24.03.26
33/812/69/26
Миколаївський апеляційний суд
Провадження № 33/812/69/26 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 3 ст. 173-4 КУпАП суддя Зубар Н.Б.
Суддя апеляційного суду
Чебанова-Губарєва Н.В.
24 березня 2026 року м. Миколаїв
Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,
за участю секретарів - Савчук В.В., Пшеняк М.В.
законного представника
малолітньої потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_2 - адвоката Кудіної Т.М.,
розглянула, апеляційну скаргу представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 - Козуба Р.В. на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 січня 2026 року, якою відносно
ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 873621 від 19.12.2025 р., в період часу з 15.10.2025 р. по 19.11.2025 р., на території навчального закладу Воронівський ліцей за адресою Миколаївська область, Вознесенський район, с. Воронівка, вул. Вознесенська, 1-а неповнолітня ОСОБА_3 , 2011 р.н., вчинила булінг (цькування) психологічного характеру у вигляді систематичних образ по відношенню до своєї однокласниці малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим заподіяла шкоди психічному здоров'ю останньої, але не досягла віку, з якого настає адміністративна відповідальність. Дії ОСОБА_3 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.
Приймаючи рішення про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначив, що докази, наявні в матеріалах справи, поза розумним сумнівом не доводять вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, поліція не довела належними доказами поза розумним сумнівом вини у вчиненні правопорушення та всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, оскільки навчальний заклад факту булінгу не встановив, про що у справі є відповідні документи.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник малолітньої потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 січня 2026 року, скасувати, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.
Вказує, що рішення суду є необґрунтованим, передчасним, постановленим без належного з'ясування обставин справи.
Звертає увагу суду, що судом першої інстанції справу розглянуто без участі потерпілої та її представників, чим позбавлено права надати пояснення, докази, що є істотним порушенням прав малолітньої потерпілої.
Не погоджується з висновком суду стосовно того, що відсутній факт булінгу, а між дітьми є конфліктні ситуації. Оскільки його дочка ОСОБА_1 зазнає систематичного цькування з боку неповнолітньої ОСОБА_3 , яке проявлялось в образах, штовханні в присутності інших дітей, що підтверджується письмовими поясненнями неповнолітніх
Зазначає, що протоколи засідань комісій № 1 та АДРЕСА_2 з розгляду випадків булінгу Воронівського ліцею не оформлені належним чином, не містять підписів уповноважених осіб, та є такими, що не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Згідно із розділом 1 наказу № 1646 від 28.12.2019 р. Міністерства освіти і науки України, до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:
умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;
словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;
будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
інші правопорушення насильницького характеру.
В 4 розділі наказу № 1646 від 28.12.2019 р. Міністерства освіти і науки України визначено порядок роботи комісії про запобіганню булінгу в закладах освіти.
Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.
До завдань комісії належать: збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об'єктивного розгляду заяви;
розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.
У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:
оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;
визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);
моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;
надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;
надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування)».
Насмішки та кепкування, образи та погрози, і навіть бійки - далеко не повний перелік діянь, які притаманні як конфлікту так і булінгу. Разом з тим, не кожен конфлікт є булінгом, і як свідчить правозастосовна практика, від вміння розпізнати булінг, відрізнити його від конфлікту за характерними ознаками залежить можливість захистити потерпілу особу та притягнути кривдника до відповідальності, встановленої законом.
Дуже важливо розрізняти поняття: «сварка», «сутичка», «зіткнення», «конфлікт», «булінг».
Конфлікт (лат. conflictus - сварка, сутичка) - є зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Систематичність (повторюваність) діяння - одна з типових ознак булінгу, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості, недисциплінованості чи застосування неправомірних методів виховання.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, оскільки в ході апеляційного перегляду справи не встановлено обставин, які б спростовували вказані висновки суду.
Так, ст. 173-4 КУпАП визначено поняття булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі, із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази того, що з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 мав місце факт булінгу.
Як вбачається з протоколу серія ВАД № 873621 від 19.12.2025 р., в період часу з 15.10.2025 р. по 19.11.2025 р., на території навчального закладу Воронівський ліцей за адресою Миколаївська область, Вознесенський район, с. Воронівка, вул. Вознесенська, 1-а неповнолітня ОСОБА_3 , 2011 р.н., вчинила булінг (цькування) психологічного характеру у вигляді систематичних образ по відношенню до своєї однокласниці малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим заподіяла шкоди психічному здоров'ю останньої, але не досягла віку, з якого настає адміністративна відповідальність. Дії ОСОБА_3 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.
Однак, об'єктивних даних про те, що з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 мав місце факт булінгу, до матеріалів справи не долучено.
Так, за результатами розгляду питання про наявність булінгу у Воронівському ліцеї не встановлено того, що з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 мав місце факт булінгу. Відповідні накази та протоколи засідання комісії Воронівського ліцею надано в матеріалах справи поліцією.
Крім того, пояснення вчителів теж не вказують на всі необхідні ознаки булінгу, що передбачені законодавцем в ст.173-4 КУпАП.
Допитані під час апеляційного розгляду свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили наявність конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та не підтвердили наявності фактів булінгу з боку ОСОБА_3 .
Як місцевим судом в ході судового розгляду, так і судом апеляційної інстанції, встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наявні конфліктні ситуації з приводу навчання.
Виходячи з вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_3 ознак булінгу відносно ОСОБА_1 , у розумінні ч. 3 ст. 173 - 4 КУпАП, що виключає наявність у діях ОСОБА_3 ознак об'єктивної сторони складу вказаного адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя місцевого суду прийшов до вірного висновку, що за відсутністю доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, не можна вважати дії останньої такими, що утворюють склад зазначеного адміністративного правопорушення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Доводи викладені в апеляційній скарзі потерпілої сторони були ретельно перевірені апеляційним судом, проте в ході розгляду не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови суду, яка є законною, вмотивовано, такою, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, у зв'язку з чим залишає її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 293, 294 КУпАП,
апеляційну скаргу представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 січня 2026 року, відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва