Справа № 127/5277/26
Провадження №11-сс/801/192/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), адвоката ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , адвоката ради адвокатів Донецької області,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України,-
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 .
Клопотання слідчого мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020030000513, внесеного до ЄРДР 06.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування виникла необхідність в продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Під час проведення досудового розслідування 23.12.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано у порядку ст. 615 КПК України та 23.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчиненому в особливо великих розмірах.
Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_9 25.12.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 20.02.2026 включно із визначенням застави у розмірі 13 000 000( тринадцять мільйонів) гривень.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено.
Завершити досудове розслідування у встановлений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України двомісячний строк, який спливає 23.02.2026, не представляється можливим з об'єктивних причин у зв'язку з особливою складністю кримінального провадження.
Крім того, під час досудового розслідування кримінального провадження необхідно провести значну кількість слідчих та інших процесуальних дій для встановлення осіб, спільно з якими підозрювані ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вчинили вищезазначене кримінальне правопорушення, долучити до матеріалів кримінального провадження висновки судових експертиз зброї, експертиз матеріалів, речовин та виробів, вибухотехнічних та біологічних експертиз, відкрити підозрюваним, які перебувають під вартою, а також їх захисникам матеріали досудового розслідування, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які вручити стороні захисту.
Також установлено, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не здатен запобігти вищенаведеним ризикам. Також установлено, що під час вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , у потерпілих викрадено грошові кошти в іноземній та національній валютах, загальна сума яких еквівалентна 13 657 000 гривень( тринадцять мільйонів шістсот п'ятдесят сім тисяч) гривень.
На підставі викладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_9 строк дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року - задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування. Заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 25 грудня 2025 року, залишено без змін у тому ж розмірі. Строк дії ухвали визначено до 19 квітня 2026 року включно.
Слідчий суддя врахував обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, слідчий суддя вважав, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_9 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
24 лютого 2026 року захисниця ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_9 на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою чи суттєво знизити суму застави, щоб у підозрюваного була реальна майнова можливість її внести.
На переконання захисниці, слідчий суддя проігнорував, що слідство приховує докази алібі ОСОБА_9 , як і проігнорував те, що незаконні предмети, вилучені у ОСОБА_11 (іншого підозрюваного у справі), належать стороннім особам, а також проігнорував наявність свідка ОСОБА_12 , допит якого слідчим не був проведений з невідомих причин.
Вважає, що слідство відмовляється розслідувати питання походження готівкових коштів у дуже великій сумі у громадян РФ в умовах війни в Україні. Вказує, що НАБУ за її заявою відкрило кримінальне провадження щодо дій слідчих та прокурорів за даною кримінальною справою.
Стверджує про витік відомостей, що становлять таємницю досудового розслідування, системний протиправний тиск на сторону захисту, зокрема публікації у місцевому ЗМІ, які порушують презумпцію невинуватості підозрюваних та ототожнюють її як адвоката з підозрюваним ОСОБА_9 , називаючи «подільницею».
Також зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку стану здоров'я ОСОБА_9 , при цьому слідчому судді були надані медичні документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_9 серйозного захворювання.
24 березня 2026 року адвокат ОСОБА_7 подала доповнення до апеляційної скарги, в яких посилалась на значне погіршення стану здоров'я ОСОБА_9 та неможливість в умовах установи виконання покарань надання йому належної хірургічної допомоги. Також зазначає, що понад 3 місяці тримання під вартою слідство не здобуло жодного нового доказу, що підтвердив би причетність ОСОБА_9 до інкримінованого злочину, молекулярна експертиза не проведена.
Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши головуючого суддю щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши пояснення підозрюваного та його захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів установлено, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_9 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданих апеляційних скарг.
Частиною 3 ст. 197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені, однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Причетність ОСОБА_9 до інкримінованого йому злочину підтверджується такими долученими до клопотання доказами, зокрема:
-протоколом огляду місця події за адресою: м. Вінниця, вул. Академічна, буд. 15, від 06.10.2025, під час якого, зокрема, зафіксовано обстановку після вчинення кримінального правопорушення;
- показаннями потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які повідомили про обставини викрадення належного їм майна;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , яка повідомила про відомі їй обставини вчинення кримінального правопорушення;
- протоколами проведення пред'явлення для впізнання за голосом з потерпілими ОСОБА_15 та ОСОБА_14 під час яких вони впізнали за голосом ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , як осіб, які викрали належне їм майно;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , яка продала ОСОБА_9 мобільний телефон, що використовувався ним під час готування до злочину;
- протоколом огляду документів, отриманих від ТОВ «ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМА РІА», під час якого зафіксована ІР-адреса, з якої 25.09.2025 здійснювались перегляди реєстраційних номерів до автомобілів, що використовувалися під час вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом огляду документів, отриманих від ПрАТ «Київстар», під час якого зафіксовано користувачів, яким надавались передплачені послуги доступу до мережі Інтернет з вищезазначеної ІР-адреси;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , яка на прохання ОСОБА_9 , реєструвала у сервісному центрі автомобіль «Deawoo Lanos» у кузові сірого кольору;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 , який здійснював продаж зазначеного автомобіля «Deawoo Lanos»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_20 , який здавав в оренду квартиру, з якої 25.09.2025 здійснювались перегляди реєстраційних номерів до автомобілів, що використовувалися під час вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом огляду документів, які містять інформацію про телефонні з'єднання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_9 алібі, яке спростовує співучасть із ОСОБА_11 та невстановленою органом досудового розслідування особою, як і посилання на те, що незаконні предмети, вилучені у ОСОБА_11 , належать стороннім особам, мають бути предметом ретельної перевірки під час досудового розслідування.
Водночас, зазначаючи про наявність свідка ОСОБА_12 , допит якого слідчим не був проведений з невідомих причин, сторона захисту не позбавлена права оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора у нездійсненні процесуальних дій.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Оскільки ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності, продовжують існувати ризики переховування підозрюваного ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення ним кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави.
Так, можлива протиправна діяльність ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_11 та невстановленою особою є завчасно спланованою, складається з декількох етапів, а тому зазначені обставини у своїй сукупності можуть вказувати на доведеність доводів у частині наявності ризику вчинення нового кримінального правопорушення.
До того ж, залишається невстановленою третя особа, причетна до скоєння даного кримінального правопорушення, а тому залишаються ризики впливу ОСОБА_9 на інших учасників кримінального провадження.
Таким чином, доводи про те, що прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апеляційним судом під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено обставин, які б давали підстави застосувати більш м'який запобіжний захід щодо ОСОБА_9 , ніж тримання під вартою.
Доводи сторони захисту щодо незаконності набутого потерпілими майна тощо, не звільняють орган досудового розслідування від обов'язку здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисниці ОСОБА_7 про витік відомостей, що становлять таємницю досудового розслідування, системний протиправний тиск на сторону захисту, зокрема публікації у місцевому ЗМІ, які порушують презумпцію невинуватості підозрюваних та ототожнюють її з підозрюваним ОСОБА_9 , називаючи «подільницею» колегія суддів оцінює критично та зазначає, що захисниця не позбавлена права ініціювати проведення досудового розслідування за фактом вчинення зазначених кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Європейський суд з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи підозрюваного та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа підозрюється.
Слідчий суддя, залишаючи без змін, визначений розмір застави в межах вимог ст. 182 КПК України, урахував фактичні обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , особу підозрюваного, розмір завданої потерпілим шкоди, а тому вважав, що застава у меншому розмірі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків.
Так, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, зокрема у тому, що він з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_11 та невстановленою особою, одержали інформацію про наявність великої суми грошових коштів та інших цінностей у приватному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживали ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спланували пограбування з проникненням у вищезазначений будинок під вигаданим приводом проведення обшуку, представившись співробітниками УСБУ в Харківській області.
Вказане, на переконання колегії суддів, об'єктивно зумовлює підвищений ризик ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності чи перешкоджанню кримінальному провадженню, а тому зменшення застави, яка виконує гарантійну та запобіжну функцію, забезпечуючи належну процесуальну поведінку підозрюваного призведе до втрати превентивного ефекту запобіжного заходу та не відповідатиме вимогам справедливого балансу між інтересами особи та інтересами правосуддя. Інших переконливих доказів в частині необхідності зменшення розміру застави підозрюваному стороною захисту не надано.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, у тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 від 19 лютого 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4