прийшов до висновку про правомірність проведення процедури Військово-лікарської комісії щодо позивача, тому враховуючи наведене вважає, що у цій частині спірних правовідносин відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач є військовозобов'язаним. У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.09.2025 №215 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відсутні.
Відтак, в цій частині позовних вимог слід також відмовити.
Щодо скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини, а також звільнення зі служби, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція №280).
Відповідно до пункту 2 Розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізації незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовозобов'язаних - іменні списки команд, для військовослужбовців - приписи, а також і документи, що посвідчують особу військовослужбовця/військовозобов'язаного.
Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 за №270 солдат ОСОБА_1 , призваний з 20.09.2025 Камінь ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 20.09.2025 зарахований до списків особового складу частини на посаду курсантів, з 20.09.2025 зарахований на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення, зі сніданку 21.09.2025, і вважається таким, що з 20.09.2025 справу та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою (Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2025 №270).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.11.2025 №156 солдат ОСОБА_1 , призначений розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 28.10.2025 №300/ПУ/4478/11/дск, на посаду розвідника 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу 1 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), з 29.11.2025 зарахований до списків особового складу частини, з 29.11.2025 зарахований на всі види забезпечення і вважається таким, що справу та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою (Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.11.2025 №156).
Підставою такого зарахування послужило: іменний список на поповнення військової частини НОМЕР_1 №17539/1 від 28.11.2025.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, а також наведених фактів, правовий статус позивача з дня відправлення у навчальну частину (центр) з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу змінився з військовозобов'язаного на військовослужбовця. З моменту видання спірного наказу ВЧ НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.
Цими актами не передбачено звільнення з військової служби у спосіб скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Подібну правову позицію у своїй постанові від 05.02.2025 у справі за №160/2592/23 висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Так, згідно з пп. 51, 52, 52.1, 56 розділу V вищезгаданої постанови Верховного Суду “51. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права […] звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу»
Таким чином, правовідносини, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 . Направлення позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин, правовідносин між позивачем та військовою частиною НОМЕР_3 , а також згодом між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 , які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами доведено правомірність оскаржуваних висновку ВЛК та наказів в порядку статті 77 КАС України.
Відтак на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський