Номер провадження: 11-кп/813/1075/26
Справа № 491/887/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 31.07.2025 у кримінальному провадженні № 12024167180000111 від 05.07.2024 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець м. Приморськ Приморського району Запорізької області; українець; не працюючий; не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має; освіта базова загальна середня; зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 20 травня 2024 року органом видачі 5136; 15 жовтня 2020 року засуджений Київським районним судом міста Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, 18 березня 2021 року ухвалою Київського районного суду міста Одеси покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень за вироком Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2020 року замінено на покарання у вигляді громадських робіт терміном 240 годин, 28 вересня 2022 року знятий з обліку у зв'язку з відбуванням покарання у вигляді 240 годин громадських робіт; є таким, що не має судимості відповідно до вимог статті 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 31.07.2025 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту та за ч. 2 ст. 310 КК України, тобто у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначено ОСОБА_8 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, призначено ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 протягом двох років випробувального терміну:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В силу положень статті 165 КВК України іспитовий строк засудженому, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 31 липня 2025 року.
Строк дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання, сплив 24 листопада 2024 року. Клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, або його заміну до суду не надходили.
Також вироком вирішено долю речових доказів, стягнуто процесуальні витрати та скасовано заходи забезпечення кримінального провадження.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він в період часу з січня по травень 2024 року, точної дати та часу в ході судового розгляду встановити не надалось можливим, діючи умисно, будучі фізичною особою, та не маючи спеціального дозволу, переслідуючи мету незаконного посіву та вирощування рослин конопель для власних потреб, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, на подвір'ї території домоволодіння, де він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в квіткових глечиках, які помістив під навісом до будинку, та на присадибній ділянці на території вищевказаного домоволодіння, незаконно посіяв рослини роду коноплі. В подальшому , після проростання 270 рослин посіяної ним коноплі, ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою подальшого дозрівання конопель та використання їх для власних потреб упродовж з січня 2024 року, точної дати в ході судового розгляду встановити не надалось можливим, по 29 липня 2024 року, незаконно вирощував на подвір'ї 5 (п'ять), у квіткових глечиках 29 (двадцять дев'ять) та на присадибній ділянці 236 (двісті тридцять шість) посіяних рослин коноплі, а саме обробляв, шляхом культивування від бур'янів та поливав для покращення росту. 29 липня 2024 року в період часу з 09 години 25 хвилин по 13 годину 46 хвилин, в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 на подвір'ї території домоволодіння, в квіткових глечиках, які були поміщенні під навісом до будинку, та на присадибній ділянці на території вищезазначеного домоволодіння було виявлено та вилучено вищевказані 270 рослин, що є рослинами роду коноплі, які віднесені до списку рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей та до списку рослин, що містять наркотичні засоби, та психотропні речовини, обіг яких допускається для використання в навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічної діяльності, у виробництві наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів для подальшого застосування в медичній практиці, які ОСОБА_8 , незаконно посіяв та вирощував для власних потреб без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України, тобто незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин.
Крім того, в травні 2024 року, точної дати та часу в ході судового розгляду встановити не надалося можливим, ОСОБА_8 , перебуваючи на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , маючи противоправний умисел, направлений на незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту, руками обірвав суцвіття проростаючи рослин конопель, з метою подальшого зберігання і вживання вказаної рослини шляхом куріння, без мети збуту, тим самим, придбавши їх. Після цього, у вищевказаний період часу, ОСОБА_8 , маючи противоправний умисел направлений на незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, зірване суцвіття конопель подрібнивши поклав на піч, яка розміщена в будинку на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та зберігав для власного вживання шляхом куріння за допомогою спеціально пристосованої пластикової пляшки в горловину якого встановлений металевий предмет (наперсток), та за допомогою металевого бідону, без мети збуту тим самим умисно зберігаючи їх не маючи на те передбаченого законом дозволу з травня 2024 року по 29 липня 2024 року. 29 липня 2024 року в період часу з 09 години 25 хвилин по 13 годину 46 хвилин, в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , на печі будинку за вищевказаною адресою, було виявлено портсигар в якому в свою чергу виявлено та вилучено речовину рослинного походження з характерним запахом коноплі у висушеному стані вагою 7,55 грамів, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, та окрім цього на вищевказаній печі виявлено та вилучено спеціально пристосовану для куріння коноплі пластикову пляшку, яка була поміщена в металевий бідон та металевий предмет (наперсток), які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - екстракт канабісу, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,369 грамів.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій не погоджується з вироком суду в частині призначеного покарання.
Доводи обґрунтовує тим, що суд дав неправильну оцінку добутим по справі доказам, в основу вироку поклав припущення, під час розгляду справи постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Невірним є висновок суду в частині неврахування як обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 щирого каяття, оскільки і під час досудового розслідування, і під час судового розгляду ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, визнавав вину та щиро розкаювався у скоєному (про що свідчить і запис в обвинувальному акті від 14.10.2024 у кримінальному провадженні №12024167180000111 від 05.07.2024).
Вважає, що судом при дослідженні справи не взято до уваги шляхетна мета ОСОБА_8 , а саме: вирощування рослин коноплі для використання в медичних цілях (допомога хворим людям, інвалідам війни).
Просить вирок суду змінити а частині призначеного покарання та визнати обвинуваченого ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюються фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, встановлених судом першої інстанції та доведеність вини у вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 309 КК України, тому не переглядаються апеляційним судом в цій частині.
Щодо доводів захисника з приводу призначеного покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер і обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, характеризуючі дані обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обставин, відповідно до статей 66, 67 КК України.
Разом з тим, при прийнятті рішення судом не було встановлено обставин, які вказують на щире розкаяння обвинуваченого у скоєному, що на думку апеляційного суду зумовлено частковим визнанням обвинуваченим своєї вини.
Також, судом враховано те, що ОСОБА_8 посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, є таким, що не має судимості відповідно до вимог статті 89 КК України.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини надавали суду першої інстанції підстави прийти до висновку, що обвинуваченому необхідно остаточно призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також сталу практику Верховного Суду, згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Отже, колегія суддів вважає, що міра покарання обвинуваченому обрана, відповідно до ст. 65 КК України правильно, тому підстав для його пом'якшення, не знаходить.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, які пов'язані з поширенням наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, які набувають все більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей, а тому покарання за вчинення таких злочинів, повинно бути адекватно суспільній небезпеці, з огляду на це повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що призначене покарання узгоджується з вимогами закону, є необхідним та достатнім для його виправлення, справедливим та таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність і відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Таким чином колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даними про його особу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 31.07.2025 у кримінальному провадженні №12024167180000111 від 05.07.2024 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 309 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4