справа № 357/7030/23
головуючий у суді І інстанції Ярмола О.Я.
провадження № 22-ц/824/1452/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
11 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2025 року
та за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк», Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк», Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк», Державна казначейська служба України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з указаним позовом, у якому просить суд стягнути з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 81 290 грн та моральну шкоду у сумі 10 000 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої працівниками Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позов обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_6 (з 08 квітня 2021 року - зведене ВП № НОМЕР_5) з примусового виконання: виконавчого листа № 2-1571, виданого 04 січня 2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український комунальний банк» боргу у сумі 30 139 грн 28 коп. (ВП № НОМЕР_7); виконавчого листа № 2-14113/2010, виданого 03 січня 2013 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Демарк» боргу у сумі 40 303 грн 90 коп. (ВП № НОМЕР_8); виконавчого листа № 2/357/1017/13, виданого 20 січня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБіБанк» боргу у сумі 18 473 грн 01 коп. (ВП № НОМЕР_9).
21 серпня 2013 року державним виконавцем Огер О.А. описано та накладено арешт на належний позивачці транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , про що того ж дня складено акт опису й арешту майна, а сам автомобіль був переданий позивачу на відповідальне зберігання без будь-яких обмежень у користуванні.
14 вересня 2013 року у зв'язку з оголошеним розшуком державною виконавчою службою автомобіль було затримано працівниками міліції та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик, розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 33.
03 грудня 2014 року державним виконавцем Кравченко О.Г. повторно описано та накладено арешт на транспортний засіб марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , та передано на зберігання невідомій особі - ОСОБА_4 , який не є ані стороною, ані представником сторони виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Кравченко О.Г. від 02 березня 2015 року, ТОВ «Українська експертна група» призначено експертом у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_6. Проте, матеріали вказаного зведеного виконавчого провадження, не містять експертного висновку щодо вартості автомобіля «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , відомостей про його реалізацію чи зменшення (чи взагалі погашення) суми боргу.
Позивач зазначає, що вартості автомобіля «Ford Focus», 2004 р.в. станом на дату його затримання, опису та арешту, було б достатньо для погашення практично усієї суми боргу позивача, оскільки на той час такий автомобіль коштував близько 81 290 грн, що підтверджується довідкою судового експерта Петрушанко В.Ф.
Вказує, що виконавча служба за 6 років не здійснила реалізацію транспортного засобу, з метою задоволення вимог стягувачів, а тому виникли підозри, що автомобіль вже відчужений ОСОБА_4 , адже позивачу не вдалось із ним зв'язатися ані засобами телефонного зв'язку, ані поштою.
26 жовтня 2020 року позивач звернулася до відділу ДВС з клопотанням про вчинення виконавчих дій, у якому просила: провести перевірку наявності у зберігача ОСОБА_4 майна, описаного та арештованого згідно акта опису й арешту майна від 03 грудня 2014 року; визначити ринкову вартість автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , та реалізувати його у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
27 січня 2021 року позивачка отримала лист начальника Білоцерківського міського відділу ДВС Соколовського О.В., у якому вказано, що з метою розшуку транспортного засобу було направлено дві вимоги про повідомлення державному виконавцю місця знаходження транспортного засобу зберігачу.
15 березня 2021 року позивачка звернулася до Міністерства юстиції України із заявою, якою просила провести позапланову цільову перевірку Білоцерківського МВ ДВС щодо виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6.
У листі від 16 квітня 2021 року за вих. № Б-3005 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ МЮ (м.Київ) зазначило, що 16 квітня 2021 року державним виконавцем направлено повідомлення до правоохоронних органів про вчинення зберігачем майна ОСОБА_4 злочину, передбаченого статтею 388 КК України.
Представник позивача звертався до державного виконавця Бібаєвої В.В. із клопотанням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, однак, у зв'язку із запровадженням карантинних обмежень ознайомлення безпосередньо у приміщенні відділу ДВС не виявилось можливим. А тому державний виконавець Бібаєва В.В. повідомила, що направить сканкопії матеріалів зведеного провадження на електронну адресу представника та 09 липня 2021 року державний виконавець Бібаєва В.В. направила лише сканкопію подання про притягнення до кримінальної відповідальності від 16 квітня 2021 року та повідомила, що інших документів немає.
Вважаючи такі рішення державного виконавця протиправними, позивач звернулась до суду зі скаргою на рішення (дії, бездіяльність) державного виконавця та ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 лютого 2022 року у справі № 357/8192/21 визнано неправомірними дії головного державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Кравченко О.Г., що полягають у безпідставній передачі на зберігання автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , сторонній особі та бездіяльність, що полягає у невинесенні постанови про арешт майна боржника і тривалому нездійсненні дій щодо реалізації належного ОСОБА_1 автомобіля.
Позивач, посилаючись на статтю 1174 ЦК України, зазначає, що дії державного виконавця спричинили їй матеріальну шкоду, оскільки транспортний засіб був вилучений, однак борг не було погашено, а тому просить стягнути з держави Україна 81 290 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
А також, посилаючись на статті 23, 1167 ЦК України, позивач вказує на спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з незаконними діями та подальшою бездіяльністю державного виконавця, який не наклав заборону на відчуження автомобіля, не уклав зі зберігачем договору зберігання та обмежився лише попередженням про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, та взагалі вилучений автомобіль передав на зберігання сторонній особі без зареєстрованого місця проживання, який розпорядився належним позивачу транспортним засобом на власний розсуд. А тому, позивач просить стягнути моральну шкоду, яка оцінена у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 81 290 грн, моральну шкоду у сумі 10 000 грн та судові витрати у розмірі 1 073 грн 60 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок дій та бездіяльності державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС відбулась втрата належного ОСОБА_1 транспортного засобу та порушення прав як боржника так і стягувачів щодо належного виконання судового рішення. Державний виконавець передала на зберігання транспортний засіб особі, яка не мала жодного відношення до зведеного виконавчого провадження та не уклала із зберігачем договір зберігання цього майна, державний виконавець не реалізовувала майно, що призвело до тривалого невиконання рішення суду. Внаслідок таких дій, позивач на даний час перебуває в статусі боржника, рішення суду про стягнення боргу не виконане. Позивач мала законне сподівання на збереження її майна, описаного і арештованого державним виконавцем, а також, мала законні очікування на реалізацію цього майна задля погашення заборгованості у зведеному ВП.
Позивачу були спричинені душевні страждання з боку Білоцерківського відділу виконавчої служби, оскільки вона була змушена докладати додаткових зусиль для пошуку її транспортного засобу, виконавче провадження триває, борг не погашено, позивач була вимушена звертатись до суду зі скаргою на дії ДВС та в подальшому з позовом про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому наявні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, яку вона оцінила у розмірі 10 000 грн.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Капустіна В.В. про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 200 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Вказує, що судом першої інстанції не досліджено, а позивачем не доведено, що душевні страждання ОСОБА_1 реально настали та що вони були спричинені саме діями/бездіяльністю ДВС та що ці страждання достатньо значні, аби бути компенсованими.
Зазначає, що без доказів (медичних довідок, експертних актів та досліджень, пояснень свідків тощо) моральна шкода не може бути задоволена судом, а позивачем не обґрунтовано заявлений до стягнення розмір відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
З наявних у матеріалах справи документів не вбачається, що такими діями державного виконавця завдано будь-якої шкоди позивачці, яка у виконавчому провадженні мала статус боржника.
Виконавчі дії здійснені відповідно до закону, зокрема арешт, опис майна та передача транспортного засобу, здійснювались у межах вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого постановою КМУ від 17 червня 2015 року № 719.
Вказує, що передача автомобіля третій особі ОСОБА_4 не є порушенням, якщо було забезпечено його належне зберігання.
Також судом першої інстанції, не досліджено той факт, що Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції не зобов'язаний реалізовувати майно за власною ініціативою, оскільки згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», реалізація майна може бути ініційована лише після встановлення вартості арештованого майна. Для цього сторона виконавчого провадження має сприяти оцінці та реалізації.
Однак, позивачка не ініціювала реалізацію або проведення оцінки до 2020 року та не вжила заходів до захисту свого майна.
Позивач, знаючи про арешт автомобіля, з 2014 року не зверталась із жодними заявами щодо його збереження, оцінки чи реалізації упродовж кількох років, що свідчить про її процесуальну пасивність.
Відповідач вважає оскаржуване рішення суду незаконним, оскільки:
дії ДВС відповідали вимогам Закону,
вчинення шкоди не доведено,
причинно-наслідковий зв'язок між діями виконавців і збитками не встановлений,
позивач сама не ініціювала реалізацію майна та строк з моменту арешту понад 6 років, що свідчить про відсутність активної позиції ОСОБА_1 ,
відсутність звернення та відкритих кримінальних справ щодо незаконного відчуження автомобіля марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 третіми особами, а тим більше відділом ДВС,
відповідно до результату аналітичного пошуку набутої власності транспортного засобу боржниці наданим Сервісним центром МВС 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ВРЕВ ДАІ з обслуговування Вишгородського району при УДАІ ГУ МВС України про видачу дубліката свідоцтва та 19 серпня 2015 року перереєструвала на нового власника тобто відчужила транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , отримавши грошову винагороду.
придбання ОСОБА_7 автомобіля марки «Ford Focus», 2004 року, що підтверджується довідкою-рахунком серії НОМЕР_3 , виданою ТОВ «УКР-ТЕСТ-АВТО», було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів та є договором купівлі-продажу транспортного засобу» - цей факт є підставою вважати що ОСОБА_1 реалізувала свій транспортний засіб, отримала грошову винагороду і вирішила отримати «матеріальні збитки» з держави - таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню після перегляду судом апеляційної інстанції.
Звертає увагу суду на характеристику добросовісності ОСОБА_1 : у відділі ДВС відносно боржниці перебувало три виконавчих листи (рішення суду), із 2012 по 2025 рік боржниця не здійснила жодних дій, спрямованих на виконання своїх конституційних обов'язків щодо виконання рішень судів, які обов'язкові для всіх на всій території України.
Вказує, що 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку ААЕ279740 від 13 серпня 2015 року здійснила перереєстрацію свого транспортного засобу на нового власника ОСОБА_7 (згідно з діючого законодавства, на момент перереєстрації здійснити такі дії міг тільки власник транспортного засобу - інше ОСОБА_1 не доведено), отримала грошову винагороду, але звернулась до відділу ДВС лише в 2020 році з метою отримати додаткові кошти у вигляді матеріальних збитків з держави Україна.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Капустіна В.В. про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що як убачається зі змісту рішення у справі №357/7030/23, суд вказує на суб'єкта, винного в заподіюванні шкоди позивачу - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Крім відповідача у справі - Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), позивач визначив третьою особою у справі - Казначейство.
Вказує, що всупереч вимогам статей 137, 141 ЦПК України, суд першої інстанції не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане.
Вважає, що в силу приписів частини 2 статті 141 та частини 2 статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті винятково зі сторони у справі, однак не з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом із тим, Казначейство вважає, що відповідні судові витрати можуть бути стягнуті саме з суб'єкта, у зв'язку з протиправними діями якого подано позов.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 лютого 2022 року у справі №357/8192/21 визнано неправомірними дії головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравченко О.Г., що полягають у безпідставній передачі на зберігання автомобіля позивачки сторонній особі та бездіяльність, що полягає у невинесенні постанови про арешт майна боржника та тривалому нездійсненні дій щодо його реалізації.
Внаслідок таких дій ОСОБА_1 досі перебуває у статусі боржника, рішення суду про стягнення боргу не виконане.
ОСОБА_1 мала законне сподівання на збереження її майна, описаного і арештованого державним виконавцем, а також, мала законні очікування на реалізацію цього майна задля погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні.
Такі дії та бездіяльність Білоцерківського відділу виконавчої служби спричинили ОСОБА_1 душевні страждання, оскільки вона була змушена докладати додаткових зусиль для пошуку свого транспортного засобу, неодноразово звертатись як до вищестоящого керівництва відділу ДВС, так і до суду зі скаргами на дії ДВС, а коли стало відомо місцезнаходження транспортного засобу - з позовом про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказує, що виконавче провадження досі триває, борг не погашено, а ОСОБА_1 всі ці роки перебуває в Єдиному реєстрі боржників.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник Державної казначейської служби України - Жилін О.Ф. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання:
виконавчого листа № 2-1571, виданого 04 січня 2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український комунальний банк» боргу у сумі 30 139 грн 28 коп. (ВП № НОМЕР_7);
виконавчого листа № 2-14113/2010, виданого 03 січня 2013 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Демарк» боргу у сумі 40 303 грн 90 коп. (ВП № НОМЕР_8);
виконавчого листа № 2/357/1017/13, виданого 20 січня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованості за кредитним договором боргу у сумі 18 473 грн 01 коп. (ВП № НОМЕР_9).
21 серпня 2013 року державним виконавцем Огер О.А. описано та накладено арешт на транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , та передано на відповідальне зберігання боржнику ОСОБА_9 (а.с. 24-25 т. 1).
14 вересня 2013 року старшим інспектором ДПС ДАІ СЗ ОП при МВС України ст.лейтенантом поліції Максименком Ю.А. було складено протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з розшуком цього автомобіля органами ДВС.
Указаний автомобіль затримано працівниками міліції та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик, розташований за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 33 (а.с. 26 т.1).
Відповідно до акту опису й арешту майна, 03 грудня 2014 року державним виконавцем Кравченко О.Г. описано і накладено арешт на транспортний засіб марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , та передано на зберігання ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-28 т. 1).
Постановою головного державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Кравченко О.Г. від 02 березня 2015 року ТОВ «Українська експертна група» призначено експертом у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_6, з метою надання звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) щодо вартості транспортного засобу марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 31 т. 1).
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 направила начальнику Білоцерківського МВ ДСВ ЦМУ МЮ (м. Київ) клопотання про вчинення виконавчих дій, в якому просила невідкладно провести перевірку наявності у зберігача ОСОБА_4 її транспортного засобу марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , та визначити ринкову вартість вказаного транспортного засобу (а.с. 32 т. 1).
15 березня 2021 року начальником відділу Білоцерківського МВ ДСВ ЦМУ МЮ (м. Київ) Соколовським О. надано відповідь за вих. № 20539, з якої вбачається, що 27 січня 2021 року з метою розшуку транспортного засобу на адресу вказану у заяві зберігача ОСОБА_4 було направлено вимогу про повідомлення державного виконавця щодо місця знаходження транспортного засобу марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 . 27 січня 2021 року з метою розшуку транспортного засобу на адресу ТОВ «Квантор-ОПТ», в якому ОСОБА_4 являється керівником та засновником, було направлено вимогу про повідомлення державного виконавця про наявність та надання транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , для визначення вартості. 27 січня 2021 року з метою розшуку транспортного засобу на адресу ТСЦ № 3242 направлено вимогу про повідомлення державному виконавцю хто на даний час являється власником описаного транспортного засобу (а.с. 33 т. 1).
16 квітня 2021 року начальником відділу Білоцерківського МВ ДСВ ЦМУ МЮ (м. Київ) Соколовським О. направлено до Святошинського управління поліції у м. Києві за вих. № 35683 подання про притягнення до кримінальної відповідальності зберігача майна ОСОБА_4 (а.с. 39-40 т. 1).
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 лютого 2022 року у справі № 357/8192/21 (4-с/376/1/2022) задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано неправомірними дії Головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравченко О.Г., що полягають у безпідставній передачі на зберігання автомобіля марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , сторонній особі та бездіяльність, що полягає у невинесенні постанови про арешт майна боржника та тривалому нездійсненні дій щодо реалізації належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; зобов'язано відділ ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) вжити всі необхідні виконавчі дії у спосіб, порядку та строки, встановлені законом, з примусового виконання зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, з метою поновлення порушених прав заявника ОСОБА_1 (а.с. 43-49 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 5189 від 29 березня 2017 року (а.с. 84 т. 1).
На виконання вимог ухвали, до суду від Територіального сервісного центру № 3242 надійшла витребувана інформація, а саме: реєстраційні картки ТЗ, з яких вбачається, що 11 серпня 2015 року автомобіль марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , перереєстровано при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію на ОСОБА_1 ; 19 серпня 2015 року транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., перереєстровано на ОСОБА_11 ; 12 листопада 2015 року транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_12 ; 02 серпня 2018 року транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., перереєстровано на ОСОБА_13 ; 08 вересня 2018 року транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., перереєстровано на ОСОБА_14 ; 12 березня 2020 року транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., перереєстровано на ОСОБА_15 ; 2 листопада 2020 року транспортний засіб марки «Ford Focus», 2004 р.в., перереєстровано на ОСОБА_16 (а.с. 161-168 т. 1).
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року у справі № 363/6737/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року змінено рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року в частині вимог до ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним скасовано та закрито провадження в частині цих вимог, рішення в частині вимог до ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО», викладено мотивувальну частину рішення, в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Так, у вказаній постанові від 22 січня 2025 року встановлено, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля здійснений на підставі довідки-рахунку серії ААЕ279740, виданої ТОВ «УКР-ТЕСТ-АВТО», відбувся без згоди власника транспортного засобу ОСОБА_1 . Матеріалами справи доведено не укладеність договору відчуження спірного автомобіля позивачкою.
Також судом у цій справі встановлено, що отримання дублікату реєстраційного документу та перереєстрація транспортного засобу на підставі довідки-рахунку ААЕ279740 від 13 серпня 2015 року проведена без згоди ОСОБА_1 , іншими сторонніми особами, оскільки виходячи з вимог діючого на час вчинення договору купівлі-продажу законодавства, для оформлення зазначеного правочину особа, що відчужує автомобіль повинна його надати для огляду. Враховуючи обставини справи та докази, ОСОБА_1 не могла надати спірний автомобіль на огляд та необхідності в отриманні дублікату реєстраційного документу для оформлення правочину у неї не було. У той же час передача автомобіля на зберігання сторонній особі ОСОБА_4 державним виконавцем, визнана у судовому порядку незаконною. Суд також враховує особу ОСОБА_4 та випадки недобросовісної діяльності ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО», а також його позицію у справі.
В ухвалі Верховного Суду від 04 квітня 2025 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у відкриті касаційного оскарження, вказано що апеляційний суд в оскарженій постанові зокрема констатував, що:
отримання дублікату реєстраційного документу та перереєстрація транспортного засобу на підставі довідки-рахунку ААЕ279740 від 13 серпня 2015 року була проведена без згоди ОСОБА_1 , іншими сторонніми особами;
ОСОБА_1 не могла надати спірний автомобіль на огляд та необхідності в отриманні дублікату реєстраційного документу у неї для оформлення правочину не було;
метою передання спірного автомобіля боржником працівникам державної виконавчої служби була подальша його реалізація та виконання судового рішення;
передача державним виконавцем автомобіля на зберігання сторонній особі ОСОБА_4 визнана в судовому порядку незаконною.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За змістом статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 613/814/16-ц.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 лютого 2022 року у справі № 357/8192/21 визнано неправомірними дії головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравченко Олени Григорівни, що полягають у безпідставній передачі на зберігання автомобіля «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , сторонній особі та бездіяльність, що полягає у не виконані рішення суду, тривалому нездійсненні дій щодо реалізації належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 .
Суд зобов'язав відділ ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУЮ (м. Київ) вжити всі необхідні виконавчі дії у спосіб, порядку та строки, встановлені законом, з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6, з метою поновлення порушених прав ОСОБА_1 та не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали, повідомити суд і заявника ОСОБА_1 про її виконання.
Указана ухвала суду набрала законної сили.
Зі змісту указаної ухвали вбачається, що судом встановлено, що внаслідок як дій так і бездіяльності державного виконавця Кравченко О.Г., яка своїм рішенням від 03 грудня 2014 року передала належний боржнику автомобіль «Ford Focus», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , що вже зберігався на спеціальному майданчику за адресою: вул. Молодіжна, 33 в м. Біла Церква (копія Протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14 вересня 2013 року), на зберігання ОСОБА_4 та тривалий час зволікала з його реалізацією, а тому відбулась втрата належного боржнику транспортного засобу та порушення прав як боржника так і стягувачів щодо належного виконання судового рішення.
Таким чином указаною ухвалою підтверджується протиправність діяння посадової особи відділ ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУЮ (м. Київ) та причинний зв'язок між ними та завданою ОСОБА_1 шкодою.
Позивачка просить відшкодувати завдану їй майнову шкоду у розмірі 81 290 грн, що за її доводами відповідає вартості автомобіля «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату його затримання, опису та арешту.
На підтвердження заявленого розміру шкоди позивачем надано лист судового експерта ОСОБА_17 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів на спростування указаної вартості транспортного автомобіля та не заявлено клопотання про призначення судової експертизи.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неналежного визначення вартості транспортного засобу та відповідно розміру завданої позивачці майнової шкоди у результаті протиправного діяння відповідача, а лише зазначене посилання на те, що ОСОБА_1 , знаючи про арешт автомобіля, з 2014 року не ініціювала оцінку чи реалізацію транспортного засобу.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку ААЕ279740 від 13 серпня 2015 року здійснила перереєстрацію свого транспортного засобу на нового власника ОСОБА_7 , отримала грошову винагороду, але звернулась до відділу ДВС лише в 2020 році з метою отримати додаткові кошти у вигляді матеріальних збитків з держави Україна.
Апеляційний суд відхиляє указані доводи апеляційної скарги, оскільки Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 363/6737/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлено що договір купівлі-продажу спірного автомобіля здійснений на підставі довідки-рахунку серії ААЕ279740, виданої ТОВ «УКР-ТЕСТ-АВТО», відбувся без згоди власника транспортного засобу ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17(провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
В обґрунтування розміру завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, позивачка посилалася на те, що завдана їй моральна шкода полягає у переживаннях у зв'язку з тим, що внаслідок протиправних діянь державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС відбулась втрата належного ОСОБА_1 транспортного засобу, за рахунок вартості якого могла бути погашена заборгованість, внаслідок таких дій позивачка до теперішнього часу перебуває в статусі боржника, позивачка мала законні очікування на реалізацію цього майна задля погашення заборгованості у зведеному ВП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, оскільки врахував обставини справи та характер і тривалість моральних страждань позивачки.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачкою не надано доказів завданої їй моральної шкоди, а саме: медичних довідок, експертних актів та досліджень, пояснень свідків тощо, оскільки призначення експертиз та допит свідків для визначення розміру моральної шкоди не є обов'язковим, і таке визначення належить до компетенції суду, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відносно ОСОБА_1 у відділі ДВС відносно боржниці перебувало три виконавчих листи (рішення суду) із 2012 по 2025 рік, що на думку відповідача свідчить про її недобросовісність, не має відношення до предмету доказування у цій справі та жодним чином не спростовує доведеність неправомірності діянь відділу ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУЮ (м. Київ), на які посилається ОСОБА_1 у своєму позові, які завдали їй моральну та матеріальну шкоду.
Щодо оскарження Державною казначейською службою України додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року, апеляційний суд бере до уваги, що Державною казначейською службою України не оскаржується додаткове рішення суду в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Державна казначейська служба України посилається на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення цих витрат на надання правничої допомоги з Державного бюджету України, а не з відповідача.
З огляду на припис статті 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.
За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.
Ураховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи.
Таким чином, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про стягнення матеріальної, моральної шкоди та судових витрат на професійну правничу допомогу, з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 193/1132/22.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Будь-яких інших доводів апеляційної скарги відповідачем не наведено.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2025 року в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року підлягають зміні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2025 року змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 81 290 грн, моральну шкоду у сумі 10 000 грн та судові витрати у розмірі 1 073 грн 60 коп.».
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:
«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 200 грн».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23 березня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська