справа № 752/25680/24
головуючий у суді І інстанції Машкевич К.В.
провадження № 22-ц/824/1535/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
04 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року
у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 118 744 грн 97 коп. заборгованості, з яких:
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 38 856 грн 06 коп.;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 23 572 грн 16 коп.;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 39 580 грн 41 коп.;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 831 грн 39 коп.;
заборгованість за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 784 грн 05 коп.;
заборгованість за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 120 грн 90 коп.
позов обґрунтовано тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку із змінами в законодавстві, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
У сфері надання послуг правовідносини з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VШ, постановою КМУ №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
За змістом даних нормативних актів послуги за надані послуги надаються споживачеві згідно з договорами, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:
1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);
2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування або веб-сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 у цілому під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_1 , а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідач від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
В порушення вимог закону відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 117 840 грн 02 грн. за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року:
заборгованість послуги з централізованого опалення у розмірі 38 856 грн 06 коп.;
заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 23 572 грн 16 коп.;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії в розмірі 39 580 грн 41 коп.;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 15 831 грн 39 коп.
Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов'язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. З 01 листопада 2021 року заборгованість становить: за абонентське обслуговування з теплової енергії 784 грн 05 коп.; за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання 120 грн 90 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року задоволено позов КП «Київтеплоенерго».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго»:
38 856 грн 06 коп. заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення;
23 572 грн 16 коп. заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води;
39 580 грн 41 коп. заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії;
15 831 грн 39 коп. заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води;
784 грн 05 коп. заборгованості за абонентське обслуговування з теплової енергії;
120 грн 90 коп. заборгованості за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 3 028 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_1 , а отже відповідач є споживачем послуг з централізованогопостачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ. Відповідач від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), але на своєчасно не сплачував за спожиті послуги, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2024 року утворилася заборгованість.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не погоджується з твердженнями позивача у позовній заяві про те, що саме він є споживачем послуг, які надаються позивачем за адресою АДРЕСА_1 , та що саме з ОСОБА_1 укладені відповідні договори про надання вказаних послуг.
Вказує, що вказані твердження спростовується доданими позивачем до позовної заяви розрахунками заборгованості, у яких вказано, що споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Доданий позивачем до позовної заяви витяг з реєстру територіальної громади м. Києва, у якому зазначена адреса і два прізвища з ім'ям по батькові ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , та жодне з яких не збігається з вказаними у розрахунках заборгованості даними споживача - ОСОБА_2 .
Указаний витяг з реєстру територіальної громади м. Києва (роздруківка з сайту ГІОЦ) не містить жодних відомостей ні щодо дати, станом на яку він сформований/роздрукований, ні щодо дати, з якої вказані у ньому особи ОСОБА_3 і ОСОБА_1 обліковуються за адресою АДРЕСА_1 .
На думку апелянта, указаний витяг з реєстру територіальної громади не може вважатися доказом того, що відповідач несе зобов'язання зі сплати комунальних послуг за вказаною адресою за період, що зазначений у розрахунках заборгованості (з 01 травня 2018 року - 30 вересня 2024 року), які додані позивачем до позовної заяви.
Вказує, що дійсно у минулому деякий час він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де проживав разом зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_3 19 листопада 1985 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 було розірвано, після чого відповідач з листопада 1985 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 , де залишилася проживати його колишня дружина.
19 січня 2007 року відповідач зареєстрував шлюб зі своєю теперішньою дружиною ОСОБА_4 , з якою відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_4 , і за цією ж адресою відповідач зареєстрований (витяг з реєстру територіальної громади міститься в матеріалах справи).
Отже відповідач не є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , не укладав з позивачем ніяких договорів про надання послуг ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ за вказаною адресою, не користувався вказаними послугами у період, що зазначений позивачем у розрахунках заборгованості та, відповідно, не несе зобов'язань перед позивачем щодо оплати вказаних послуг.
Також апелянт посилається на те, що звертав увагу суду першої інстанції на те, що:
матеріали справи не містять підписаної споживачем заяви-приєднання до індивідуального договору на надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ);
з наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії (ТЕ) та з постачання гарячої води (ГВ) вбачається, що споживачем ( ОСОБА_2 ) не було сплачено жодного рахунку за вказаний у розрахунку період з 01 листопада 2021 року - 30 вересня 2024 року.
Таким чином, на думку апелянта, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про акцептування індивідуального договору з позивачем.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки оскаржуване рішення не містить жодних висновків щодо доводів відповідача.
Щодо доводів, які викладені у доповненні до апеляційної скарги, які подані до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» 28 жовтня 2025 року, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Цивільним процесуальним законодавством не передбачено поновлення строку на подачу доповнень та змін до апеляційної скарги, поданих поза строком на апеляційне оскарження.
Право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження.
Оскільки зміна та доповнення апеляційної скарги після спливу строку на апеляційне оскарження не допускаються, заява скаржника, яка містить такі доводи, підлягає залишенню без розгляду. Відповідно суд апеляційної інстанції у такому випадку перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 457/174/16-ц (провадження № 61-12155св21) та від 23 травня 2023 року у справі № 753/13140/17 (провадження № 61-10296св22).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що заяви про внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, подані після визначеного процесуальним законом строку, не повинні прийматися до розгляду, а повертаються заявникові (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц (провадження № 61-5129св21), постанова Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі № 753/13140/17 (провадження № 61-10296св22)).
Право на доповнення чи зміну до апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Стаття 300 ЦПК України не надає права апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року у межах доводів апеляційної скарги та підстави для надання оцінки доводам відповідача, які викладені у доповненні до апеляційної скарги, відсутні.
Від представника КП «Київтеплоенерго» - Попової С.О. надійшли письмові заперечення, у яких вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечення обґрунтовані тим, що згідно з інформацією з Реєстру територіальної громади міста Києва відповідач був зареєстрованим з 09 грудня 1982 року за адресою: АДРЕСА_1 , а також і станом на час відкриття провадження у справі.
Вказує, що на виконання пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач не звертався до позивача із заявою про зміну власника або кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Красюк Н.І. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Представник КП «Київтеплоенерго» - Попова С.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ціна позову у вказаній справі (118 744 грн 97 коп.) станом на 01 січня 2024 року перевищувала тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 90 840 (3028 х 30), а тому указана справа не може бути віднесена до категорії малозначних.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи викладене, указана справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, а зазначена підстава є обов'язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору (а.с. 17).
Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085) (а.с. 18-19).
З 01 листопада 2021 року позивач надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог чинного законодавства, а саме норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач на своєму веб-сайті оприлюднив типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (а.с. 20).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 серпня 2007 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , у рівних долях (а.с. 165).
Указані обставини також підтверджуються листом Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 жовтня 2025 року (а.с. 163).
Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 грудня 1982 року по теперішній час (а.с. 108).
Мешканцям будинку АДРЕСА_5 , у якому розташована квартира, співвласником якої є відповідач, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», що підтверджується доданими до позовної заяви:
корінцями нарядів про включення та відключення опалення, які підписані представником енергопостачальної організації, який затвердив включення та представником споживача;
актом прийняття теплового вузла у вказаному будинку;
актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи;
відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 40-101).
Згідно з довідкою від 20 грудня 2024 року, виданою ОСББ «Печерські схили», ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з 2000 року за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 121).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 17 грудня 2024 року (а.с. 122).
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - у період нарахованої заборгованості) (далі - Правила № 630).
Указаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03 квітня 2019 року).
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Апеляційний суд враховує, що КП «Київтеплоенерго» пред'явлено позов про стягнення заборгованості до одного відповідача - ОСОБА_1 .
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить чотирьом власникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (у рівних долях), що визнається сторонами.
ОСОБА_1 в апеляційний скарзі посилається на те, що він не є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає за вказаною адресою з листопада 1985 року, не укладав з позивачем ніяких договорів про надання послуг, не користувався послугами у період, що зазначений позивачем у розрахунках заборгованості та не несе зобов'язань перед позивачем щодо оплати вказаних послуг, у розрахунках заборгованості споживачем зазначено ОСОБА_2 .
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Указаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
У зв'язку із зазначеними зобов'язаннями власника, оформлення особового рахунку лише на одного із співвласників, а також доводи про те, що ОСОБА_1 у цій квартирі не проживав у період нарахованої заборгованості, не спростовує обов'язку ОСОБА_1 як співвласника щодо оплати за комунальні послуги, надані за адресою належної йому квартири.
Матеріалами справи підтверджується, що до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_1 , у спірний період позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Доказів того, що заборгованість за указані послуги є меншою, ніж заявлено позивачем, матеріали справи не містять, а тому нарахована заборгованість підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 у розмірі частини заборгованості, що відповідає його частині у праві власності на квартиру.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року - скасувати з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідача по 1/4 частині заборгованості, яка заявлена до стягнення позивачем.
Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У пункті 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що позов задоволено частково (враховуючи розмір задоволених позовних вимог 25 %), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 757 грн (25 % х 3028 грн. : 100% =757 грн).
З позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 3 406 грн 50 коп. (75 % х 4 542 : 100% = 3 406 грн 50 коп.).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення різниця судових витрат у розмірі 2 649 грн 50 коп.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
9 714 грн 01 коп. заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення;
5 893 грн 04 коп. заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води;
9 895 грн 10 коп. заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії;
3 957 грн 85 коп. заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води;
196 грн 01 коп. заборгованості за абонентське обслуговування з теплової енергії;
30 грн 23 коп. заборгованості за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 757 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 406 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23 березня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська