24.03.26
22-ц/812/514/26
Провадження №22-ц/812/514/26
Іменем України
24 березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання: Коростієнко Н.С.,
за участі: відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/5949/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду 07 листопада 2025 року, дата складання повного рішення не зазначена, за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,
У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»(далі - ПрАТ ««Миколаївська ТЕЦ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.
Позов обґрунтовано тим, що 11 жовтня 2021 року Центральний районним судом міста Миколаєва видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 29295 грн 88 коп., суми 3% річних в розмірі 783 грн 14 коп., інфляційних витрат в розмірі 1965 грн 11 коп. та 227 грн. судового збору. 19 лютого 2024 року Центральний відділ ДВС у м. Миколаєві видав постанову про відкриття виконавчого провадження, якою було постановлено виконати судовий наказ по справі №490/7746/21. У зв'язку з тим, що виконавцем було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видав постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 лютого 2024 року. За чинним законодавством спадкоємець, що прийняв спадщину, повинен виконати боргові зобов'язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ним у спадщину. Умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 1594 від 30 листопада 2021 року спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а саме борг за спожиту теплову енергію в розмірі 29295 грн 88 коп., суми 3% річних в розмірі 783 грн 14 коп., інфляційних витрат в розмірі 1965 грн 11 коп. та 3255 грн. судового збору.
Рішенням Центрального районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 29295 грн 88 коп., сума 3% річних в розмірі 783 грн 14 коп., інфляційні витрати в розмірі 1965 грн 11 коп., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», однак відповідач порушує свій обов'язок щодо оплати наданих послуг, а тому суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи, про зміст позовних вимог та був позбавлений можливості надати суду свої пояснення по справи, докази та заперечення, оскільки суд першої інстанції направив ухвалу про відкриття провадження у справи, позовну заяву з додатками та повідомлення на адресу адресою: АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що в матеріалах справи є інформація, що він зареєстрований за іншою адресою, де проживає. Щодо судового наказу від 11 жовтня 2021 року по справі №490/7746/21 відповідач зазначив, що до Центрального районного суду ним подана заява про його скасування, проте, результати розгляду заяви на час подання апеляційної скарги відсутні. ОСОБА_1 вважає, що оскільки видано судовий наказ за тими самими вимогами, який набрав законної сили, на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України справа №490/5949/25 підлягає закриттю. Крім того, відповідач зауважує, що з 18 вересня 2019 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відключена від мереж централізованого опалення, що підтверджується актом від 18 вересня 2019 року про відокремлення квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. До того ж, ОСОБА_2 договору з ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про надання послуг з централізованого опалення квартири за вищевказаною адресою не укладала та не вчиняла будь-які дії щодо бажання його укласти. Також відповідач стверджує, що позивач на надав жодного доказу на підтвердження наявності ліцензії, на підставі якої має право здійснювати діяльність з постачання теплової енергії, а тому вимоги останнього є незаконними та необґрунтованими.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.
Так, одним із доводів апеляційної скарги є те, що відповідач вважає, що не був повідомлений судом про розгляд справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення серед іншого, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За правилами частин 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку..
У справі, яка переглядається, ПрАТ ««Миколаївська ТЕЦ» в позовній заяві вказав адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . (а.с. 1).
На виконання вимог частин 6-8 статті 187 ЦПК України суд виконав запит до реєстру територіальної громади міста Миколаєва і згідно витягну цього реєстру від 28 липня 2025 року місцем реєстрації проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_3 (а.с. 24).
Незважаючи на встановлену адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, суд надсилав йому копії позовної заяви, процесуальних документів у справі, судову повістку за адресою, зазначеною у позовній заяві (а.с 28).
Натомість ухвалою суду від 28 липня 2025 року справа призначені до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (а.с. 26).
Тому аргумент відповідача про неповідомлення його судом про розгляд справи є слушним, натомість не є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення суду відповідно до пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, тому що розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Щодо розгляду судом першої інстанції справи по суті.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» надає послуги щодо постачання теплової енергії в місті Миколаєві, зокрема - до квартири АДРЕСА_1 протягом опалювальних сезонів 2019-2021 років, власником якої була з ОСОБА_2 . Надання позивачем послуг з теплопостачання в означений період підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону (а.с. 12-14).
11 жовтня 2021 року Центральний районний суд міста Миколаєва видав судовий наказ по справі №490/7746/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» боргу у розмірі 29295,88 грн, сума 3% річних в розмірі 783,14 грн, інфляційні витрати в розмірі 1965,11 грн та 227,00 грн судового збору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 470 від 30 квітня 2021 року (а.с. 8).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30 листопада 2021 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. (а.с. 10, 11).
В цій справі ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» просить стягнути з ОСОБА_1 як спадкоємця майна ОСОБА_2 заборгованість за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2019 року по 01 серпня 2021 року в сумі 29295,88 грн, 3% річних в розмірі 783,14 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 965,11 грн.
Між сторонами у справі, яка переглядається, виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Правила), Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358, далі - Методика), якою встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу).
У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до статті. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.
Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Відповідно до пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до пунктів 36, 37, 38 Правил споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
В силу частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:
такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;
раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Тобто за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.
Доказів іншого сторони не надали.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 908/3233/20, від 14 грудня 2023 року у справі № 908/2078/22 та від 09 квітня 2024 року у справі № 908/710/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПУ України).
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із зазначеними вище нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
За такого з урахуванням викладених фактичних обставин справи та правових норм позивач як виконавець послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 має право на отримання оплати витрат за обсяги теплової енергії, витраченої на опалення цієї квартири.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що квартира АДРЕСА_1 відокремлена від системи централізованого теплопостачання з 18 вересня 2019 року. Так, як встановлено судом у рішенні по справі №490/1355/24 від 11 вересня 2024 року за позовом ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період 01 листопада 2021 року по 01 січня 2023 року, відповідач не довів дотримання передбаченого діючим законодавством порядку відключення квартири у багатоквартирному будинку від системи централізованого опалення, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем та стягнення з відповідача вартості наданих послуг з теплопостачання. Такі висновки в силу положень частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в цій справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги.
Не погодившись зі таким висновком суду, позивач в апеляційній скарзі посилається на наявність підстав для відмові у позові.
Колегія суддів частково приймає доводи апеляційної скарги.
Так, як убачається з долученої до позовної заяви копії свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано 30 листопада 2021 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В. ОСОБА_1 , останній є спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1 ) померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30 листопада 2021 року (а.с 10, 11).
Тобто відповідач набув у власність вказану вище квартиру за правом спадкування.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
В силу вимог частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Зі смертю споживача комунальних послуг зобов'язання щодо сплати вартості спожитих комунальних послуг включаються до складу спадщини, оскільки вони не є такими, що нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з чим вони мають бути виконані його спадкоємцями за умови дотримання наступних вимог.
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини щодо сплати заборгованості за надані послуги, що виникли між надавачем комунальних послуг та споживачем (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитором (надавачем комунальних послуг) та спадкоємцями боржника (споживача) і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.
Тому правовідносини, які виникли щодо оплати заборгованості за послуги з постачання теплової енергії між ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та спадкодавцем ОСОБА_1 , регулюються наведеними положеннями спадкового права.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач має право на стягнення боргових зобов'язань з оплати комунальних послуг, які виникли за життя спадкодавця ОСОБА_2 (у даній справі, згідно змісту позовної заяви, - за період з 01 листопада 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ), з відповідача як спадкоємця останньої за умов дотримання строків, передбачених частинами 2 та 3 статті 1281 ЦК України, які за своєю природою є пресічними (преклюзивними) відповідно до положень частини 4 статті 1281 ЦК України та поновленню не підлягають.
Так, як встановлено судом у рішенні по справі №490/1355/24 від 11 вересня 2024 року за позовом ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, які були надані до кватири АДРЕСА_1 , яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» подало позовні заяву до суду 23 лютого 2024 року. Також суд встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири на підставі свідоцтва право на спадщину № 1594 від 30 листопада 2021 року.
Тому колегія суддів вважає доведеним, що день подання позовної заяви у справі №490/1355/24 (23 лютого 2024 року) ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» була обізнана щодо набуття у власність кватири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та підстав набуття цього права.
За такого звернувшись до суду у справі, яка переглядається, із позовом 23 липня 2025 року, ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» пропустила передбачений статтею 1281 ЦК України строк для пред'явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а тому втратив право на стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію до квартири відповідача за період з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2021 року.
Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за комунальні послуги за період з 01 травня 2021 року по 01 серпня 2021 року.
Відповідно до принципу диспозитивністі цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1-3 статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» у справі, яка переглядається, просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію, отже відповідно до розподілу процесуального обов'язку з доказування (частина 3 статті 12 частина 1 статті 81 ЦПК України) позивач має довести, а суд повинен перевірити розрахунок заборгованості -підстави нарахування (з огляду на предмет спору - обсяги спожитої теплової енергії, тарифи тощо) та складові. Натомість будь-якого розрахунку заборгованості відповідача, а також відомостей по особовому рахунку позивач, який на власний розсуд та ризик розпорядився своїми процесуальними правами, у суді не долучив, що позбавило апеляційний суд можливості визначити розмір заборгованості відповідача, який не визнає позов, за період з 01 травня 2021 року по 01 серпня 2021 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є недоведеними, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про їх задоволення.
Враховуючи викладене, при ухваленні рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення про задоволення позову, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у позові.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв'язку із наявністю наказу Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2021 року (справа № 490/7746/21), оскільки цей судовий наказ скасований ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 лютого 2026 року. Тому підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України відпали.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду скасовано, слід провести розподіл судових витрат, які в цій справі покладаються на позивача, та стягнути з останнього на користь відповідача 4542 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
В позові Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», код ЄДРПОУ - 30083966, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 4542 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 25 березня 2026 року