про забезпечення позову
м. Вінниця
24 березня 2026 р. Справа № 120/2612/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши заяву про забезпечення позову в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ-6/ВІ/а-2 від 28.01.2026.
24.03.2026 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що 28.01.2026 Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці застосовано штраф у розмірі 80000 гривень за порушення вимог законодавства про працю.
19.03.2026 року державним виконавцем Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Липканом Максимом Руслановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80531314 з примусового виконання згадуваної вище постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Водночас, як вказує представник позивача, проведення органами державної виконавчої служби виконавчих дій може призвести до стягнення коштів на підставі спірної постанови.
Також представник зазначає, що постановою державного виконавця було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать позивачу.
Тобто, на переконання представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки у вигляді додаткових фінансових витрат, адже виконання оскаржуваної ухвали у примусовому чи добровільному порядку призведе до утруднення поновлення прав позивача, а саме повернення сплачених коштів. Також заявник вказав, що у разі задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваної постанови позивач не матиме змоги поновити у позасудовому порядку порушені права.
За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення штрафу на підставі постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка оскаржується в межах даної справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для надання пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 140/8878/20.
Предметом оскарження у цій адміністративній справі є постанова Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ-6/ВІ/а-2 від 28.01.2026 про застосування щодо позивача штрафу в розмірі 80 000,00 гривень.
Як встановлено судом, постановою головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Липканом Максимом Руслановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80531314 з примусового виконання постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ-6/ВІ/а-2 від 28.01.2026 про застосування щодо позивача штрафу в розмірі 80 000,00 гривень.
В силу положень пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2013 № 509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Відповідно до норм частини 10 вищезазначеного порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку
Керуючись положеннями сатини четвертої статті 150 КАС України, згідно з якими подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Враховуючи наведене, судом встановлено факт того, що оскаржувана постанова від №ЦЗ-6/ВІ/а-2 від 28.01.2026 звернута відповідачем до виконання як така, що набрала законної сили та добровільно не виконана позивачем.
При цьому, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Отже, постанови територіальних органів Державної служби з питань праці про накладення штрафів є виконавчими документами.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
У свою чергу відкриття виконавчого провадження з виконання постанов, які є предметом оскарження у цій справі, зумовлює їх примусове виконання, і тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом № 1404-VIII, включаючи стягнення не лише суми штрафу, яка вважається спірною, а й виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.
Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII.
Пунктом восьмим Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат. Також позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.
Суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства та принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.
Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.
Так, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі
З огляду на викладене і беручи до уваги, що негативні наслідки для прав та інтересів позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваної постанови пов'язуються саме з примусовим виконанням, суд доходить висновку, що належним способом забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі відповідної постанови як виконавчого документа.
При цьому, на думку суду, забезпечення позову у зазначений спосіб не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми накладеного штрафу, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.
Отже, позов належить забезпечити у спосіб, передбачений пунктом 5 частини другої статті 151 КАС України, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ-6/ВІ/а-2 від 28.01.2026, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити.
В порядку забезпечення адміністративного позову зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ-6/ВІ/а-2 від 28.01.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/2612/26.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна