Провадження № 1-кс/734/196/26 Справа № 734/1264/26
іменем України
25 березня 2026 року селище Козелець
Слідчий суддя Козелецького районного суду Чернігівської області - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні зали суду в с-щі Козелець клопотання слідчого СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по об'єднаному кримінальному провадженню №12025270350000501, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 5 ст. 407 КК України, відносно:
підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь Ірпінського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше судимого - 31.06.2025 засудженого Ірпінським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду (судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку), військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, яку проходить на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -
до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12025270350000501, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.12.2024 року, звернувся слідчого СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_6 , мотивуючи клопотання зокрема наступним.
Слідчим відділенням відділення поліції № 1 (с-ще Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, за процесуального керівництва Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12025270350000501 від 16.12.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, це діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори. Незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, це вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря.
Статтею 3 вказаного вище Закону передбачено, що протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, окрім інших, здійснюють Національна поліція, Служба безпеки України, Офіс Генерального прокурора.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з урахуванням їх корисності для використання у медичній практиці та залежно від ступеня їх небезпечності для здоров'я, яку вони можуть становити у разі зловживання ними, і застосовуваних згідно з законодавством заходів контролю за їх обігом включаються до відповідно пронумерованих списків таблиць Переліку - таблиця 1 містить особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини, включені до списків № 1 і № 2, обіг яких в Україні заборонено згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов'язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.
Статтею 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Згідно з постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря) не можуть перебувати у власності громадян.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Списку № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», PVP - є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» маса PVP до 0,15 грам є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 грам - великим розміром.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до вироку Ірпінського міського суду Київської області від 31.06.2025 справа № 367/5361/25, ОСОБА_4 засуджено за скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і йому призначено покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду.
У подальшому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2025 № 269 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та визнано вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_4 повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 18.12.2025, близько 10 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем несення служби - в районі дислокації НОМЕР_2 загальновійськового полігона військової частини НОМЕР_3 біля АДРЕСА_1 , знайшов під деревом прозорий зіп-пакет, в якому містилася кристалоподібна речовина білого кольору, що згідно висновку експерта від 07.01.2026 № СЕ 19/125-26/80-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса якого становить 1,0951 г, яку він незаконно придбав без мети збуту шляхом привласнення.
Також, разом з вищевказаним зіп-пакетом знаходилася колба від лампи накалювання, полімерна та скляні трубочки із нашаруванням речовин на внутрішніх поверхнях колби, що згідно висновку експерта від 07.01.2026 № СЕ 19/125-26/80-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса якого становить 0,0334 г, яку ОСОБА_4 також незаконно придбав без мети збуту шляхом привласнення.
У подальшому, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, посягаючи на суспільні відносини у сфері обігу психотропних речовин, ОСОБА_4 , з метою використання для власних потреб, почав незаконно зберігати вказаний вище зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору і колбу від лампи накалювання, полімерну та скляні трубочки, в яких містилася небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 1,1285 г., за місцем свого проживання - у бліндажі навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), чим вчинив незаконне зберігання психотропної речовини обіг якої заборонено, без мети збуту.
Того ж дня - 18.12.2026, в період часу з 17 год 33 хв по 18 год 14 хв, працівниками відділення поліції № 1 (с-ще Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, в приміщенні бліндажу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) проведено огляд місця події, під час якого було виявлено та вилучено зіп-пакет, в якому містилася кристалоподібна речовина білого кольору, що згідно висновку експерта від 07.01.2026 № СЕ 19/125-26/80-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса якого становить 1,0951 г, а також колбу від лампи накалювання, полімерну та скляні трубочки, із нашаруванням речовин на внутрішніх поверхнях колби, що згідно висновку експерта від 07.01.2026 № СЕ 19/125-26/80-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса якого становить 0,0334 г., а всього вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 1,1285 г., що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року № 188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за № 512/4733 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», відноситься до невеликих розмірів.
Таким чином, ОСОБА_4 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 1,1285 г., що є невеликими розмірами і яка віднесена до психотропних речовин, обіг яких заборонено, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішній час.
26.09.2025 військовозобов'язаного солдата ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлено для проходження військової служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з 26.09.2025 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2025 № 269 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та визнано вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Так, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 20.01.2026, у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
Так, на виконання свого злочинного умислу солдат ОСОБА_4 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, 20.01.2026, не пізніше 15 год 00 хв, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у районі АДРЕСА_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби та правоохоронних органів за наявності реальної можливості для цього та по даний час до розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
У подальшому, 23.03.2026 солдата ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 уповноваженою особою Відділення поліції № 1 (с-ще Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами:
-Протоколом огляду місця події від 18.12.2025;
-Протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
-Протокол огляду речей від 19.12.2025;
-Висновком експерта №СЕ-19/125-26/80-НЗПРАП від 07.01.2026;
-Матеріалами службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ;
-Протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
-Протоколом обшуку від 23.03.2026;
-Протоколом затримання ОСОБА_4 від 23.03.2026;
-Письмовим повідомленням про підозру ОСОБА_4 ;
-Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є достатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На даний час є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність ризику переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 5 ст. 407 КК України. Разом із цим, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальних правопорушень, до останнього буде застосоване виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того ОСОБА_4 переховувався від органів досудового розслідування та перебував у розшуку до моменту його затримання, тобто до 23.03.2026 року.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може здійснювати вплив на свідків, які вже надали викривальні показання щодо вчинення ним вказаного злочину, а також враховуючи те, що серед осіб, які підлягають допиту як свідки будуть його знайомі, особи з якими проходив служби, які під тиском ОСОБА_4 шляхом прохань, залякування, примусу, погроз або застосування насильства можуть змінити або не надавати викривальні показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, що у свою чергу може призвести до неможливості притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що кримінально-протиправна діяльність підозрюваного має триваючий характер та фактично продовжується і на даний час.
Більш м'які запобіжні заходи застосовані до ОСОБА_4 не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганню вищезазначеним ризикам.
Згідно ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішній час.
Також, слід враховати характер вчиненогозлочину, його тяжкість, ступінь суспільної небезпеки, а також те що злочин вчинений в умовах воєнного стану військовослужбовцем під час виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що створили в очах громадян та військового колективу негативне враження, безладдя та безкарності у системі функціонування Збройних Сил України, що є виключним випадком.
Враховуючи наведені обставини, обґрунтованість підозри, характер і тяжкість злочинів, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував стосовно клопотання.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні не заперечував стосовно застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Слідчий у клопотанні обґрунтовує необхідність обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у виді тримання під вартою з метою запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України, а саме:
-переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду,
-незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні,
-вчинити інше кримінальне правопорушення.
Необхідно зауважити, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом доказування «обґрунтована підозра»).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox,CampbellandHartleyv.theUnitedKingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04)).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, у вигляді домашнього арешту, застави, особистої поруки чи особистого зобов'язання - не зможе запобігти викладеним ризикам.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 5 ст. 407 КК України і зокрема кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, наданими стороною обвинувачення доказами доведені ті обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою.
Вказані вище докази обґрунтованості підозри ОСОБА_4 є належними та допустимими, так як надані відповідно до вимог та правил ст. 184 КПК України, а саме є копіями матеріалів доданими до клопотання, якими відповідно п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України, слідчий обгрунтовує доводи клопотання.
Тому є достатні підстави вважати, що при обранні відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, він буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, або може вчинити інше кримінальне правопорушення, або ж може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.
Також при обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до висновку по необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, але не більше строку досудового розслідування
Виходячи з вимог ст. 197, ч. 2 ст. 209 КПК України, слідчий суддя вважає, що строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , слід рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 23 березня 2026 року.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, а також ч. 8 ст. 176 КПК України якою визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини інкримінованого органом досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та з огляду на положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, ч. 8 ст. 176 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 179, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по об'єднаному кримінальному провадженню №12025270350000501, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 5 ст. 407 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь Ірпінського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше судимого - 31.06.2025 засуджений Ірпінським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду (судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку), військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, яку проходить на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави та утримувати останнього на гауптвахті відділення Військової служби правопорядку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , обчислювати з 23 березня 2026 року по 21 травня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення під розписку.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду, а особою, що перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали в повному обсязі.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_12