Номер провадження: 11-кп/813/134/26
Справа № 498/773/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01.12.2021 рокуу кримінальному провадженні № 12018160280000185 від 29.07.2018 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новоолександрівка Великомихайлівського району Одеської області, громадянки України, не одруженої, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 09.02.2021 року Одеським апеляційним судом за ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК України,
установив
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 01.12.2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу вказаного злочину.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину за наступних обставин.
29.07.2018 року біля 17 год. 30 хв., в приміщенні жилої кімнати домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 , після вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, почалась сварка. В ході сварки ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до обвинуваченої, яка в той час перебувала (лежала) на ліжку, яке знаходилося у приміщенні вказаної кімнати, висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, вимагав від ОСОБА_7 вступити з ним в статевий зв'язок, на що обвинувачена йому відмовила. Після цього ОСОБА_9 вийшов з вказаної кімнати та через незначний проміжок часу повернувся до кімнати з ножем в правій руці та знову підійшов до ОСОБА_7 , яка в той час перебувала (лежала) на ліжку, яке знаходилося у приміщенні вказаної кімнати, висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, вимагав від ОСОБА_7 вступити з ним в статевий зв'язок при цьому погрожуючи ножем. В подальшому ОСОБА_7 , захищаючись від суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_9 та реально побоюючись за своє життя, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на зупинення протиправних дій останнього, схопила своїми руками праву руку ОСОБА_9 , в якій останній тримав ніж, викрутила руку ОСОБА_9 , направивши лезо ножа в бік грудей останнього, застосовуючи фізичну силу, встромила ОСОБА_9 в ліву частину грудей ніж який знаходився в руці останнього, чим спричинила потерпілому проникаюче колото-різане поранення грудей ліворуч ушкодженням тканини лівої легені і кровотечею в ліву плевральну порожнину. Після цього обвинувачена ОСОБА_7 самостійно припинила свої злочинні дії та вибігла із вказаного будинку на вулицю. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці події.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України.
Пославшись на положення КПК України в та практику Європейського Суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 , яка відпочивала у будинку, куди зайшов загиблий та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вимагав вступити з ним у статеві зносини і в подальшому погрожував їй ножем, перебувала та діяла в стані необхідної оборони, не перевищивши її меж, кримінальній відповідальності не підлягає та, в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 слід виправдати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 118 КК України.
Прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначила, що вважає вирок суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та невмотивованим через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з таких підстав:
- висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 застосував фізичне насильство та погрози ножем відносно обвинуваченої, яке для неї було раптовим та неочікуваним і розцінювалось нею як реальна загроза її життю, проте вони суперечать висновку експерта № 60/1 від 15.08.2018, згідно якого у ОСОБА_7 яких-небудь видимих тілесних ушкоджень і їх слідів з давністю заподіяння в межах однієї доби не виявлені, отже ОСОБА_9 не застосовував фізичне насильство відносно ОСОБА_7 , тільки погрожував застосувати його;
- висновок суду щодо раптовості та неочікуваності погроз ножем ОСОБА_9 відносно ОСОБА_7 є помилковим, оскільки спростовується показами самої обвинуваченої щодо обставин події;
- вирок ґрунтується на показах обвинуваченої ОСОБА_7 , які не відповідають показанням, наданим нею в ході судового засідання, та суд не прийняв до уваги дані, що містяться у висновку експерта № 60/1 від 15.08.2018, що свідчить про поверхневість дослідження доказів судом першої інстанції та відсутність належного аналізу,
- суд не надав оцінки, що відповідно до показів обвинуваченої та дослідженого і судовому засіданні слідчого експерименту від 31.07.2018 року в момент погрози потерпілим ножем до обвинуваченої, вона вивернула його руку з ножем в сторону його грудей. Це свідчить про те, що ОСОБА_7 бачила ніж у руці ОСОБА_9 та розуміла, що потерпілий направляє у її бік руку із ножем, тому, вивернувши руку останнього вона усвідомлювала що розвертає у бік потерпілого руку із предметом який здатний завдати шкоду здоров'ю людини;
- суд не надав оцінки тому, що нанесення удару в місце розташування життєво-важливих органів свідчать про умисел обвинуваченої на заподіяння смерті потерпілому, проте в цей момент вона перебувала у стані необхідної оборони, оскільки діяла з метою захисту своїх прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, з мотиву негайного відвернення та припинення вказаного суспільно-небезпечного діяння;
Посилаючись на викладені обставини, прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 року та 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02.02.2018 року, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання у виді позбавлення волі строк її попереднього ув'язнення з 31.07.2018 року по 12.07.2019 року.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_7 заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності за ст.118 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим колегією суддів роз'яснено їй наслідки поданого клопотання, а також те, що кримінальне провадження буде закрито з нереабілітуючих підстав, на що обвинувачена погодилась.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу задовольнити частково, кримінальне провадження - закрити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
У відповідності до положень ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
При розгляді поданих клопотань, апеляційний суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24) про те, що кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності невідкладно.
При цьому, КПК України не встановлює обмежень для розгляду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності під час апеляційного розгляду.
Положення ч. 1-3 ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією, оскільки законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу в разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.
Як зазначив ККС ВС, у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже, у разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за КПК України 1960 року), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але важливо, - до набрання вироком суду законної сили (ст.532 КПК).
Так, згідно вироку суду, ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ст. 118 КК України, а саме в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони.
На час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України воно передбачало покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.
01 липня 2020 року в Україні набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.
Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу, злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно з ч. 5 ст. 12 КК України (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України, відповідно до ст. 12 КК України (в ред. Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) віднесено до нетяжкого злочину.
Нова редакція цієї норми закону про кримінальну відповідальність є більш м'якою, ніж попередня, тому має місце зворотна дія закону в часі, передбачена ст. 5 КК України.
Частиною 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 3 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років; 5 років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини; 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину; 15 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, так як інкриміновані їй дії були вчинені 29.07.2018 року та на час апеляційного розгляду минуло більше 7 років.
Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, апеляційним судом роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_7 , що закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати).
Як прямо передбачено ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення і до цього часу, враховуючи ту обставину, що вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01.12.2021 рокуне набрав законної сили, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з чим обвинувачена підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки останні не тільки надали свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, та й заявила про це відповідне клопотання, яке, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, має бути розглянуто невідкладно.
Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності, зокрема даних про вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття з цих підстав кримінального провадження підлягає задоволенню, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та не суперечить даним, які наявні у матеріалах кримінального провадження.
При цьому, вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02.02.2018 року, частково скасований (в частині призначення покарання) 09.02.2021 року Одеським апеляційним судом за ч.3 ст.185 КК України відносно ОСОБА_7 слід виконувати самостійно.
Також, апеляційний суд вважає, що при постановленні рішення про скасування вироку суду, звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження підлягають вирішенню питання щодо арешту майна та речових доказів.
Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є , зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, натомість клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції - скасуванню, з підстав, викладених вище.
Керуючись статтями 24, 49, 370, 376, 403, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу прокурора Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Клопотання ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01.12.2021 року, відносно ОСОБА_7 , яким її визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу вказаного злочину - скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 118 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, відносно ОСОБА_7 - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вирок Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02.02.2018 року, частково скасований 09.02.2021 року Одеським апеляційним судом відносно ОСОБА_7 виконувати самостійно.
Скасувати арешт накладений ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02.08.2018 р. на наступні речі: одяг ОСОБА_7 (джинсові шорти, х/б футболка сірого кольору), одяг ОСОБА_9 ( х/б шорти темного кольору, безрукава сорочка темного кольору в полоску), кухонний ніж з жовтою рукояткою на лезі якого виявлено сліди бурого кольору, мобільний телефон «Nomi» чорного кольору с жовтими полосками на корпусі IMEI НОМЕР_1 з sim картою "Vodafone" НОМЕР_2 , шерстяна ковдра з ліжка, на якому виявлено труп ОСОБА_9 , та на якої виявлено сліди бурого кольору, які були вилучені 29.07.2018 року під час проведення огляду місця події по АДРЕСА_1 .
Речові докази по справі: одяг ОСОБА_7 (джинсові шорти, х/б футболка сірого кольору), одяг ОСОБА_9 ( х/б шорти темного кольору, безрукава сорочка темного кольору в полоску), кухонний ніж з жовтою рукояткою на лезі якого виявлено сліди бурого кольору, шерстяну ковдру з ліжка, на якій виявлено труп ОСОБА_9 , та на якої виявлено сліди бурого кольору, піднігтьовий вміст з обох рук трупа ОСОБА_9 , та змиви з долонь з трупу, піднігтьовий вміст з обох рук ОСОБА_7 , змиви з долонь ОСОБА_7 та волосся - знищити; мобільний телефон «Nomi» чорного кольору с жовтими полосками на корпусі IMEI НОМЕР_1 з sim картою "Vodafone" НОМЕР_2 - повернути за належністю власнику.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4