19 березня 2026 року м. Київ
Справа № 359/5734/23
Провадження: № 22-ц/824/6121/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кулачка Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Борця Є. О.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щасливе-ЛУ 14», про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, суми інфляції за час прострочення платежів, трьох процентів річних від прострочених сум, штрафів та пені
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, обґрунтовучи її тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 18 січня 2024 року зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» було стягнуто заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 41 377 грн 88 коп, суму інфляції за час прострочення платежів в розмірі 1801 грн 63 коп, три проценти річних від прострочених сум в розмірі 1267 грн 69 коп та штраф в розмірі 2159 грн 17 коп. Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року було скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу в розмірі 2159 грн 17 коп. Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 18 січня 2024 року в іншій частині було залишено без змін. Посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2025 року, було визнано розірваним з 1 грудня 2019 року договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-ССС, укладений 25 липня 2011 року між ОСББ «Щасливе-ЛУ 14», ТОВ «Сіті-Стейт» та ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС». У вказаних судових рішеннях також встановлено, що ОСББ «Щасливе-ЛУ 14» надавало житлово-комунальні послуги мешканцям багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_1 . Ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вони не були відомі учасникам судового процесу під час розгляду цивільної справи. За цими ознаками вказані обставини є нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України. Тому, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду від 18 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» у задоволенні пред'явленого позову.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за ново виявленою обставиною відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кулачко Т. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційу скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процессуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалу просив скасувати та постановити нову про задоволення заяви.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» та стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги, без належної перевірки правових підстав для їх нарахування. Зокрема, вказує, що оскаржуване рішення ухвалене, виходячи з висновку про те, що позивач у період з серпня 2020 року по лютий 2023 року належним чином надавав відповідні послуги, тоді як такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Разом із тим зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що підставою для нарахування заборгованості слугував договір про надання комунальних послуг та утримання будинку від 30 квітня 2014 року, який є похідним від договору про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС від 25 липня 2011 року. Водночас, як зазначає заявник, рішенням Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року у справі № 911/1526/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року, встановлено, що вказаний договір від 25 липня 2011 року було розірвано з 01 грудня 2019 року, а позивач після цієї дати фактично не надавав житлово-комунальні послуги співвласникам відповідного багатоквартирного будинку. Крім того, наголошує, що суд першої інстанції не врахував і те, що у зазначених судових рішеннях встановлено факт прийняття співвласниками будинку рішення про самостійне управління та обслуговування будинку через ОСББ, починаючи з 01 серпня 2020 року. На думку відповідачки, наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки свідчать про відсутність у позивача правових підстав для нарахування заборгованості за спірний період, а також про втрату чинності договору, який був покладений судом першої інстанції в основу рішення. У зв'язку з цим, вважає, що встановлені господарськими судами обставини є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, оскільки вони не були та не могли бути відомі на момент розгляду справи судом першої інстанції, однак мають вирішальне значення для оцінки правомірності заявлених позовних вимог.
Також звертає увагу на те, що відповідно до положень законодавства у сфері житлово-комунальних послуг, у разі прийняття співвласниками рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, укладені раніше договори з управителем припиняють свою дію з визначеної дати, що, на його переконання, додатково підтверджує відсутність у позивача правових підстав для надання послуг та нарахування плати за них.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Коюда М. А. в інтересах ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують законності й обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначав, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилається відповідачка, не відповідають критеріям, визначеним статтею 423 ЦПК України, та фактично зводяться до переоцінки доказів, які вже були предметом дослідження під час розгляду справи по суті. Наголошував, що посилання на рішення Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року у справі № 911/1526/24 є безпідставними, оскільки відповідна справа перебуває на розгляді суду касаційної інстанції, а викладені у ній висновки не свідчать про припинення надання позивачем житлово-комунальних послуг та не мають преюдиційного значення для даного спору. Звертав увагу, що зазначені обставини вже були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку як при ухваленні рішення по суті спору, так і при розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, а відтак не можуть вважатися новими або такими, що не були відомі стороні на момент розгляду справи.
Крім того, адвокат Коюда М. А. в інтересах ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» подав заяву про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, яка обгрунтована тим, що у зв'язку з поданням апеляційної скарги позивач був змушений здійснити процесуальні дії, спрямовані на захист своїх прав та інтересів у суді апеляційної інстанції.
У заяві зазначено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 15 600 грн, які включають, зокрема, аналіз апеляційної скарги, надання правової консультації, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь представника у судовому засіданні, а також підготовку та подання заяви про стягнення судових витрат.
В судовому засіданні адвокат Кулачко Т. М. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. При цьому, проти заяви представника ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» про відшкодування витрат на правову допомогу заперечував та вважав її необгрунтованою.
Адвокат Коюда М. А. в інтересах ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» було частково задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 41 377,88 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 1 801,63 грн, три проценти річних у розмірі 1 267,69 грн, штраф у розмірі 2 159,17 грн, а також судовий збір. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено (т. 1, а.с. 208-218).
Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення штрафу, в цій частині рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги, в іншій частині рішення залишено без змін.
Із встановлених судом обставин та визначених відповідно до них правовідносин, відображених у судовому рішенні від 18 січня 2024 року, вбачається, що 30 квітня 2014 року між ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території № КП/14-47, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідні послуги, а відповідач, своєчасно їх оплачувати.
Судом встановлено, що у період з 01 серпня 2020 року по 28 лютого 2023 року відповідач належним чином не виконувала зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання житлово-комунальних послуг, а відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про їх ненадання або надання неналежної якості. При цьому суд зазначив, що сам по собі факт відсутності окремих правовідносин з іншими суб'єктами або наявність взаємовідносин із третіми особами не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично отриманих послуг.
Судове рішення набрало законної сили.
В подальшому, 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що такими обставинами є встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року, факт розірвання з 01 грудня 2019 року договору про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС від 25 липня 2011 року, а також обставини щодо здійснення управління та обслуговування будинку об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Щасливе-ЛУ 14».
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, у розумінні вимог процесуального закону не є нововиявленими, оскільки такі обставини або були відомі заявникові на момент розгляду справи, або вже були предметом дослідження та оцінки суду при ухваленні рішення по суті спору.
Крім того, суд зазначив, що наведені заявником доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду та спрямовані на переоцінку доказів, що відповідно до положень цивільного процесуального законодавства не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не мають істотного значення для правильного вирішення справи та не спростовують встановлених судом фактів, покладених в основу судового рішення.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Тобто, перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, на який посилався заявник, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Крім того, у пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, провадження № 14-41цс21 зазначено, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення судового рішення від 18 січня 2024 року, з урахуванням встановлених обставин про те, що зобов'язання відповідачки ОСОБА_1 виникли на підставі укладеного між нею та ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» договору про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території № КП/14-47 від 30 квітня 2014 року, а також з урахуванням факту отримання відповідачкою житлово-комунальних послуг та невиконання нею обов'язку щодо їх оплати, виходив із того, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги у разі їх фактичного отримання.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що відсутність або припинення окремих договірних відносин між іншими суб'єктами, зокрема щодо управління багатоквартирним будинком, сама по собі не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично отриманих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до положень статті 423 ЦПК України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, які існували на момент розгляду справи, не були і не могли бути відомі заявнику та здатні вплинути на висновки суду щодо прав та обов'язків сторін.
Отже, для визнання обставини нововиявленою має бути одночасно встановлена сукупність трьох умов: така обставина існувала на час розгляду справи; вона не була і об'єктивно не могла бути відома заявнику; вона є істотною, тобто могла б вплинути на висновки суду при ухваленні рішення.
Водночас, як правильно встановив суд першої інстанції, обставини, на які посилається заявник, не відповідають жодній із зазначених ознак у їх сукупності.
Зокрема, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на рішенні Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року у справі № 911/1526/24, яким визнано розірваним договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС.
Разом із тим, зазначене судове рішення не може бути віднесене до нововиявлених обставин у розумінні статті 423 ЦПК України.
Колегія суддів відмічає, що обставини припинення правовідносин за договором № 80-ССС від 25 липня 2011 року не є новими, оскільки вони були відомі сторонам ще під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявністю відповідного повідомлення про припинення договору.
При цьому, зазначені обставини вже були предметом дослідження та отримали належну правову оцінку суду при ухваленні рішення по суті спору, а тому посилання на них фактично зводиться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів, що відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Отже, наведені обставини не є істотними для правильного вирішення спору, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі самостійного договору про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території № КП/14-47 від 30 квітня 2014 року, який не є похідним від договору управління та не залежить від його чинності чи припинення.
Отже, посилання заявниці на зазначене рішення господарського суду не свідчить про наявність нововиявлених обставин, а фактично спрямоване на переоцінку вже встановлених судом обставин та доказів. А сам по собі факт розірвання договору між ОСББ та управителем не свідчить про припинення зобов'язань відповідачки перед позивачем за укладеним між ними договором, а також не спростовує встановленого судом факту надання послуг та їх споживання відповідачем.
Крім того, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди із правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватись як альтернативний спосіб оскарження судового рішення або засіб повторного розгляду справи по суті.
У цьому контексті слід враховувати принцип правової визначеності (res judicata), який передбачає, що остаточне судове рішення не може бути переглянуте лише з підстав незгоди сторони з його висновками чи бажання досягти іншого результату.
Отже, наведені заявницею обставини не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, не впливають на юридичну оцінку встановлених судом обставин та не відповідають критеріям нововиявлених обставин.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Інші доводи відповідачки, наведені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на власному трактуванні і розумінні положень статті 423 ЦПК України, не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення вищевказаної заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката Кулачка Т. М. в інтересах ОСОБА_1 .
В ході апеляційного перегляду справи від адвоката Коюди М. А. в інтересах ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» надійшла заява про розподіл судових витрат, яка обґрунтована тим, що представником позивача в суді апеляційної інстанції вчинялися дії, пов'язані з аналізом апеляційної скарги, наданням правової допомоги клієнту, підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, участю у судовому засіданні, а також підготовкою та поданням заяви про стягнення судових витрат, у зв'язку з чим загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 600 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та
виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи убачається, що представником позивача зроблено відповідну заяву про понесення витрат на правничу допомогу у відзиві на апеляційну скаргу, тобто, до судових дебатів.
До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокат Коюда М. А. в інтересах ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», надав суду: договір про надання правової допомоги № 1-07/025 від 24 липня 2025 року, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданих послуг, а також розрахунок витрат на правничу допомогу.
З наданих документів убачається, що правнича допомога надавалася адвокатом у суді апеляційної інстанції за погодинною ставкою 1 600 грн за одну годину, а загальна вартість наданих послуг становить 15 600 грн.
Згідно з наданим розрахунком, витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складалися з оплати таких фактично наданих адвокатом послуг: аналіз апеляційної скарги з додатками - 0,5 години; надання правової консультації клієнту щодо поданої апеляційної скарги та можливих наслідків її розгляду - 0,5 години; опрацювання законодавчої бази та підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу - 4 години; участь у судовому засіданні апеляційної інстанції - 3,75 години; підготовка та подання заяви про стягнення судових витрат - 1 година.
Загальний час, витрачений адвокатом на надання професійної правничої допомоги, становить 9,75 годин, що за погодинною ставкою 1 600 грн за одну годину складає 15 600 грн.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20).
Колегія суддів ураховує, що при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши зміст наданих адвокатом послуг, їх обсяг, складність справи та фактично витрачений час, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 15 600 грн не є співмірною із характером та обсягом виконаної роботи.
Визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить із критеріїв реальності, обґрунтованості, розумності та співмірності витрат.
Так, заявлені витрати на аналіз апеляційної скарги (0,5 години - 800 грн) та надання правової консультації клієнту (0,5 години - 800 грн) не можуть бути враховані окремо при розподілі судових витрат, оскільки за своєю суттю вони є складовими процесу підготовки відзиву на апеляційну скаргу та фактично охоплюються відповідною послугою.
Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022.
Водночас колегія суддів ураховує, що основною та самостійною послугою у суді апеляційної інстанції є саме опрацювання законодавчої бази та підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу, вартість якої становить 6 400 грн, що відповідає обсягу виконаної роботи та є розумною і співмірною.
Що стосується витрат на участь у судовому засіданні 19 березня 2026 року в розмірі 6 000 грн, колегія суддів зазначає, що такі витрати є завищеними, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, його тривалість не перевищувала однієї години, що не відповідає заявленому розміру витрат та свідчить про їх неспівмірність фактичним витратам часу.
Крім того, витрати на підготовку та подання заяви про стягнення судових витрат у розмірі 1 600 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки такі дії спрямовані на реалізацію права сторони на компенсацію витрат та не є витратами, пов'язаними безпосередньо з розглядом справи по суті.
Також, колегія суддів враховує заперечення представника відповідача щодо розміру заявлених витрат, а також те, що покладення на відповідача обов'язку зі сплати заявленої суми у повному обсязі призвело б до покладення на нього надмірного фінансового тягаря, що суперечить принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та зменшенню до 6 400 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кулачка Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б ЄДРПОУ 34514979) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 400 (шість тисяч чотириста) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура